Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї

Міжнародної науково-практичної конференції

з вирішення питань соціального захисту громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

        24-25 квітня 2008 року

       м. Київ, Україна

Аварія на Чорнобильській АЕС – це велика техногенна й екологічна катастрофа, що має тяжкі наслідки соціального, демографічного, економічного та соціально-психологічного характеру.

Вже третє десятиліття Україна вимушена жити з проблемою Чорнобиля і докладати значних зусиль щодо подолання її наслідків. За цей час накопичено значний досвід реалізації політики щодо соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок аварії. На сьогоднішній день існує досить складна система різноманітних компенсацій, пільг, допомог, доплат постраждалому населенню, що діє відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Чисельність постраждалого населення становить нині майже 2,4 млн. осіб; чисельність населення, яке проживає на постраждалій території – 3,8 млн. осіб; видатки Державного бюджету, пов’язані з їхнім соціальним захистом та пенсійним забезпеченням складають майже 6 млрд. грн. Проте, незважаючи на досить значні суми державних видатків, не всі заходи спрацьовують однаково ефективно і мають чітку адресну спрямованість.

З часом відлуння Чорнобильської катастрофи набуває нового соціального забарвлення. Про це свідчать дані офіційної статистики, результати опитувань громадської думки, розподіл коштів, спрямованих на пом’якшення наслідків катастрофи.

На фоні загальної демографічної кризи, проблеми постраждалих територій проявляються ще з більшою гостротою. Маємо соціально-демографічний занепад уражених територій, зростання смертності потерпілого населення, захворюваності дітей, високу інвалідизацію населення, вкрай незбалансоване та нераціональне харчування, відсутність доступу населення до сучасних житлових зручностей (опалення, водогону тощо). Надто проблематичним є економічний розвиток постраждалих територій, що характеризується консервацією застарілої структури робочих місць, занепадом соціальної інфраструктури, браком кваліфікованих спеціалістів, особливо у медичній та освітній галузях. Специфікою аграрного сектору є неможливість товарного використання земель сільськогосподарського призначення та відсутність попиту на працю сільського населення. Тобто економічний потенціал постраждалих територій залишається надто слабким, що негативно впливає на становище населення. Вкрай серйозна проблема, породжена Чорнобильською катастрофою, – це наслідки соціально-психологічного та психічного характеру і не тільки для постраждалого населення, а й для всього населення України. Небезпечне формування у масовій свідомості „психології жертви”, яка пригнічує життєву активність, ініціативу, формує позицію пасивного очікування допомоги.

Сьогодні має бути сформована нова, більш ефективна політика подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, яка б, поряд із традиційними заходами соціального захисту, включала активні заходи щодо розв’язання проблем охорони здоров’я, навколишнього середовища, зайнятості, формування економічної активності населення.

На конференції було заслухано 75 доповідей, в тому числі по секціях: «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 33, «Медико-соціальні аспекти наслідків Чорнобильської катастрофи» -  17, «Соціально-економічні проблеми постраждалого населення, розвитку і реабілітації забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС територій» - 13, а також                      12 пленарних доповідей.

На основі узагальнення доповідей та виступів у їх обговоренні, конференція рекомендує.

По секції „Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

За результатами обговорення проблем соціального захисту населення України від наслідків Чорнобильської катастрофи учасники конференції ухвалили такі рекомендації:

Довготривала ситуація виключення мільйонних контингентів постраждалих із активного соціокультурного та соціально-економічного життя, в якому перебуває значна частина дітей і молоді, вимагає негайної переорієнтації існуючої системи соціальної допомоги до активної соціальної політики, тобто до концепції відродження та розвитку повноцінної життєдіяльності населення на радіаційно забруднених територіях. 

Ситуація вимагає розробки Державної програми відродження та розвитку життєдіяльності на радіаційно забруднених територіях, в якій ключовою концепцією має стати активна соціальна політика.

Активну соціальну політику доцільно розробити і проводити в адресному форматі щодо трьох соціальних груп потерпілих, які наявні в кожному поселенні на радіаційно забруднених територіях:

1) пасивні – індивіди, які потребують тільки соціальної допомоги (інваліди, хворі, пенсіонери, діти тощо);

2) напівпасивні – індивіди, які спроможні на часткову зайнятість у соціально-економічній діяльності, але отримані від зайнятості їхні доходи потребують часткового доповнення соціальною допомогою;

3) активні – індивіди, які повністю здатні забезпечити свої потреби доходами від зайнятості у соціально-економічній діяльності, відтак не потребують соціальної допомоги.

Виходячи з концепції активної соціальної політики, для кожної соціальної групи розробляються моделі життєдіяльності, а для кожного поселення, в залежності від його структури за цими трьома соціальними групами, розробляється модель відродження та розвитку. В результаті формується типологія моделей відродження та розвитку поселень. Кожне конкретне поселення матиме можливість вибрати адекватну типову модель і адаптувати її до своїх умов.

У такий спосіб, як наслідок впровадження концепції активної соціальної політики, вирішуються проблеми відродження та розвитку соціокультурного та соціально-економічного життя на радіаційно забруднених територіях. Це вимагає реалізації на найближчі 5-7 років таких науково-практичних проектів:

1. Розробка міжвідомчої програми та методів і засобів її реалізації щодо відродження та розвитку поселень та їхніх громад на радіаційно забруднених територіях (Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій надзвичайних ситуацій, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство економіки України, ПРООН в Україні та відповідні науково-дослідні організації).

2. Моніторинг соціальних наслідків Чорнобильської катастрофи та змін соціально-культурної та соціально-економічної ситуації в поселеннях та їхніх громадах на радіаційно забруднених територіях – скорочено: “Моніторинг соціальних змін постчорнобильської ситуації та РЗТ” (Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій надзвичайних ситуацій, Інститут соціології НАН України).

3.                Визначення пріоритетності надання у межах бюджетних призначень пільг, компенсаційних виплат, доплат та допомог найбільш вразливим верствам постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи населення - інвалідам, потерпілим дітям, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованим та тим, що проживають на територіях радіоактивного забруднення (Міністерство праці та соціальної політики України).

4.                Забезпечення ефективного використання коштів державного бюджету, які спрямовуються для надання пільг, компенсаційних виплат, доплат та допомог, у тому числі - на організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також на організацію харчування учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та технікумів, розташованих на територіях радіоактивного забруднення (Міністерство праці та соціальної політики України).

5.                Удосконалення законодавства з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом приведення діючих нормативно-правових актів у відповідність до норм чинного законодавства (Міністерство праці та соціальної політики України).

По секції “Медико-соціальні аспекти наслідків Чорнобильської катастрофи”

Аналіз і узагальнення основних результатів наукових досліджень, викладених в доповідях конференції, підтвердили висновки, зроблені ще в 2001 р. українськими вченими спільно з фахівцями ВООЗ, НКДАР ООН, МАГАТЕ та інших організацій за результатами 15-річного спостереження за різними групами постраждалих: на даному етапі віддаленого періоду основний внесок в медичні наслідки Чорнобильської катастрофи належить нестохастичним ефектам у вигляді широкого спектру непухлинних форм соматичних та психосоматичних захворювань. Вони виступають провідними чинниками втрати працездатності та смертності, об’єктом переважного споживання фондів, необхідних для лікування і профілактики.

Серед стохастичних наслідків триває поява раку щитоподібної залози у дітей та постраждалих дорослих всіх категорій, зростає захворюваність на інші солідні пухлини, збільшується захворюваність на лейкемії УЛНА, підвищується нестабільність геному опромінених осіб та їх нащадків.

Проект національної програми ліквідації медичних наслідків катастрофи, здатної забезпечити  ефективний медичний захист постраждалих на майбутні роки і десятиліття, ще й дотепер не затверджений Кабінетом Міністрів та Верховною Радою України.

Державний реєстр України осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен зазнати докорінних змін:  за умов стабільного і достатнього фінансування, оновлення технічної бази та кадрового забезпечення на всіх рівнях, науково-методичного, дозиметричного та інформаційно-аналітичного супроводу він буде інструментом для оперативного аналізу верифікованої інформації, необхідної для прийняття стратегічних і тактичних управлінських рішень як на державному, так і на обласному та районному рівнях.

Необхідно продовжувати моніторинг медичних, демографічних наслідків та особливостей біологічного старіння постраждалого населення, враховуючи очікуване збереження тенденцій до збільшення захворюваності на хвороби, що зумовлюють високі рівні інвалідності та смертності.

Оскільки певні види солідних пухлин після радіаційного опромінення мають різний латентний період виникнення (від 10 до 30 років), існує необхідність подальшого моніторингу цієї патології із особливою увагою до таких захворювань, як рак молочної залози, стравоходу, шлунку, легенів, ободової кишки, яєчників, нирок, сечового міхура. Особливу увагу слід приділяти тим групам населення, які під час Чорнобильської аварії мали вік 0–9, 10–19 років.

У найближче десятиліття пріоритетними групами дослідження частоти виникнення раку щитоподібної залози повинні бути дорослі, які були опромінені у дитячому віці, а також УЛНА 1986 р. Для запобігання захворюванням на рак щитоподібної залози в опроміненого населення та УЛНА необхідно здійснювати науково обґрунтовані заходи, спрямовані на своєчасне виявлення і лікування передракової патології.

Оскільки більшість територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є ендемічними по йоду, необхідно ретельно проводити профілактику йододефіцитних захворювань шляхом вживання йодованих продуктів та бурих морських водоростей (ламінарії, цистозіри, фукуса) бо сумісній дії радіації й ендемії тироїдна патологія виявляється частіше, в більш ранні терміни і в значно важчих формах, ніж тільки при опроміненні.

Необхідне продовження досліджень ризику появи лейкемії та інших пухлинних захворювань за стандартизованими епідеміологічними програмами.

У наступні 10 років через прогресування вже наявної патології ока і прогнозовану появу нових випадків катаракти та судинних захворювань ока можна очікувати збільшення в 4–5 разів потреби в оперативному лікуванні катаракт (25,6±14,3 на 1000 УЛНА без урахування ймовірного скорочення тривалості їхнього життя). Зросте потреба в інтраокулярних лінзах, медикаментах для консервативного лікування хвороб ока, насамперед судинорозширювальних препаратах, антиоксидантах і вітамінних комплексах.

Необхідно підсилити дослідження стану здоров’я дітей, звернувши особливу увагу на народжених від УЛНА, і дітей з найбільш забруднених територій, опромінених у період внутрішньоутробного розвитку.

Зважаючи на те, що покоління опромінених дітей досягло повноліття, необхідно розвивати наукові дослідження та практичні розробки в галузі збереження і зміцнення репродуктивного здоров’я, пропаганди сімейних цінностей, здорового способу життя та активного довголіття.

Необхідно продовжити дослідження з оцінки значущості внеску дози опромінення й інших чинників у показники смертності та непухлинної соматичної захворюваності УЛНА і жителів забруднених радіонуклідами територій з особливою увагою до передпатологічних станів та ранніх етапів захворювань.

Необхідне розширення молекулярно-генетичних та імуногематологічних досліджень розвитку радіаційно зумовлених чи асоційованих захворювань. Оцінка вищезазначених порушень в наступні роки дасть можливість, поряд з показниками біологічної дозиметрії, розвивати молекулярну епідеміологію впливу Чорнобильської катастрофи на здоров’я постраждалих осіб.

На національному та міжнародному рівнях існує необхідність розвитку і поглиблення наукових і прикладних програм довгострокових досліджень у віддалений період.

Потерпілі від гострої променевої хвороби для мінімізації віддалених стохастичних ефектів повинні бути цілком забезпечені всіма медикаментозними засобами, діагностичними і лікувальними послугами протягом усього періоду життя.

У сьогоднішніх умовах недосконалої системи охорони психічного здоров’я і психореабілітації залишаються пріоритетною медичною і соціальною проблемою нейропсихічні розлади у постраждалих.

Необхідні дослідження нейропсихіатричних розладів, включаючи органічне ураження мозку, синдром хронічної втоми, розлади спектра шизофренії, суїциди і парасуїциди, які мають вагоме клінічне і соціальне значення, а також розробка рекомендацій з охорони психічного здоров’я постраждалих при можливих радіаційних аваріях у майбутньому.

Досвід перших місяців робіт з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему свідчить, що в унікальних радіаційно-гігієнічних умовах, в яких вони проводяться, найкритичнішими стають не інженерно-технічні проблеми, а ключове питання – як зберегти здоров’я людей, а також не допустити неадекватних дій персоналу, зумовлених відхиленнями в стані його здоров’я.

Вхідний і заключний медичний контроль працівників, що беруть участь у здійсненні заходів з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, повинен проводитися виключно у високоспеціалізованих, адекватно оснащених медичних закладах, що мають практичний досвід надання медичної допомоги і проведення медичного контролю особам, які зазнали дії іонізуючого випромінювання і, особливо, інкорпорації радіонуклідів.

Спеціальний біофізичний і медичний контроль необхідний для верифікації шляхів надходження радіонуклідів в організм, уточнення дози внутрішнього опромінення, а також для проведення організаційних заходів з технічної і радіаційної безпеки персоналу підрядних організацій ПЗЗ і ДСП ЧАЕС, спрямованих на запобігання інкорпорації радіонуклідів в організм працівників. Для збереження здоров’я і працездатності персоналу необхідні комплекси оздоровчих і реабілітаційних заходів, які мають реалізовуватися в рамках індивідуальних програм лікування у високоспеціалізованих лікувальних установах.

По секції “Соціально-економічні проблеми постраждалого населення, розвитку  і реабілітації забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС територій

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції досить тривалий час негативно впливатиме на соціально-економічну ситуацію в Україні загалом і в першу чергу в тих регіонах, які зазнали прямого впливу внаслідок аварії. Як відомо, із обороту виведена частина земельних ресурсів, що безпосередньо призвело, поряд з іншими чинниками, до зменшення вироблення сільськогосподарської продукції. А це загострило продовольчу безпеку, а також діяльність тих галузей, сировиною для яких є сільськогосподарське виробництво. Тому надзвичайно важливою є необхідність проведення подальших досліджень не лише сучасного стану соціально-економічної ситуації в зоні радіоактивного забруднення, а й виявлення тих змін, що відбулись за останні два десятки років, і причин, що їх зумовили.

З початком ринкових трансформацій у соціальній сфері територій радіоактивного забруднення, як і всій реальній економіці, виникла надзвичайно складна ситуація. Особливо загострились проблеми перехідного періоду в соціальній сфері села, що фактично призводить її на межу виживання.

Безпосередньо це стало наслідком того, що в кризових умовах нереально очікувати надходження потрібних обсягів ресурсів для належної підтримки соціальної сфери на селі з державного і місцевого бюджетів та з боку інших інвесторів, а саме колективних сільськогосподарських підприємств. Як результат, на селі припинено існування значної кількості об'єктів соціального призначення, зношується та руйнується матеріально-технічна база діючих.

В умовах гострого дефіциту фінансових і матеріальних ресурсів необхідне строго диференційоване їхнє використання, що можливо забезпечити на основі наукової розробки і використання методологічних підходів до визначення питомої ваги чорнобильського компонента у витратах при вирішенні екологічних, економічних і соціальних завдань.

Серйозне науково-практичне значення матиме визначення дійсного (наявного і прогнозованого) збитку, заподіяного Чорнобильською катастрофою, та розмірів його відшкодування, що дасть змогу більшою вірогідністю говорити про масштаби витрат на програмні заходи. У той же час при вирішенні проблеми збитків потрібно враховувати і сучасні реалії.

Отже, існує нагальна потреба створення сприятливих умов (насамперед економічних) для розвитку об'єктів соціального призначення. І тут важливу роль можуть відіграти позабюджетні кошти, комерційні структури. Подальший розвиток галузей соціальної сфери як територій, що зазнали радіоактивного забруднення, так і місць компактного переселення громадян можливий в умовах реалізації наступних заходів:

-                     реструктуризації податкового навантаження, приведення його у відповідність до структури економіки;

-                     вдосконалення нормативно-правових актів податкової системи;

-                     різкого скорочення податків, спрощення правил їхнього збору;

-                     скасування малих, неефективних податків і платежів;

-                     перенесення акценту з “умовно-перемінних” податків, які зростають пропорційно з підвищенням ділової активності (ПДВ, податок з прибутку), на “умовні” (податок на майно, за користування природними ресурсами і т.п.), які заохочують більш активні й ефективні підприємства;

-                     перенесення податкового навантаження з юридичних осіб (що зменшить собівартість товарів і послуг та зробить їх доступними більш широкому колу споживачів) на фізичних з одночасним реформуванням механізму формування заробітної плати;

-                     розвиток малого і середнього бізнесу;

-                     розширення функцій місцевої влади у формуванні бюджету.

Виконання зазначених заходів дозволить зменшити податкове навантаження на підприємства сфери послуг, що сприятиме їх прогресивному розвитку, активізації підприємництва. Стратегія ж соціального розвитку досліджуваних регіонів передбачає зростання матеріального благополуччя і всебічний розвиток особистості на основі турботи про рівень життя, умови праці, впровадження принципів соціальної справедливості та демократизації суспільства. Це дозволить забезпечити функціонування галузей сфери послуг на конкурентоспроможному рівні, що, з одного боку, дасть можливість задовольнити потреби населення, а з іншого – стабільне наповнення державного і місцевого бюджетів.

Для покращення рівня задоволення населення послугами торгівлі та громадського харчування ці галузі в перспективі мають розвиватись шляхом зміцнення матеріально-технічної бази та реформування економічних відносин в області якісних характеристик їх функціонування, підвищення організаційно-технічного рівня.

У зв’язку з обмеженістю інвестицій на будівництво підприємств торгівлі основними напрямами розвитку матеріальної бази галузі стане економічно ефективна переспеціалізація підприємств, обумовлена змінами попиту на споживчі товари, а також раціоналізація торгових процесів. Передбачається створення центрів обслуговування громадян, які поряд з основними функціями – продажу товарів надаватимуть різноманітні послуги населенню.

Подальший розвиток побутового обслуговування неможливий без підвищення його сервісу та ліквідації незбалансованості структурно-асортиментного попиту і пропозиції побутових послуг. З цією метою в середніх і малих містах, районних центрах, великих селах створюватимуться комплексні підприємства побутового обслуговування населення з необхідною мережею приймальних пунктів, а також бюро побутових послуг для надання різноманітних дрібних господарських послуг, включаючи всі види невеликих ремонтних робіт у квартирах, їх прибирання, приймання від населення замовлень на навантажувально-розвантажувальні роботи тощо.

Подальший розвиток ЖКГ відбуватиметься під впливом проблем, які нагромадились протягом останніх років. Передача ЖКГ у комунальну власність призвела до скорочення централізованих капітальних вкладень у цю сферу.

Таким чином, перспективи розвитку ЖКГ залежать насамперед від задоволення фінансових потреб. У подальшому будуть використані різноманітні способи фінансування житлово-комунальної сфери (кошти місцевих бюджетів, державні централізовані капіталовкладення, пайова участь підприємств, кредитні кошти, кошти населення та приватні кошти, спорудження об’єктів ЖКГ громадським способом, тобто народне будівництво тощо), що дозволить на довготривалу перспективу підвищити забезпеченість населення житлом.

Цьому сприятиме реалізація таких завдань:

-                     застосовування для фінансування будівництва житла та реконструкції існуючого житлового фонду довгострокового іпотечного кредитування із залученням коштів населення та інших позабюджетних фінансових ресурсів;

-                     заохочення підприємств та інших суб’єктів, місцевих органів виконавчої влади до використання землі під будівництво приватного житла населенню;

-                     розроблення нормативно-правових актів з питань використання земель і будівель, спрямованих на розвиток житлового фонду;

-                     створення підприємств для поліпшення інфраструктури, енерго-, тепло-, водопостачання, збирання та знешкодження твердих відходів, оборотного використання рідких стоків;

-                     збільшення надходжень до місцевих бюджетів за рахунок удосконалення міжбюджетних відносин;

-                     підвищення якості житлово-комунальних послуг населенню та зниження їх собівартості;

-                     створення ринку місцевих кредитів та цінних паперів.

Найбільша радіоекологічна катастрофа сучасності – аварія на Чорнобильській АЕС – призвела до радіаційного забруднення значної території України, яке створило небезпеку постійної загрози для здоров'я населення.

Накопичений за післяаварійний період матеріал радіаційного контролю харчових продуктів дозволяє охарактеризувати динаміку їх вмісту в місцевій харчовій продукції та сировині. На основі визначення параметрів цих процесів обґрунтовано оптимальні за ефективністю заходи щодо дотримання радіаційної безпеки життєдіяльності на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення, а саме: основна кількість радіонуклідів залишається в межах знаходження кореневої системи рослин і тому ще багато років міграційні процеси в системі "ґрунт–рослини" визначатимуть пріоритетність внутрішніх шляхів опромінення населення над зовнішніми.

Слід також зазначити, що аналіз вмісту радіонуклідів у місцевих продуктах харчування за останні 5 років по Україні в цілому свідчить про перевищення їх допустимих рівнів. Зокрема, у 2006 р. в найбільш постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС областях: Волинській, Житомирській, Київській, Рівненській, Чернігівській в основному в молоці приватного сектору, м'ясі, дикорослих ягодах та грибах.

В Україні створено та реалізовано систему медичного нагляду за постраждалими, яка складається з щорічної диспансеризації, амбулаторного, за показаннями, стаціонарного лікування і реабілітаційних заходів у санаторно-курортних умовах та реабілітаційних центрах.

Результати тривалого спостереження та оцінки стану здоров’я людей свідчать про несприятливий прогноз щодо ефективності підтримуючої терапії, реабілітаційних заходів, спрямованих на запобігання ускладненням перебігу хвороб та збільшення тривалості життя.

Зазначені недоліки негативно позначаються на моральному стані постраждалих, затримують терміни отримання медичної допомоги, збільшують кількість звернень до центральних органів виконавчої влади.

Найважливішими проблемами прийдешніх років слід вважати:

-                     необхідність проведення робіт з вивчення детермінованих і стохастичних ефектів, особливо серед осіб, що зазнали загального опромінення;

-                     розробку заходів щодо підвищення ефективності науково обґрунтованого лікування радіаційно-асоційованих і радіаційно-індукованих захворювань;

-                     розробку профілактичних заходів, спрямованих на зменшення онкологічної та онкогематологічної захворюваності;

-                     диспансеризацію і моніторинг порушень найбільш чутливих до радіаційного впливу органів і систем у віддалений період;

-                     медичну реабілітацію постраждалих контингентів;

-                     дозиметричний супровід програм по вивченню медичних наслідків Чорнобильської катастрофи у віддаленому періоді, особливо на радіаційно забруднених місцевостях, де у населення спостерігаються аномально високі рівні інкорпорованих радіонуклідів.

Доцільно продовжити вдосконалення системи медико-санітарного забезпечення і соціального захисту населення, що постраждало в результаті Чорнобильської аварії, приділяючи особливу увагу контингентам пріоритетного медичного спостереження.

Необхідно продовжувати моніторинг медичних та демографічних наслідків, особливостей біологічного старіння постраждалого населення, зважаючи на очікуване збереження тенденцій до збільшення захворюваності за багатьма класами хвороб, які зумовлюють високий рівень інвалідності та смертності.

Необхідно посилити дослідження стану здоров’я дітей, звернувши особливу увагу на народжених від учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, і дітей з найбільш забруднених територій, які отримали опромінення в період внутрішньочеревного розвитку.

Зниженню ризиків опромінювання сприяє забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування. З метою стимулювання виробництва таких продуктів необхідно передбачити заходи морального і матеріального заохочення, зокрема:

–                     встановити надбавки до заготівельної ціни за чисті продукти, реалізовані колективними господарствами, фермерами і населенням, незалежно від існуючих диференційованих надбавок;

–                     розробити додаткові заходи стимулювання керівників господарств, що безпосередньо займаються заготівлею чистих продуктів для населення, яке переселяється;

–                     домогосподарствам, що займаються виробництвом чистої продукції, забезпечити зустрічний продаж товарів народного споживання, у тому числі тих, які користуються підвищеним попитом.

Для пом'якшення негативного впливу радіаційного забруднення на організм людини необхідно забезпечити постійний контроль за радіаційною обстановкою і здоров’ям населення, розробку обґрунтованих рекомендацій щодо режиму проживання на забруднених територіях з урахуванням прогнозу опромінення.

Населення, що проживає на забрудненій радіонуклідами території, має потребу в постійному медичному (диспансерному) спостереженні, яке повинно включати щорічний медичний огляд кваліфікованими бригадами фахівців (у складі терапевта, невропатолога, офтальмолога, хірурга-онколога, ендокринолога, гінеколога та інших фахівців) із проведенням установленого мінімуму лабораторних й інструментальних досліджень; поглиблене спеціальне обстеження з використанням сучасного устаткування і новітніх методів діагностики.

Таким чином, з метою створення нормального життєзабезпечення населення, яке зазнало негативного впливу аварії на ЧАЕС, необхідно забезпечити:

-                     комплексне вивчення наслідків аварії на ЧАЕС і розробку пропозицій по їх пом'якшенню й поступовому подоланню;

-                     здійснення комплексу агромеліоративних робіт, спрямованих на зменшення забруднення ґрунтового покриву;

-                     обмеження використання земель північних районів для сільськогосподарського виробництва;

-                     вдосконалення технології обробки землі і структури землеробства, підвищення частки культур, які сприяють дернуванню ґрунтів;

-                     постійний і ретельний контроль за станом здоров'я населення, особливо дітей, проведення дієвих заходів щодо їх оздоровлення;

-                     здійснення організованого відселення жителів з населених пунктів, які зазнали забруднення, що перевищує гранично допустимі норми.

До основних факторів економічного зростання відноситься освітній, професійний і кваліфікаційний рівень зайнятого за видами економічної діяльності населення. Ступінь цього впливу значною мірою залежить від наявного інфраструктурного потенціалу освіти, який створює конкретні умови і можливості для задоволення матеріальних і духовних потреб людини.

Подальший розвиток освіти має бути спрямований на:

-                     зміцнення інфраструктурного потенціалу галузі (значна частина наявних шкіл потребує добудови приміщень їдалень);

-                     оновлення змісту навчання з урахуванням вимог постіндустріального розвитку економіки, інформатизації всіх сфер життя.

Першочерговими завданнями в цій сфері є:

-                     створення умов для всебічного розвитку особистості, трудової підготовки, професійного самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними національно-культурними потребами обсягу знань, а також екологічне виховання, фізичне удосконалення;

-                     формування соціально-культурного середовища;

-                     приведення профілю професійно-технічної освіти у відповідність з потребами економіки конкретної території у кваліфікованих та конкурентоспроможних на ринку праці працівниках.

Одним з пріоритетних напрямів розвитку є фізичне виховання населення як ефективний засіб профілактики захворюваності та зміцнення генофонду нації. Для задоволення потреб широких верств населення, зокрема молоді, у заняттях фізичною культурою і спортом розширюватиметься мережа спортивних споруд, передбачатимуться окремим рядком у місцевих бюджетах видатки на фінансування фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи, утримання спортивних шкіл, секцій тощо.

У результаті Чорнобильської катастрофи в районах радіоактивного забруднення порушилися сталі культурні зв'язки, звичне спілкування людей, різко погіршилися умови для духовного розвитку. У подоланні психологічних травм, своєрідного "чорнобильського синдрому" величезну роль відіграють культура і мистецтво, зміцнення з їх допомогою емоційного стану людини. Наші дослідження підтверджують, зокрема, що майстри народного мистецтва, які живуть на забруднених територіях, відрізняються оптимістичним світовідчуттям, відмовляються змінювати місце проживання, активно займаються творчістю.

Ресурсне забезпечення розвитку культури варто розглядати як головну санкцію культурної політики стосовно даних територій. У зв'язку з цим виділяються три взаємозалежні завдання:

-                     подолання соціокультурних наслідків катастрофи стосовно кожної зони з різними рівнями забруднення;

-                     досягнення відповідного рівня та якості культурного обслуговування населення з урахуванням демографічних особливостей кожного поселення;

-                     забезпечення соціально-правового захисту власне працівників культури. Вирішення цих завдань ускладнюється тим, що протягом багатьох років умови функціонування культури як в Україні загалом, так і в цих районах залишаються незадовільними.

У районах радіоактивного забруднення України, де проживає понад 2 млн. осіб, виявилися: національні групи, що донесли з глибин історії унікальні культурні традиції народу, його звичаї й обряди; носії народних художніх промислів, ремесел; матеріальні культурні цінності, у т.ч. пам'ятники історії і культури, колекції книг, картин, ікон. Вони забруднені чи уже зруйновані, а також можуть піддаватися руйнуванню.

Аналіз практики розподілу і використання бюджетних коштів свідчить про необхідність їх істотного вдосконалювання. Необхідним є посилення наукового пошуку в цій роботі, вишукування нових проектних рішень, використання закордонного досвіду, додання цільової спрямованості використанню благодійних засобів; визначення основних довгострокових напрямів формування раціонального культурно-дозвіллєвого середовища для поселень, оптимальної матеріально-технічної бази культури, підготовки кадрів для роботи в сфері культури. Велика частка конкретних історико-культурних цінностей потребує об'єднання зусиль учених різних галузей знань й організаторів культури. Актуальним є обґрунтування доцільності чи подальше скорочення потоків туристів у відомі історичні місця, а також уточнення економічних умов роботи низку музеїв, парків, заповідників. Для формування екологічної культури населення установи культури забруднених районів у першу чергу мають потребу у відповідній літературі, навчально-методичних посібниках, вітчизняних і дубльованих закордонних фільмах, телесеріалах.

Визначення стратегії і тактики, етапів подолання соціокультурних наслідків Чорнобильської катастрофи було б більш ефективним при поліпшенні інформаційного забезпечення в рамках єдиної програми "Культура Чорнобильського регіону". Це сприяло б координації дій місцевих і республіканських державних органів, громадських організацій, наукових колективів. Вважаємо, доцільним було б об'єднання зусиль України, Білорусі, Росії для прискорення реалізації можливостей фахівців трьох країн вирішення проблем розвитку культури в Чорнобильському регіоні, формування спеціалізованого банку даних і фонду-архіву етнокультурної спадщини Полісся. Банк даних автоматизованої інформаційної системи "Культура", робота зі створення якої уже ведеться в Україні, міг би включати показники надходження і використання коштів на розвиток культури, у т.ч. різних фондів, приватних меценатів, підприємств-спонсорів.

У перспективі пріоритетами розвитку і розміщення об'єктів галузі культури стануть:

-                     формування в районних центрах комплексів культурного обслуговування населення;

-                     розвиток мережі стаціонарних установ на селі;

-                     створення можливостей для функціонування регіональних культурних центрів, сприятливих умов для художньо-естетичного виховання дітей та молоді, забезпечення можливостей одержання музично-художньої освіти кожній дитині;

-                     збереження, реставрація і громадське використання пам'яток історії та культури.

Заходи щодо поліпшення ситуації у сфері культури вимагатимуть додаткових коштів. Їх надходження можливо стимулювати залученням недержавних джерел фінансування (ресурсів спонсорів, меценатів тощо). Заклади культури можуть одержувати кошти від продажу продукції прикладного мистецтва, надання в оренду вільних приміщень, організації платних курсів, лекцій тощо.

У перспективі можна очікувати збільшення кількості закладів культури клубного типу в місцях компактного переселення. Цей показник зростатиме і в зоні радіаційного забруднення. Збільшиться і кількість масових універсальних бібліотек на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Для поліпшення показників розвитку соціальної сфери на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та місць компактного переселення громадян необхідно ввести в дію нові об'єкти соціального призначення та здійснити добудову існуючих. Це сприятиме поліпшенню демографічної ситуації в регіоні, підвищенню рівня трудової активності населення; створенню умов для продуктивної зайнятості, прискоренню економічного розвитку досліджуваних територій; стимулюванню інноваційної діяльності і забезпеченню конкурентоспроможних виробництв, зокрема, з вироблення сільськогосподарської продукції; більш раціональному використанню бюджетних коштів.

Таким чином, у перспективі очікується поліпшення життєвого рівня населення, соціально-культурного обслуговування та відродження територій, радіаційно забруднених у результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС, та місць компактного переселення постраждалих громадян.

Для поліпшення ситуації соціально-економічних проблем постраждалого населення, розвиткуі реабілітації забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС територій необхідно забезпечити:

1.       Здійснення постійного моніторингу соціально-економічної ситуації в другій зоні та радіоекологічного контролю за якістю продуктів харчування, що споживаються населенням і виробляються в особистих підсобних господарствах.

2.       В Народицькій зоні та інших місцях другої зони доцільно забезпечити переорієнтацію сільського господарства на вирощування ріпаку як сировини для виробництва біопалива (дизельного палива) з обов’язковим дотриманням відповідних агровимог, вимог сівозмін.

3.       Будівництво в смт. Народичі заводу по виробництву біопалива та фабрики по брикетуванню відходів виробництва (листя та стебла ріпаку).

4.       На території Народицького, Овруцького, Олевського та інших районів створити відгодівельні комплекси великої рогатої худоби і побудувати м’ясопереробні комбінати.

5.       У Народицькому лісгоспзазі забезпечити глибоку переробку лісосировини.

6.       Враховуючи, з одного боку, дефіцит такої продукції в Україні, як сірники (Рівненська сірникова фабрика забезпечує потреби України лише на одну третину), а з іншого – наявність сировини на території Народицького та інших регіонів, доцільним є будівництво тут сірникової фабрики.

7.       Землі, малородючі і забруднені радіонуклідами, відвести під створення державної “Заповідної території”.

8.       Розробити державну програму відродження другої та третьої зон радіоактивного забруднення.

9.       У третій і четвертій зонах розробити і впровадити рекреаційні кластери, що сприятимуть розвитку тут сільського зеленого туризму.

10.    Усунути розбіжності в законодавчих документах щодо соціального захисту громадян, які працюють на радіоактивно забруднених територіях (зокрема виплат за роботу в зонах).

11.    Здійснити організаційні заходи щодо більш раціонального використання бюджетних коштів на пере спеціалізацію підприємств з урахуванням нових технологій реабілітації територій, які забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи та на районування територій по радіоактивному забрудненню за результатами радіаційного моніторингу.

12.    Розробити конкретні регіональні програми захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання, відповідно до Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання».

13.    Посилити роль соціального діалогу у вирішенні питань соціального захисту чорнобильців, активно використовувати для цього зобов’язання соціальних партнерів при укладанні Генеральної угоди, галузевих, регіональних угод і колективних договорів.

14.    розробити та запровадити систему норм і нормативів для реалізації та забезпечення державного соціального стандарту «рівень життя населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи», як це передбачено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

15.    Удосконалити комплексний радіоекологічний моніторинг територій Полісся, забруднених радіонуклідами на основі заново розроблених програм, регламенту і методики.