КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

РІШЕННЯ

Від 04.04.2011р. № 92/7

Щодо проекту Закону про розвиток виробництва та споживання

біологічних палив (реєстр. №7524 від 09.03.2011 р.)

Комітет розглянув доопрацьований проект Закону про розвиток виробництва та споживання біологічних палив (реєстраційний №7524 від 09.03.2011 р.), внесений народними депутатами України Г.Калетніком, М.Перестенко, І.Кириленком.

Метою законопроекту є визначення правових, економічних, екологічних, соціальних та організаційних засад виробництва і споживання біологічних палив на основі використання відновлюваної сировини та біохімічних методів її переробки і спрямований на створення необхідних умов для організації та правового врегулювання обігу таких палив в Україні.

Комітет в цілому підтримує необхідність застосування на території України біологічних палив, що неодмінно має покращити екологічну ситуацію в країні, зменшить залежність держави від імпорту енергоносіїв, підвищить рівень енергетичної безпеки країни. Поряд з цим, Комітет висловлює свої зауваження та пропозиції до цього законопроекту.

14 січня 2000 року був прийнятий Закон України «Про альтернативні види палива» №1391-XIV зі змінами від 21.05.2009 року. Чинним Законом України та нормативно-правовими актами до нього вже визначено правові, економічні, екологічні та організаційні засади виробництва і використання альтернативних видів палива, в т.ч. біологічних видів палив. Законопроект №7524 охоплює лише окремі види біопалив, а саме: біоетанол, біопаливо моторне, біопаливо дизельне, сумішеві палива, компоненти, виготовлені з біологічної енергетичної сировини, для змішування з традиційними видами палива, біоводень, біогаз та ЕТБЕ з біоетанолу, які вже підпадають під сферу регулювання Закону України №1391-XIV.

Крім того, положення законопроекту, які містять визначення і ознаки      видів біопалив суперечать нормам законодавства ЄС. Наприклад, визначення біоетанолу «як продукту біоконверсії біологічної енергетичної сировини з регламентованою кількістю сукупніх та денатуруючи домішок» суперечить  визначенню, зазначеному у Директиві Ради 2003/30/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 08.03.2003 року щодо стимулювання використання біопалива та інших видів відновлюваного палива для потреб транспорту.

Стаття 3 законопроекту з урахуванням зазначеної вище Директиви не містить повного переліку видів біопалив. Водночас, на думку Комітету, недоцільно у ст.3 законопроекту відносити до біологічних палив такі види, як паливо моторне і сумішеві палива, оскільки ці два поняття є більш широкими та включають також в себе усі перераховані вище види біопалив (окрім біоводню і біогазу). Вони не підпадають під визначення «біопалив» як палив, виготовлених з біологічної сировини, які можуть використовуватися як пальне у чистому вигляді або як сировина для виробництва інших палив або компонент для змішування. А такий вид біопалива як «компоненти, виготовлені з біологічної енергетичної сировини, для змішування з традиційними видами палива» є незрозумілим, і суперечить принципу правової визначеності, дотримання якого за рішенням Європейського суду є необхідним для належного функціонування правової системи держави.

Окрім цього, законопроект за своєю структурою та змістом повторює положення Закону України №1391-XIV.                                                                     

Комітет висловлює застереження до (статті 7) законопроекту, яка висвітлює порядок підтвердження придатності технічного засобу до використання біопалив. Цю статтю необхідно доповнити положеннями щодо документального підтвердження підприємством-виробником транспортного засобу можливості використання ним біопалива. Крім того, відповідно до чинного законодавства переобладнаний транспортний засіб має, бути, підтверджений до експлуатації та дотримання правил, нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. Так, постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 р. №607 "Про затвердження Порядку  переобладнання транспортних засобів» встановлює в т.ч. порядок переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», підпункту а) пункту 31.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 р. №1306 не можуть експлуатуватися транспортні засоби переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державного технічного огляду.

У статті 8 законопроекту не виписано механізм державного сприяння виробництву дизельного біопалива та сумішевих бензинів та моторних палив з вмістом біоетанолу.           

     Відповідно до пунктів п'ять і шість статті 8 законопроекту передбачено сприяння держави виробникам сумішевих бензинів та моторних палив із вмістом біодизелю й біоетанолу на найближчі чотири роки від 2% (у 2012 р.) до 20% (у 2015 році) до загального обсягу виробництва відповідно дизпалива і бензинів в Україні. Однак, такий підхід до встановлення таких пропорцій є необґрунтованим, оскільки на транспортних засобах існують технічні обмеження щодо застосування альтернативних видів палива моторного без переобладнання двигуна внутрішнього згорання. Так, встановлення норми щодо використання біоетанолу в обсязі більш як 5% суперечить національному стандарту ДСТУ 4839:2007, гармонізованого з європейським стандартом ЕК 228:2004, та ГСТУ 320.00149943.015-2000 «Бензини моторні сумішеві. Технічні умови", згідно з якими вміст біоетанолу в бензинах моторних сумішевих (непереобладнаних) не повинен перевищувати 5 об’ємних відсотків. І відповідно до національного стандарту ДСТУ 4840:2004, гармонізованого з європейським стандартом ЕN 590:2004, вміст метилових ефірів жирних кислот, отриманих з рослинної олії, (біодизелю) в дизельному паливі не більше 5 відсотків.

Таким чином, відсоткові пропорції використання біоетанолу в загальному обсязі виробництва бензинів в Україні потребують додаткового обґрунтування (пункт 5 ст. 8 законопроекту).

Не зрозумілим є територіальне обмеження сприяння забезпеченню роботи транспортних засобів із двигунами внутрішнього згорання на й    біопаливі лише містом Києвом, містами з населенням більш як 500 тис.    людей та у рекреаційних зонах, як це передбачено п. 6 ст.8 законопроекту.

Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них, має визначатись у законах України, що має кореспондуватися з пунктом відповідного Закону. Отже, розділ IV Порушення законодавства у сфері біопалива має бути доповнений видами відповідальності та безпосередньо можливими правопорушеннями у цій сфері.

Враховуючи викладене вище, Комітет вирішив:

1.         Рекомендувати   доопрацьований   проект   Закону   про   розвиток
виробництва та споживання біологічних палив (реєстраційний №7524 від 09.03.2011   р.),   внесений   народними   депутатами   України   Г.Калетніком, М.Перестенко, І.Кириленком прийняти за основу з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

2.       Дане рішення направити в Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин.

Голова Комітету                                                                          СЕМИНОГА А.І.