Проблеми гірничорятувальної служби

(Розглянуто Колегією Рахункової палати 27.04.2011)

Міністерство вугільної промисловості України та Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості протягом 2008-2010 років не забезпечили належного використання коштів державного бюджету та надходжень з інших джерел на утримання і розвиток гірничорятувальної служби у вугільній промисловості. Із виділених на її утримання 750,9 млн. грн. бюджетних ресурсів 109,7 млн. грн. освоєно підрозділами ДВГРС неефективно, 34 млн. грн. - з порушенням чинного законодавства, у тому числі 16,7 млн. грн. - за нецільовим призначенням. Такий висновок Колегії Рахункової палати за результатами відповідного аудиту.

Бюджетні кошти, спрямовані державою на гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах, усупереч нормативним та власним статутним документам використовувалися загонами ДВГРС на обслуговування комерційних підприємств, діяльність яких жодним чином не пов'язана з видобутком та переробкою вугільної продукції (ЗАТ «Завод шампанських вин «Артемівськ Вайнери», ДПО «Артемсіль», ЗАО фірма «Лафарж Гіпс», ВАТ «Укртелеком» та інші).

Мінвуглепром не ініціював перед Урядом розгляду питання про відшкодування витрат, понесених ДВГРС під час обслуговування недержавних вугледобувних та інших підприємств, діяльність яких пов'язана з підземними роботами. Як наслідок, до цього часу не прийнято жодного нормативно-правового акта, що чітко визначав би види аварійно-рятувальних робіт, витрати на проведення яких підлягають обов'язковому відшкодуванню, порядок компенсації таких витрат, а також використання коштів, отриманих за надання відповідних послуг.

Відсутність таких норм унеможливлює відшкодування вартості проведених гірничорятувальних заходів на недержавних підприємствах. Фактично відбувається дотування комерційних структур за рахунок коштів державного бюджету замість того, щоб ці структури належним чином розраховувалися за рятувальні роботи.

Понад 10 років залишається нормативно неврегульованим питання щодо порядку страхування гірничорятувальників. Через це командири загонів на власний розсуд визначають осіб, що підлягають страхуванню. У результаті протягом 2008 - 2010 років не застраховано 525, 465 та 431 рятувальник відповідно, що є порушенням їхніх прав, визначених Законом України «Про аварійно-рятувальні служби».

На оновлення засобів індивідуального захисту рятувальників, модернізацію гірничорятувального обладнання та устаткування, що морально застаріває та зношується, кошти у 2008-2010 роках майже не спрямовувалися. Більше того, рятувальна служба у Донецькій і Луганській областях скоротилася на 43 загони і 657 рятувальників, або на 16 відсотків. Як наслідок, знизилися можливості ДВГРС виконувати свої функціональні обов'язки в умовах, коли підземні гірничі роботи на шахтах України залишаються потенційно небезпечними, зберігають реальну загрозу виникнення аварій, а отже - травмування чи загибелі гірників. За статистикою, за останні роки на кожен мільйон тонн видобутого в Україні вугілля гине до трьох чоловік, що перевищує аналогічні показники в Китаї (1,96) та Російській Федерації (1,88).

"Комерційні структури використовують державну гірничорятувальну службу безоплатно, а Мінвуглепром спокійно на це споглядає! - зазначив на Колегії Голова Рахункової палати Валентин Симоненко. - Час уже перекрити дармові бюджетні крани, навести лад у цій сфері, достукатися до Уряду з належними програмами та ініціативами, розробити нові установчі документи служби, порядки й умови надання рятувальної допомоги, відшкодування затрат тощо. Врешті, спрямувати державні гроші на укомплектування, оновлення і модернізацію аварійно-рятувального обладнання загонів, на належну зарплату рятувальникам".