ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Р І Ш Е Н Н Я

від 16 листопада 2011 року                                                               № 109/7

Про проект Закону України про внесення змін

до деяких законодавчих актів України

(щодо вдосконалення екологічного аудиту)

Розглянувши проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення екологічного аудиту) (реєстр. № 9269 від 07.10.2011), внесений народними депутатами України Майбородою С.Ф. та Наконечним В.Л., висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, Комітет зазначає:

- законопроект спрямований, на думку суб‘єкта права законодавчої ініціативи, на упорядкування збору достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об’єкта екологічного аудиту, встановлення відповідності об’єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього середовища, оцінку ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища об’єктом екологічного аудиту;

- пропоновані зміни до Закону України «Про екологічний аудит» запроваджують проведення один раз на п’ять років обов’язкового екологічного аудиту об’єктів та видів господарської діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку, підвищують кваліфікаційні вимоги до екологічних аудиторів, уточнюють загальні принципи проведення екологічного аудиту для об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, визначають особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері обов’язкового екологічного аудиту;

- крім того, законопроектом передбачено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які визначають відповідальність за порушення правил проведення обов’язкового екологічного аудиту.

Комітет надає наступні зауваження та пропозиції щодо змісту законопроекту.

Законопроектом передбачається доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 79-2, відповідно до якої, не проведення або несвоєчасне проведення обов‘язкового екологічного аудиту тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста п‘ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законодавче закріплення цього положення, у разі проведення аудиту на підприємствах, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, впливатиме на видаткову частину бюджетів. Принаймні, на виконання закону про Державний бюджет України у поточному бюджетному періоді. Водночас до законопроекту не надане фінансово-економічне обґрунтування, що не відповідає вимогам частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України та частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України, згідно з якими суб‘єкт права законодавчої ініціативи зобов‘язаний додати до законопроекту фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки).

Законопроектом передбачається із абзацу першого статті 21 Закону України «Про екологічний аудит» вилучити слово «перепідготовка». Відповідно до статті 10 Закону України «Про вищу освіту», перепідготовка це елемент післядипломної освіти, яким є отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Запропонована зміна до абзацу першого статті 21 є такою, що не відповідає концептуальним засадам врегулювання освітницької політики держави. Тому, з точки зору Комітету, абзац перший статті 21 Закону України «Про екологічний аудит» має залишитись у чинній редакції.

Законопроектом передбачається абзац другий статті 21 Закону України «Про екологічний аудит» викласти у такій редакції: «По закінченні навчання за результатами іспиту особа отримує відповідний диплом або сертифікат». З огляду на те, що диплом чи сертифікат не є вичерпним списком документів, які видаються вищими навчальними закладами, закладами післядипломної освіти та іншими навчальними закладами, Комітет пропонує абзац другий статті 21 Закону України «Про екологічний аудит» викласти у такій редакції: «По закінченні навчання за результатами іспиту особа отримує відповідний документ. Перелік документів про освіту в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.».

Висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України надані наступні зауваження.

Законопроектом пропонується покладання на виконавця екологічного аудиту обов‘язку інформувати відповідні органи про виявлені у процесі проведення аудиту «порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (зміни до абзацу третього частини другої статті 16 Закону України «Про екологічний аудит»). Зазначене не узгоджується із пунктом «Г» частини 1 статті 25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якою інформування вимагається при настанні (загрозі настання) надзвичайних ситуацій, загрозі виникнення аварій, що також передбачено чинною статтею 16 Закону України «Про екологічний аудит». Покладання ж на виконавця екологічного аудиту зазначеного нового обов‘язку не узгоджується із самим поняттям, змістом та принципами екологічного аудиту як незалежного процесу оцінювання об'єкта екологічного аудиту (стаття 1 Закону «Про екологічний аудит). Серед основних принципів екологічного аудиту (стаття 10) Закон називає «незалежність» та «конфіденційність». А однією з гарантій незалежності екологічного аудитора (стаття 17 Закону) є «забезпечення конфіденційності проведення екологічного аудиту», що не узгоджується з будь-яким інформуванням про результати аудиту (окрім загрози виникнення надзвичайних ситуацій).

У зв’язку з вищезазначеним викликає зауваження й стаття 25-1 законопроекту щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері обов’язкового екологічного аудиту, якою пропонується доповнити Закон України «Про екологічний аудит». Таке обов‘язкове інформування екологічним аудитором відповідних органів має стати підставою для проведення позапланової перевірки контролюючими органами.

Слід зазначити, що державний контроль (нагляд) у даній сфері має проводитись на загальних підставах, визначених законодавством, без встановлення «особливостей його здійснення», як це пропонується  проектом, що відповідає принципам та гарантіям незалежності та конфіденційності, визначених Законом України «Про екологічний аудит».

У законопроекті пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) новою статтею 79-2, якою встановлюється адміністративну відповідальність посадових осіб за не проведення або несвоєчасне проведення екологічного аудиту стосовно об’єктів та видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку. Одночасно з цим пропонується внести зміни до статі 242-1 КУпАП з метою визначення повноважень органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України щодо оформлення та розгляду справ про адміністративні правопорушення, які передбачені статтею 79-2 КУпАП.

Головне науково-експертне управління, щодо цієї частини законопроекту,  надало такі зауваження і пропозиції.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про екологічний аудит» екологічний аудит проводиться на підставі договору між замовником та виконавцем, укладеного відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів. Цей припис вказує на цивільно-правовий характер взаємовідносин між замовником та виконавцем екологічного аудиту. Виходячи з цього можна дійти висновку, що діяння, про які йдеться у статті 79-2 КУпАП у редакції проекту, за своєю правовою природою є цивільними правопорушеннями, причому факт наявності правопорушення може бути встановлений лише з допомогою засобів захисту цивільних прав, тобто судом за зверненням особи, права якої порушені (стаття 15 Цивільного кодексу України). До прийняття відповідного рішення судом питання про те, законно чи незаконно діяв суб’єкт екологічного аудиту, є спірним. Отже, не можна виключати того, що після судового розгляду справи виявиться, що такі дії є законними.

Між тим, у разі прийняття нової статті 79-2 КУпАП виявиться, що посадові особи органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України в порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення мають самостійно вирішити питання цивільно-правового характеру, вирішення якого, як уже зазначено, належить до компетенції суду.

Слід звернути увагу й на те, що суб’єктом згаданого правопорушення визначаються посадові особи. Проте, стороною договору про проведення екологічного аудиту є юридична особа або фізична особа – підприємець і саме вони повинні нести відповідальність за невиконання умов цього договору.

Враховуючи викладене, Комітет   в и р і ш и в:

1. Інформацію прийняти до відома. 

2. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення екологічного аудиту) (реєстр. № 9269 від 07.10.2011, внесений народними депутатами України Майбородою С.Ф. та Наконечним В.Л.) відхилити.

3. Співдоповідачем на пленарному засіданні Верховної Ради України від Комітету визначити народного депутата України, Голову Комітету, Семиногу Анатолія Івановича.

Голова Комітету                                              

А.І. Семинога