Повідомлення

Перейти до розділу
13 листопада 16:39
Порядок денний засідання Комітету 14.11.2017 докладніше
18 жовтня 11:18
20 жовтня о 15:00 - Круглий стіл на тему: «Впровадження Закону України «Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів та перенесення забруднювачів» (№ 980-УІІІ від 03.02.2016 р.) та про використання екологічного податку» Відповідно до рішення Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи планується проведення круглого столу на тему "Впровадження Закону України "Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів та перенесення забруднювачів" (№ 980-VIII від 03.02.2016 р.) та про використання екологічного податку".
Круглий стіл відбудеться 20 жовтня 2017 р. з 15 години у конференц-залі № 2 по вул. Грушевського, 5, вхід з вул. Грушевського, 18/2, 9-й під'їзд.
докладніше
07 лютого 21:10
ГРАФІК РОБОТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ посилання...

Діяльність Комітету

Законопроектна робота у Комітеті

12 березня 2016, 12:12

Інформаційно-аналітичні матеріали Кабінету Міністрів України до парламентських слухань на тему: “30 років Чорнобиля: уроки та перспективи”, запланованих до проведення 16.03.2016

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

Кабінету Міністрів України
до парламентських слухань на тему:
 “30 років Чорнобиля: уроки та перспективи”,
запланованих до проведення 16 березня 2016 року

(лист Кабінету Міністрів України від 09.03.16 № 3613/0/2-16)

 

 

Унаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні радіаційно забруднено 2293 населені пункти, розташовані на територіях 77 районів 12 областей.

Станом на 1 січня 2016 р. в Україні налічується 1 млн. 961 тис. 904 громадян, що мають статус постраждалих від Чорнобильської катастрофи, у тому числі 108 тис. 530 інвалідів і 418 тис. 777 дітей.

Понад 35 тис. родин одержують пільги через втрату годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Ці цифри свідчать не тільки про ступінь пережитих народом потрясінь, а й також про необхідність надання соціальної та медичної допомоги потерпілим.

Чорнобильська катастрофа порушила нормальну життєдіяльність і виробництво в багатьох регіонах України та Білорусі, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки, істотні збитки було завдано сільськогосподарським і промисловим об’єктам, постраждали лісові масиви і водне господарство.

Указом Президента України від 14 грудня 2015 р. № 702 оголошено в Україні 2016 рік Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи.

Верховною Радою України прийнято постанову від 12 листопада 2015 р. № 793-VIII “Про вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та про заходи, пов’язані з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи”.

Кабінет Міністрів розпорядженням від 11 листопада 2015 р. затвердив Організаційний комітет з підготовки та проведення у 2016 році заходів, пов’язаних з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи та його склад (далі — Оргкомітет).

12 січня 2016 р. проведено перше засідання Оргкомітету, на якому схвалено загальнодержавний план заходів, пов’язаних із 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи (далі — план заходів). План заходів сформовано з урахуванням вимог Указу та доручень Президента України постанови Верховної Ради і доручень Кабінету Міністрів, пропозицій органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, наукових організацій та об’єднань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та затверджено Головою Оргкомітету 2 лютого 2016 року.

Планом передбачено проведення заходів як на місцевому так і на державному рівнях, таких як:

проведення благоустрою окремих територій меморіальних комплексів загиблим і померлим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також лікувальних закладів, пансіонатів, будинків відпочинку, де перебувають на лікуванні та реабілітації особи, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

надання адресної соціальної матеріальної допомоги потерпілим дітям, яким встановлено інвалідність пов’язану з Чорнобильською катастрофою, дітям-сиротам, інвалідам Чорнобильської катастрофи категорії 1, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2, вдовам (вдівцям), померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

проведення зустрічей з особами, віднесеними до першої категорії постраждалих, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованими та переселенцями із забруднених територій, дітьми-інвалідами, сиротами з числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи з метою виявлення соціальних проблем та вжиття заходів щодо їх розв’язання;

проведення мітингів-реквіємів пам’яті загиблих та померлих внаслідок Чорнобильської катастрофи у містах, селищах і селах;

проведення зустрічей з представниками об’єднань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

проведення закордонними дипломатичними установами України в країнах перебування відповідних тематичних заходів (прес-конференцій, зустрічей з представниками ЗМІ тощо) з нагоди 30-х роковин Чорнобильської катастрофи, а також заходів для представників українських громад країн перебування та за їх участю (поминальні богослужіння/панахиди, тематичні публікації у виданнях діаспори, інші заходи з урахуванням специфіки країн перебування) та інші заходи;

проведення в Україні міжнародної науково-практичної конференції та підготовка Національної доповіді до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи. Разом з тим на засіданні Оргкомітету прийнято рішення щодо проведення Міжнародного форуму “Уроки Чорнобиля — для ядерної безпеки світу” із залученням широкого колу вчених, політиків та громадськості та підготовку “Збірника інформаційно-аналітичних доповідей “30 років Чорнобильської катастрофи”(огляди) ”.

проведення пам’ятних заходів з нагоди 30-х роковин Чорнобильської катастрофи;

звернення до парламентарів та урядів країн — членів ООН і Європейського Співтовариства щодо об’єднання зусиль з надання міжнародної допомоги у розв’язанні проблем подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

збільшення видатків на пенсійне забезпечення постраждалих громадян.

Розділ І.
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПОСТРАЖДАЛОГО ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ НАСЕЛЕННЯ

Динаміка чисельності громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи

Станом на 1 січня 2016 р. соціальна підтримка держави надається 1 млн. 961 тис. 904 особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (таблиця 1), серед них:

210 тис. 247 учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

1 млн. 751 тис. 657 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у тому числі 418 тис. 777 потерпілих дітей.

Крім того, налічується 38 тис. 986 осіб, які мають право на пільги, передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (дружини (чоловіки), опікуни дитини померлих громадян, смерть яких пов’язано з Чорнобильською катастрофою, громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї).

Таблиця 1

Найменування показників

Станом

на 01.01.16

всього постраждалих осіб:

1 961 904

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

210 247

з них за категоріями:

 

категорія 1 (інваліди):

59 378

І гр. інвалідності

2 030

ІІ гр. інвалідності

34 277

ІІІ гр. інвалідності

23 071

категорія 2 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

118 731

категорія 3 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

32 138

потерпілі від Чорнобильської катастрофи:

1 751 657

з них за категоріями:

 

категорія 1 (інваліди):

49 152

І гр. інвалідності

2 700

ІІ гр. інвалідності

25 892

ІІІ гр. інвалідності

20 562

категорія 2 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи

55 477

категорія 3 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи

405 019

категорія 4 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи

821 458

серія “Г” (особи, які працювали за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці)

1 774

потерпілі діти

418 777

осіб, що мають право на пільги:

 

дружина/чоловік, опікун дитини померлого громадянина, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою

35 672

громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій:

3 317

з них за категоріями:

 

категорія 1

656

категорія 2

1 677

категорія 3

984

За останні 3 роки (2016 р. порівняно з 2013 р.) чисельність громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, скоротилася на 170 353 осіб, з них чисельність учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зменшилась на 33 209 осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи — на 137 144 особи, у тому числі потерпілих дітей — на 43 597 осіб (таблиця 2).

Серед інвалідів, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою (загальна чисельність 108 530 осіб), 54,7 відсотка (59 378 осіб) — безпосередні учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

 


Динаміка чисельності осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи,
та осіб, що мають право на пільги, передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Таблиця 2

Найменування показників

Станом на
01.01.2013

Станом на
01.01.2014

Станом на
01.01.2015

Станом на
01.01.2016

Різниця у чисельності станом на 01.01.2013 р.
у порівняні до 2009 року

Всього постраждалих осіб:

2 132 257

2 082 136

2 052 141

1 961 904

- 170 353

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

243 456

237 276

222 498

210 247

- 33 209

з них за категоріями:

 

 

 

 

 

категорія 1(інваліди)

67 509

67 375

63 210

59 378

- 8 131

категорія 2

138 048

133 083

125 059

118 731

- 19 317

категорія 3

37 899

36 818

34 229

32 138

- 5 761

потерпілі від Чорнобильської катастрофи:

1 888 801

1 844 860

1 802 643

1 751 657

- 137 144

з них за категоріями:

 

 

 

 

 

категорія 1(інваліди)

49 249

49 783

50 058

49 152

- 97

категорія 2

59 792

58 676

56 789

55 477

- 4 315

категорія 3

436 420

427 189

414 519

405 019

- 31 401

категорія 4

878 891

857 868

837 111

821 458

- 57 433

серія “Г” (особи, які працювали за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці)

2 075

1 932

1 823

1 774

- 301

потерпілі діти

462 374

449 412

442 343

418 777

- 43 597

особи, що мають право на пільги:

 

 

 

 

 

дружина/чоловік, опікун дитини померлого громадянина, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою

32 406

33 865

35 033

35 672

3 266

громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій:

5 210

4 970

3 936

3 317

- 1 893

з них за категоріями:

 

 

 

 

 

категорія 1

982

950

796

656

- 326

категорія 2

2 578

2 418

1 979

1 677

- 901

категорія 3

1 650

1 602

1 161

984

- 666


Відповідно до статті 65 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється Кабінетом Міністрів (постанова Кабінету Міністрів від 20 січня 1997 р. № 51 “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі — Порядок).

Згідно з пунктом 12 Порядку, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Мінпраці (далі — Комісія). Комісія працює з 2006 року.

Основними завданнями Комісії є розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та перевірка правильності видачі посвідчень постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В 2015 році проведено 10 засідань, на яких розглянуто 261 справи, з них підтверджено і визначено статус 77 особам, відмовлено у встановленні статусу або визнано видачу посвідчень безпідставною 98 особам, 40 справ направлено на доопрацювання, по 46 справах відповідно до рішень суду скасовані рішення Комісії щодо безпідставності визначення статусу.

З метою вирішення питання видачі довідок про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, цивільним особам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особам, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи Кабінетом Міністрів прийнято постанову від 26 вересня 2012 р. № 886 “Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986—1990 роках”.

Комісії працюють в усіх регіонах. Порядок їхньої роботи визначений зазначеною постановою. При Міністерстві утворено центральну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986—1990 роках, до якої надходять документи після розгляду регіональними комісіями, у разі незгоди громадян з її рішенням.

У 2014 р. проведено 12 засідань центральної комісії, на яких розглянуто 110 справ. Впродовж 2015 року проведено 12 засідань, на яких розглянуто 50 справ.

За інформацією Пенсійного фонду, з урахуванням довідок, виданих регіональними комісіями, проведено перерахунок пенсій 973 особам (без врахування даних по Автономній Республіці Крим та м. Севастополя). Середній розмір збільшення перерахованих пенсій складає 963 гривні.

Стан фінансування програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
 та здійснення компенсаційних виплат і допомог

Щорічно законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з реальних фінансових ресурсів держави та з огляду на те, що більшість інших видатків бюджету мають також соціальну направленість і потребують пріоритетного врахування, передбачаються видатки на надання пільг, допомоги, компенсацій та гарантій окремим категоріям громадян.

Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться в межах коштів, передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, тобто виконання Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі — Закон) повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету.

Пунктом 26 розділу “Прикінцеві положення” Бюджетного кодексу передбачено, що положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду на 2016 рік.

У 2015 році видатки на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, склали 2 146,6 млн. грн. (рівень забезпечення фінансування програми протягом 2013—2015 років наведено у таблиці) Напрями використання бюджетних коштів це здійснення щомісячних, щорічних, одноразових компенсаційних виплат, доплат, допомоги та пільг постраждалим, у тому числі дітям, а також їх оздоровлення.

Фінансування видатків здійснювалося відповідно до планових призначень згідно отриманих заявок від структурних підрозділів соціального захисту обласних держадміністрацій. Протягом 2015 року у зв’язку з постійною міграцією пільгової категорії громадян із зон активних бойових дій та проведення антитерористичної операції (Донецька та Луганська область) кількість отримувачів зменшилась.

 

 

 


Рівень забезпечення фінансування бюджетної програми КПКВК 2501200
“Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протягом 2013—2015 роках

тис. гривень

№ з/п

Назва бюджетної програми

2012 рік

2013 рік

2014 рік

2015 рік

Затвер-джено, з ураху-ванням змін

Затвер-джено, з ураху-ванням змін

Затверд-жено, з ураху-ванням змін

Затверд-жено, з ураху-ванням змін

 

КПКВ 2501200 “Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

2 594 519,6

2 623 198,1

2 623 153,5

2 109 853,5

11.

“Доплати за роботу на радіоактивно забруднених територіях, збереження заробітної плати при переведенні на нижче оплачувану роботу у зв’язку з відселенням, виплати підвищених стипендій та надання додаткової відпустки громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”

581 598,2

604 228,7

643 493,5

626 610,6

12.

“Компенсація сім’ям з дітьми та видатки на безплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

739 142,2

764 626,1

742 403,0

449 689,4

13.

“Щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

811 619,7

810 562,8

785 462,1

797 318,5

14.

“Компенсація за втрачене майно та оплата витрат у зв’язку з переїздом на нове місце проживання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

7 436,1

3 758,1

6 656,0

6 478,0

15.

“Компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

48 654,2

77 958,5

53 383,5

58 657,9

16.

“Допомога по тимчасовій непрацездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

37 244,1

0,0

37 244,1

57 462,0

17.

“Обслуговування банківських позик, наданих на пільгових умовах до 1999 року громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

232,7

201,0

149,4

143,2

18.

“Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”

367 765,5

361 031,8

352 893,7

112 027,9

19.

“Соціальний захист працівників, що вивільняються у зв’язку з виведенням з експлуатації Чорнобильської АЕС”

826,9

831,1

1 468,2

1 466,0

 

Слід зауважити, що Мінсоцполітики за рахунок економії бюджетних коштів у межах бюджетної програми КПКВК 2501200 “Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підвищило з 01.08.2015 р. розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування, передбаченої Законом, для постраждалих громадян, віднесених до категорій 1 і 2 відповідно на 101 і 50,5 гривень., які у середньому по Україні 406 і 203 гривень.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” за бюджетною програмою КПКВК 2501200 “Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено видатки у обсязі 1,9 млрд. гривень.


Рівень забезпечення фінансування бюджетної програми КПКВК 2501200 Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протягом 2016 року

тис. гривень

№ з/п

Назва бюджетної програми

Затверджено на 2016 рік

1

2

3

 

КПКВ 2501200 “Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

1 919 662,5

11.

“Здійснення виплати підвищених стипендій, надання щорічної та додаткової відпусток, збереження заробітної плати у разі переведення на нижчеоплачувану роботу та у зв’язку з відселенням, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

294 783,100

12.

“Виплата грошової компенсації на потерпілих дітей, які не харчуються в їдальнях навчальних закладів, а також за всі дні невідвідування ними навчальних закладів та забезпечення видатків на безоплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

435 128,300

13.

“Виплата грошової компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

978 691,300

14.

“Компенсація за втрачене майно та оплата витрат у зв’язку з переїздом на нове місце проживання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

2 908,400

15.

“Компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

56 821,300

16.

“Допомога по тимчасовій непрацездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

26 144,000

17.

“Обслуговування банківських позик, наданих на пільгових умовах до 1999 року громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

107,000

18.

“Оплата санаторно-курортного лікування громадянам, віднесених до категорії 1 та дітей-інвалідів, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою та виплата грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування”

123 470,9

19.

“Соціальний захист працівників, що вивільняються у зв’язку з виведенням з експлуатації Чорнобильської АЕС”

1 608,2

Поряд з цим у 2015 році Мінсоцполітики, як головний розпорядник бюджетних коштів, забезпечив виконання програми “Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Для реалізації зазначеної бюджетної програми Мінсоцполітики відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” передбачено видатки в обсязі 60,4 млн. грн., з них:

- на надання медичної допомоги постраждалим громадянам та придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення та лабораторних реактивів для стаціонарів регіональних спеціалізованих лікувальних закладів охорони здоров’я — 58,4 млн. грн.;

- на фінансування Державної установи “Український центр інформаційних технологій та Національного Реєстру” МОЗ та експертних комісій — 2 млн. гривень.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” головним розпорядником бюджетних коштів за програмою 2301490 “Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено МОЗ.

Співпраця з чорнобильськими інститутами
громадянського суспільства

Мінсоцполітики співпрацює з громадськими організаціями, що опікуються питаннями захисту постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи населення, шляхом залучення громадськості та фахівців органів державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів до розроблення та здійснення заходів з реалізації програм соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні напрями співробітництва Мінсоцполітики з громадськими організаціями стосуються широкого спектру питань соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме:

пенсійне забезпечення;

удосконалення порядку надання пенсій, пільг та компенсацій особам, які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

санаторно-курортного оздоровлення;

харчування дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

запровадження щорічного медичного обстеження та лікування осіб, які після досягнення повноліття втратили статус потерпілої дитини;

вирішення спірних питань з визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 2004 року при Мінсоцполітики діє дорадчий орган — Консультативна рада з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до складу якої входять представники громадських організацій.

Також відповідно до законодавства Мінсоцполітики здійснює підтримку статутної діяльності інститутів громадянського суспільства

Таку підтримку отримують Всеукраїнська громадська організація інвалідів “Союз Чорнобиль України” та Всеукраїнська громадська організація “Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобиля”.

Фінансування статутної діяльності громадських організацій

тис. гривень

Назва організації

роки

2013

2014

2015

2016

Всеукраїнська громадська організація інвалідів “Союз Чорнобиль України”

1099,9

580,5

893

695

Всеукраїнська громадська організація “Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобиля”

75

90

89

90

Відповідно до частини 8 пункту 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських організацій інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам’ятників та з увічнення Перемоги у Другій світовій війні 1941—1945 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2012 р. № 176, передбачено відшкодування на загальну суму 3 млн. гривень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, витрат на лікування у закладах охорони здоров’я на території України, придбання ліків, що відсутні в таких закладах, виробів медичного призначення, протезів, крім зубного протезування дорогоцінними металами та металокерамікою.

Розподіл зазначених бюджетних коштів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів у межах бюджетних призначень між громадськими організаціями.

Згідно з поданими Всеукраїнською громадською організацією інвалідів “Союз Чорнобиль України” заяв громадян, на відшкодування зазначених витрат відповідним розпорядником бюджетних коштів, було здійснено фінансування в таких обсягах, за роками:

2013 рік — 3000 тис. гривень;

2014 рік — 1 801,7 тис. гривень;

2015 рік — 1 455 тис. гривень.

Пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюється Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі — Закон).

Відповідно до статті 54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986—1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів з відповідних питань.

Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів від 23 листопада 2011 р. № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

У зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність (з 949,00 грн. до 1074,00 грн.) з 1 вересня 2015 р. збільшено на 13% розміри мінімальної пенсійної виплати громадянам, у тому числі, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розмір пенсійної виплати для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І, ІІ та ІІІ групи з 1 вересня 2015 р. становить: 3060,90 грн., 2738,70 грн., 2416,50 грн., або 285, 255 та 225% відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим інвалідам, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою І, ІІ та ІІІ групи відповідно 1611 грн., 1342,50 грн., 1181,40 гривень або 150, 125 та 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 р. — 1074 грн., з 1 травня — 1130 грн., з 1 грудня — 1208 гривень.

Відповідно до цього зазначеного Закону розміри мінімальних пенсійних виплат, які залежать від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 травня 2016 р. та з 1 грудня 2016 р. будуть підвищено у зв’язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Інформація про чисельність пенсіонерів та середній розмір призначених місячних пенсій по категоріям

Законодавчі акти, згідно з якими призначено пенсію

Станом на:

01.01.2014

01.01.2015

01.01.2016
(за оперативними даними)

Чисельність пенсіонерів, осіб

Середній розмір призначених місячних пенсій, грн.

Чисельність пенсіонерів, осіб

Середній розмір призначених місячних пенсій, грн.

Чисельність пенсіонерів, осіб

Середній розмір призначених місячних пенсій, грн.

Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи

865 557

1 748,62

847 554

1 788,32

837 536

1 901,02

з них:

 

#ДЕЛ/0!

 

#ДЕЛ/0!

 

 

І категорії

115 293

3 169,03

112 120

3 212,70

111 216

3 353,74

ІІ категорії

130 349

1 953,51

125 942

2 006,11

125 895

2 095,39

ІІІ категорії

204 289

1 476,97

199 742

1 503,95

197 286

1 613,56

ІV категорії

415 065

1 423,94

409 221

1 470,22

402 625

1 580,23

діти до 18 років

130

1 123,85

89

1 287,64

68

1 298,24

категорія “Г”

431

1 447,80

440

1 535,91

446

1 619,78

Із загального числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи, особи, які брали участь у ліквідації ядерних аварій та у ядерних випробуваннях, всього

2 859

2 394,37

2 393

2 422,40

2 433

2 571,71

з них:

 

 

 

 

 

 

І категорії

374

3 156,68

324

3 200,00

321

3 370,06

ІІ категорії

1 329

2 321,82

1 090

2 372,84

1 090

2 517,54

ІІІ категорії

965

2 395,85

803

2 392,40

852

2 546,03

Пенсіонери-ліквідатори аварії на ЧАЕС у 1986 році категорії 1, всього

40 250

4 434,12

38 261

4 509,19

38 105

4 710,42

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

І група

1 636

5 304,16

1 542

5 286,77

1 547

5 536,87

ІІ група

25 669

4 888,60

24 683

4 961,57

24 616

5 175,35

ІІІ група

12 945

3 422,94

12 036

3 481,83

11 942

3 645,02

Особи, які отримують пенсію у разі втрати годувальника, який був ліквідатором аварії на ЧАЕС у 1986 році

5 139

3 372,97

5 181

3 515,92

5 494

3 525,94

Пенсіонери-ліквідатори аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках 1 категорії, всього

16 423

3 790,10

14 962

3 835,76

15 265

4 069,95

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

І група

673

4 671,62

612

4 716,67

614

4 933,22

ІІ група

8 703

4 328,47

8 035

4 363,81

8 273

4 614,22

ІІІ група

7 047

3 041,02

6 315

3 078,51

6 378

3 280,86

Особи, які отримують пенсію у разі втрати годувальника, який був ліквідатором аварії на ЧАЕС у 1987-1990 році

1 848

2 724,03

1 748

2 874,94

1 952

2 930,57

Пенсіонери, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, всього

45 668

1 559,23

46 149

1 673,86

45 307

1 731,95

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

І група

2 642

1 938,00

2 629

2 093,34

2 500

2 119,54

ІІ група

23 681

1 656,65

23 765

1 791,18

23 106

1 844,57

ІІІ група

19 230

1 389,80

19 676

1 477,60

19 643

1 551,42

Діти-інваліди

115

1 128,70

79

1 303,80

58

1 304,14

Пенсіонери, які одержують пенсію по інвалідності в мінімальному розмірі згідно ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, всього

49 559

1 748,22

49 183

1 805,96

49 911

1 958,87

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

І група

2 539

2 044,82

2 570

2 169,26

2 771

2 328,52

ІІ група

25 268

1 830,50

25 216

1 899,57

25 280

2 049,90

ІІІ група

21 752

1 618,02

21 397

1 652,00

21 860

1 806,74

 


Організація оздоровлення громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи

З 1 січня 2015 р. набрали чинності зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з якими пільги санаторно-курортного лікування поширюються лише на такі категорії:

громадяни, віднесені до категорії 1;

діти-інваліди, яким установлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою.

З метою децентралізації та, зважаючи на численні звернення обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, було внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету (постанова Кабінету Міністрів від 20 вересня 2005 р. № 936), відповідно до яких закупівля послуг санаторно-курортного лікування у 2015 році здійснювалась структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і м. Києва, районних та районних у м. Києві держадміністрацій (далі — місцеві органи).

В свою чергу, Мінсоцполітики довело обсяг асигнувань для кожного регіону окремо, який дозволяв охопити оздоровленням 100 відсотків постраждалих осіб по всій Україні, які перебували на відповідному обліку.

Департаментами соціального захисту населення обласних та Київської міської держадміністрацій проводились відкриті торги по закупівлі послуг санаторно-курортного лікування на обласному рівні, а також шляхом делегування повноважень по закупівлі санаторно-курортних послуг на районні управління, які одночасно проводили відкриті торги (ті райони, яким розподілено більше 100 тис. гривень) та закуповували санаторно-курортні послуги без проведення торгів (ті райони, яким розподілено менше 100 тис. гривень). Інформація щодо кількості оздоровлених осіб відповідно до потреби та закуплених путівок для санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2015 році в розрізі регіонів додається.

Станом на 31 грудня 2015 р. обласними держадміністраціями закуплено 22 556 путівок (90 відсотків потреби) для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на суму понад 92,7 млн. гривень, у тому числі 647 путівок (93 відсотків потреби) для дітей-інвалідів, яким установлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою.

У 2015 році санаторно-курортне лікування проводилося у 93 санаторіях, які розташовані в Закарпатській, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Волинській та у інших областях України.

Серед закладів до яких закуплено найбільшу кількість путівок варто зазначити ПАТ санаторно-курортний комплекс “Дніпро-Бескид”, Волинський обласний санаторій “Лісова пісня”, ПАТ “Трускавецькурорт”, ТОВ “Примор’я” сан. ім. Лазо , ПП “Курорти Приазов’я”, філію санаторія Смерічка ПП загальнополітичного видання “Сільські вісті”.

Відповідно до інформації місцевих органів, протягом 2015 року оздоровлено 20 187 осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що складає 80 відсотків потреби (поданих заяв постраждалими громадянами для забезпечення санаторно-курортною путівкою в 2015 році), з них:

19 724 особи, віднесені до категорії 1;

463 дитини-інваліда, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

 

 

Інформація щодо результативних показників стану санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1, протягом 2013-2015 років, наведена у таблиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Порівняльна таблиця результативних показників стану
санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених
до категорії 1, протягом 2013—2015 років

 

 

Рік

Потреба для забезпечення санаторно-курорним лікуванням відповідно до поданих заяв постраждалими громадянами

Закуплено для забезпечення лікування постраждалих громадян

Охоплено санаторно-курортним лікуванням

Співвід-ношення кількості оздоровлених осіб до потреби, %

в санаторно-курортних путівках (шт.)

в коштах (тис. грн.)

санаторно-курортних путівок (шт.)

на суму (тис. грн.)

Постражда-лих громадян (осіб)

на суму (тис. грн.)

2013

30041

110 250,5

21039

77 213,1

18165

66 665,6

60

2014

30006

111241,2

14360

53 236,8

12407

45 996,5

41

2015

24355

105 537,5

21909

89 165,2

19724

80 272,2

81

 

На виконання Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Порядку організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Міністерством було ініційовано та Урядом прийнято постанову від 25 листопада 2015 р. № 968 “Про розмір середньої вартості путівки для виплати у 2015 році грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зазначеною постановою установлено розмір грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та забезпечено право постраждалих громадян на отримання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування в установленому законодавством розмірі. У 2015 році таку компенсацію відповідно до поданих заяв отримали 14 постраждалих осіб.

 

 

Слід зазначити, що запровадженні зміни щодо закупівлі послуг санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на місцевому рівні дали змогу протягом 2015 року забезпечити зазначену категорію громадян путівками у обраний ними санаторно-курортний заклад, шляхом укладання договорів із цими закладами без застосування процедури закупівлі (у регіонах, де сума коштів передбачена для закупівлі путівок становила менше ніж 100,0 тис. гривень (ст. 2 Закону України “Про здійснення державних закупівель”). Враховуючи такі дії ефективність використання коштів збільшилася на 13 відсотків.

Для своєчасної організації санаторно-курортного лікування постраждалих громадян у 2016 році Мінсоцполітики починаючи з 15 січня 2016 р. доведено до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних та міської державних адміністрацій обсяг видатків для закупівлі путівок на поточний рік та запропонувало якнайшвидше розпочати організаційну роботу щодо закупівлі послуг санаторно-курортного лікування зазначеної категорії осіб.

Крім того, з метою підвищення професійного рівня працівників підприємств, установ, організацій сфери управління Мінсоцполітики
27—29 січня 2016 р. проведено семінар за темою “Аналіз проведення закупівлі послуг санаторно-курортного лікування для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розпорядниками коштів обласного та районного рівнів у 2015 році. Зміни законодавства у сфері державних закупівель та їх вплив на організацію роботи в зазначеному напрямку у 2016 році”.


Удосконалення законодавства в частині соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи

З метою підтримки проведення реформи місцевого самоврядування Мінсоцполітики передано з 1 січня 2015 р. функцію з безоплатного харчування потерпілих дітей, які навчаються у закладах, розташованих на радіоактивно забруднених територіях, та забезпечення санаторно-курортним лікуванням постраждалих громадян на регіональний рівень (постанови Кабінету Міністрів від 29 грудня 2014 р. № 716 та від 14 січня 2015 р. № 8).

Для подальшої реалізації завдань, передбачених реформою місцевого самоврядування та територіальної організації влади, в Україні постановою Кабінету Міністрів від 11 лютого 2016 р. № 74 внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якими передбачено функцію з організації безоплатного харчування потерпілих дітей передати на місцевий рівень, а саме - структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад.

З метою вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи, Мінсоцполітики розроблено проект Указу Президента України “Про встановлення відзнаки Президента України — медалі “За участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”. Зазначений проект Указу 2 грудня 2015 р. схвалено на засіданні Кабінету Міністрів та подано на розгляд Президенту України.

Для підвищення рівня пенсійного забезпечення Мінсоцполітики розроблено проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким запропоновано внести зміни до статей 50, 52, 54 відповідного Закону щодо встановлення розмірів мінімальних пенсійних виплат, додаткових пенсій та компенсацій залежно від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Проект акта опрацьовується із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

З 1 вересня 2015 р. пенсійні виплати інвалідів війни та учасників бойових дій звільнено від оподаткування. Відповідно до чинного законодавства, пенсійні виплати інвалідів — учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прирівняні до пенсійних виплат інвалідів війни.

Для досягнення соціальної справедливості серед зазначеної категорії громадян Мінсоцполітики підготовлено проект Закону України “Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України (щодо звільнення від оподаткування пенсій інвалідів — учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою)”, який направлено на розгляд заінтересованим центральним органам виконавчої влади.

Мінсоцполітики щорічно при формуванні державного бюджету на відповідний рік надає пропозиції Мінфіну щодо передбачення видатків на соціальний захист чорнобильців відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щодо потреби у видатках для забезпечення житлом постраждалих громадян.

З метою відновлення фінансування бюджетної програми “Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Мінсоцполітики підготовлено пропозиції до Плану заходів, пов’язаних із
30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи, щодо виділення у 2016 році коштів на зазначену програму.

Разом з тим на виконання Плану заходів, пов’язаних з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи, затвердженого Віце-прем’єр-міністром України — Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, головою Організаційного комітету з підготовки та проведення у 2016 році заходів, пов’язаних з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи, Зубком Г. 2 лютого 2016 р., Мінсоцполітики опрацьовується новий порядок забезпечення санаторно-курортними путівками громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також опрацьовується питання щодо підвищення розміру середньої вартості путівки для виплати грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та потерпілим дітям-інвалідам, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Розділ ІІ.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ
ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

 

2. Проблеми охорони здоров’я постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи

Лікування та реабілітація постраждалих є пріоритетним завданням в подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 17 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами проводяться щорічні медичні огляди постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, комплексне медико-санітарне забезпечення та соціально-психологічна реабілітація.

2.1. Стан здоров’я населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи

            Державним реєстром України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 01.01.2013 р. отримано результати щодо диспансерного обліку в медичних закладах системи охорони здоров’я 2 млн. 101 тис. 444 постраждалих осіб, що становить 98,5 відсотка загальної кількості.

На сьогодні розроблено сучасні методи лікування гострої променевої хвороби, локальних ушкоджень шкіри та органу зору, раку щитоподібної залози у дітей, лейкемії в учасників ліквідації наслідків аварії.

2.2. Стан здоров’я учасників ліквідації наслідків аварії
на Чорнобильськівй АЕС 1986—1987 років

Доля здорових, “практично здорових” ліквідаторів знизилася з 70 відсотків на момент участі в ЛНА до 5 відсотків в 2012 р., доля осіб, які мають хронічні не пухлинні захворювання зросла відповідно з 30 відсотків до 95 відсотків.

Інвалідність “ліквідаторів” внаслідок непухлинних захворювань за післяаварійний період зросла в загальній віковій категорії (18—60 років) з 0 ‰ до 250 ‰, в субкатегорії 40—60 років на момент аварії — з 0 ‰ до 325 ‰.

В структурі інвалідності в даний час основну долю складають хвороби системи кровообігу (62,9 %), органів травлення (6,7 відсотка), органів дихання (1,8 відсотка,) ендокринні захворювання, насамперед щитоподібної залози, цукровий діабет (4,5 відсотка), хвороби нервової, сечостатевої, кістково-м’язової систем, у сукупності — 15,4 відсотка.

За післяаварійний період суттєво зріс рівень смертності “ліквідаторів” від непухлинних захворювань — з 2 ‰ в 1988 р. до 12 ‰ в 2012 р., а рівень смертності осіб, вік яких на момент аварії складав 40-60 років, зріс з 2,5 ‰ в 1988 р. до 27 ‰ в 2012 році.

В структурі причин смертності учасників ліквідації наслідків аварії

на ЧАЕС 1986-1987 років в цей час 82 відсотки складають хвороби системи кровообігу (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця (ІХС), цереброваскулярні хвороби (ЦВХ), включаючи інсульт, інфаркт мозку, інфаркт міокарда.

В динаміці непухлинної захворюваності “ліквідаторів” у після аварійний період позначилися три основні періоди – “ранній” – перші 6 років, “віддалений” — 7-21 рік і “пізній” — 22—26 років. Високий рівень захворюваності встановлено в ранній та віддалений періоди, особливо в періоді 12-21 рік з моменту аварії. В “пізньому” періоді спостерішається зниження рівня захворюваності, що можливо пояснити впливом радіації, виходом хвороб в попередні періоди “ефектом вимирання” — високим рівнем смертності в цей період.

В структурі непухлинних захворювань для раннього періоду характерно підвищення рівня психічних розладів, розладів вегетативної нервової системи, захворювань щитоподібної залози, гіпертензії. Зазначене найбільш характерно для осіб, вік яких на момент аварії становив 18—39 років. Для старшої вікової групи характерно високий рівень ІХС. Особливості непухлинної захворюваності ліквідаторів 1986—1987 рр. в ранній післяаварійний період слід пояснити можливим впливом трьох основних факторів — психосоціального стресу, опроміненням щитоподібної залози та “скринінгу”, особливо у старшій віковій групі.

Слід відмітити, що в усі післяаварійні періоди занадто висока непухлинна захворюваність встановлена у осіб, вік яких на момент аварії становив 40—60 років, що пов’язано, насамперед, з віковим фактором (старіння).

2.3. Здоров’я дітей

Особливої уваги сьогодні потребують проблеми здоров’я дітей, підлітків, народжених від постраждалих осіб (учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованих). Частка здорових серед даного контингенту протягом періоду спостереження зменшується, збільшується кількість осіб з хронічними захворюваннями. В основному це хвороби органів травлення, нервової системи, органів кровообігу.

За останні 5 років спостерігається незначне зростання показника захворюваності дитячого населення з 1382,6 до 1449,7 на 1 тис. осіб дитячого населення. Зростання відбулось, насамперед, за рахунок хвороб органів дихання, які завжди посідають перше місце у структурі дитячої захворюваності. В останні три роки відбувається стабілізація показників захворюваності постраждалих дітей за такими класами, як: хвороби органів травлення, нервової системи, ендокринної системи, крові та кровотворних органів — хоча за 28 років в цілому відмічається їх зростання в 2—2,5 рази.

За результатами клінічних спостережень встановлено, що серед дітей, які народилися від батьків, евакуйованих у дитячому віці з м. Прип’яті та зони відчуження і дітей — мешканців 2—3 зон радіоактивного забруднення, батьки яких на час аварії були дітьми, проживали та проживають дотепер у цих населених пунктах кількість практично здорових за останні 5 років не перевищувала 10 відсотків, а індекс патологічної ураженості сягав 5,39. Фізичний розвиток, який є одним з основних критеріїв, що характеризує стан здоров’я, у 62,40—62,58 відсотка дітей відрізняється дисгармонічністю. Майже у чверті (24,6 відсотка) дітей — мешканців радіоактивно забруднених територій, дисгармонічність фізичного розвитку поєднувалася з відставанням біологічного віку від паспортного. Відмічено фенотипові особливості дітей основних груп, а саме, збільшення частоти морфогенетичних варіантів з множинними дизморфіями, серед яких чільне місце посідали хвороби опорно-рухового апарату, сполучної тканини та органні дисплазії. В імунному статусі цих дітей визначалася наявність імунного дисбалансу та пригнічення факторів неспецифічного захисту, що сприяло формуванню хронічної соматичної патології. Виявлено вірогідні кореляційні зв’язки між дозовим навантаженням на щитоподібну залозу матері, дозою загального опромінення матері та /або батька і розвитком імунодефіцитних станів у їх дітей.

Показники смертності дитячого населення залишались незмінними протягом останніх 2-х років, не відрізняються від національних показників і становлять 5,1 на 10 тис. населення. У структурі дитячої смертності перше місце постійно утримують вроджені вади розвитку та злоякісні новоутворення.

Пріоритетами для збереження і поліпшення здоров’я дітей постраждалих повинні бути:

забезпечення адресної висококваліфікованої і спеціалізованої допомоги дітям;

проведення цілеспрямованих профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів для зниження рівня дитячої захворюваності, інвалідності та смертності.

З метою поліпшення якості життя дорослого населення, що проживає на радіаційно забруднених територіях, необхідно:

забезпечити підвищення рівня медичного обслуговування, соціальної і психологічної реабілітації населення, евакуйованого з зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення;

забезпечити проведення оптимальних системних контрзаходів, спрямованих на зниження доз внутрішнього опромінення населення на всіх забруднених радіонуклідами територіях;

впроваджувати результати діяльності соціально-психологічних служб на постраждалих територіях з метою подолання дестабілізуючих факторів психологічного стану всіх груп потерпілих, насамперед, синдрому «жертви Чорнобильської катастрофи», що перешкоджають активній участі постраждалого населення в соціально-економічному розвитку;

удосконалювати науково-методичну і практичну освітню систему щодо поліпшення репродуктивного здоров’я, програму психокорекції та соціальної підтримки, орієнтовану на постраждале дитяче та підліткове населення, щоб спонукати його до здійснення не лише контрзаходів стосовно зменшення накопиченої дози загального опромінення, а й проводити санацію хронічних захворювань, зокрема ендокринних, і вести здоровий спосіб життя;

оптимізувати систему об’єктивного інформування населення про радіологічну ситуацію в регіоні, ефективні контрзаходи, рекомендації науки і медицини в області захисту від дії іонізуючого випромінювання і нового досвіду подолання негативних наслідків аварії.

2.4. Стан здоров’я потерпілого населення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що перебуває під диспансерним наглядом закладів охорони здоров’я

За інформацією ДЗ “Центр медичної статистики МОЗ України” На території України станом на 01.01.2015 року під диспансерним наглядом закладів охорони здоров’я сфери управління МОЗ України перебувало 2011779 осіб, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що складає 4,69 відсотка загальної чисельності населення України.

Серед потерпілого населення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС діти 0—17 років включно складають 453391 осіб, або 22,5 відсотка; дорослі віком 18 років і старші — 1558388 осіб, або 77,5 відсотка.

Надання медичної допомоги потерпілим

Повнота охоплення профілактичними оглядами протягом останніх років залишається майже на одному рівні: у 2010 році — 96,4 відсотка, у 2014 році — 96,4 відсотка. З числа оглянутих повнота охоплення профілактичними оглядами серед дорослих склала відповідно 95,47 відсотка і 95,4 відсотка дітей – 99,78 відсотка і 99,9 відсотка

Серед оглянутих у 2014 році виявлено 85,02 відсотка хворих, з них дорослих — 88,60 відсотка, дітей — 73,27 відсотка.

Найбільше число хворих виявлено серед ліквідаторів — 98,38 відсотка; евакуйованих — 96,27 відсотка; проживаючих на територіях радіоекологічного контролю — 88,30 відсотка; осіб, що народились від батьків 1—3 групи первинного обліку — 72,33 відсотка; осіб, що народились від батьків 4 групи первинного обліку — 62,14 відсотка.

З хворих у 2014 році було проліковано 99,61 відсотка. В основному лікувались амбулаторно — 90,59 відсотка хворих, у стаціонарі — 21,08 відсотка, у санаторно-курортних закладах — 5,19 відсотка і реабілітаційних центрах — 0,35 відсотка.

 

 

 

2.5. Стан здоров’я потерпілих
внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

Аналізуючи статистичні дані, що характеризують стан здоров’я серед дорослого потерпілого населення, можна відмітити поступове його погіршення.

Поширеність захворювань за період 2010—2014 рр. в цілому зросла на 2,62 відсотка.

3. Заходи, спрямовані на збереження здоров’я громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

З метою збереження здоров’я постраждалого населення розроблено комплекс заходів, а саме: надання стаціонарної медичної допомоги; щорічні медичні огляди (диспансеризація); розвиток та функціонування Державного реєстру постраждалих осіб; організація роботи міжвідомчих експертних комісій щодо встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС; дооснащення медичних закладів сучасним діагностичним та лікувальним медичним обладнанням; забезпечення ліками та витратними матеріалами медичного призначення; лікування важкохворих; соціально-психологічна реабілітація; впровадження наукових розроблень у медичну практику.

Усього в Україні діє понад 300 медичних закладів, що постійно надають допомогу постраждалому населенню.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996 р. № 1218 “Про затвердження переліку спеціалізованих медичних закладів, що забезпечують лікування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 29 травня 2000 р. № 852 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996 р. № 1218” на державному рівні затверджено 37 спеціалізованих медичних закладів, що забезпечують лікування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основними напрямками та завданнями медичного забезпечення постраждалого населення є:

забезпечення лікування важкохворих у спеціалізованих лікувальних стаціонарах та клініках науково-дослідних інститутів;

покращення лікувально-діагностичної бази медичних закладів, що постійно надають допомогу постраждалому населенню;

придбання ліків, витратних медичних матеріалів і реактивів для спеціалізованих стаціонарів, відділень, клінічних лабораторій тощо;

розвиток та функціонування Державного реєстру осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

функціонування системи експертизи із встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих наслідків внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

соціально-психологічна реабілітація постраждалого населення та його інформування з питань безпечного проживання на радіоактивно забруднених територіях.

4. Дозиметричний контроль

У цілому дозиметричний контроль, що здійснювався для різних груп ліквідаторів, та система радіаційного захисту контингентів, залучених до робіт з подолання наслідків аварії на ЧАЕС, дозволили дотриматися діючих нормативів та лімітів доз опромінення. Масове переопромінення ліквідаторів було характерним лише для початкового етапу аварії і стосувалося досить обмеженої групи т.з. “ранніх” ліквідаторів. У подальшому (починаючи з кінця травня 1986 року) був забезпечений адекватний радіаційний захист багатотисячних контингентів, а випадки перевищення встановлених дозових лімітів (250 мЗв у 1986 році та диференційовані ліміти 100 та 50 мЗв у подальші роки) були поодинокими і, як правило, відбувалися у встановлених діючими на той час НРБ-76 випадках.

Таким чином, підсумовуючи огляд даних про дози опромінення учасників ЛНА (ліквідаторів), можна сформулювати декілька висновків:

Найбільші індивідуальні дози опромінення отримали т.з. “ранні” ліквідатори, тобто особи, що брали участь у роботах з ЛНА протягом квітня-травня 1986 року, коли була недостатньо розвідана радіаційна обстановка і були відсутні адекватні засоби дозиметричного контролю.

Дози ліквідаторів більш пізніх періодів (починаючи з червня 1986 року) здебільшого знаходяться межах встановлених на той час дозових лімітів. Система протирадіаційного захисту, впроваджена під час ЛНА, в основному виконала свої функції і забезпечила неперевищення допустимих доз опромінення.

Якість і повнота дозиметричної інформації суттєво відрізняються для різних груп ліквідаторів, обумовлюючи потребу у критичному підході до застосування існуючих дозових записів, ретроспективній оцінці індивідуальних доз та перегляді і корекції наявних дозиметричних даних.

Дози військових ліквідаторів не характеризуються сильною фальсифікацією, однак є зміщеними (у бік завищення реального опромінення) і неточними (мають велику невизначеність).

Вивчення медичних наслідків аварії на ЧАЕС серед ліквідаторів вимагає широкого застосування ретроспективної дозиметрії для визначення індивідуальних доз суб’єктів досліджень.

Розроблені останніми роками методи ретроспективної дозиметрії, зокрема інструментальний метод ЕПР дозиметрії по емалі зубів та аналітично-розрахунковий метод RADRUE дозволяють ефективно здійснювати дозиметричний супровід пост-чорнобильських епідеміологічних досліджень.

Бета-опромінення давало значний внесок у дози опромінення кришталика ока ліквідаторів. Врахування цього фактора необхідне при оцінці ризику виникнення катаракти в учасників ЛНА.

4.1. Дози опромінення населення

Найбільш вагомим з точки зору радіаційного впливу і очікуваних радіоіндукованих наслідків після Чорнобильської аварії було внутрішнє опромінення щитоподібної залози дітей радіойодом, що надходив, головним чином, з радіоактивно забрудненим молоком, молокопродуктами та листовою зеленню у травні—червні 1986 р. Розроблена та верифікована на результатах прямих вимірювань трирівнева система реконструкції доз опромінення щитоподібної залози дозволила виконати оцінку середніх гендерно-вікових селищно-специфічних доз опромінення щитоподібної залози для усіх населених пунктів України (таблиця 12).

Таблиця 12 — Середні обласні дози опромінення щитоподібної залози (мГр) для представників різних вікових групах жителів різних областей України

Область

Середня доза опромінення щитоподібної залози (мГр) по вікових групах (роки)

< 7

7—14

15—18

>18

всі

Вінницька

37

13

9.8

9.2

12

Волинська

87

33

25

21

31

Луганська

12

4.0

3.1

3.1

4.1

Дніпропетровська

13

4.4

3.4

3.4

4.5

Донецька

24

8.0

6.0

6.1

8.1

Житомирська

231

87

67

60

81

Закарпатська

7.6

2.8

2.1

1.8

2.7

Запорізька

26

8.8

6.2

6.5

8.8

Івано-Франківська

19

7.1

5.3

4.6

6.7

Київська

202

75

58

53

71

Кіровоградська

89

31

23

23

30

АР Крим

34

12

8.8

8.4

12

Львівська

14

4.9

3.8

3.5

4.8

Миколаївська

20

7.1

5.4

5.0

7.0

Одеська

15

5.2

3.8

3.7

5.1

Полтавська

54

19

15

13

18

Рівненська

177

64

49

42

62

Сумська

71

25

19

19

24

Тернопільська

18

6.4

4.8

4.5

6.2

Харківська

26

8.7

6.5

6.6

8.6

Херсонська

30

11

7.8

7.3

10

Хмельницька

39

15

11

10

14

Черкаська

142

52

39

37

49

Чернівецька

40

14

10

9.3

13

Чернігівська

151

55

43

37

50

м. Київ

94

30

23

24

32

м. Севастополь

56

18

14

14

19

Вся Україна

55

20

15

14

19

Як видно з даних таблиці 12, найбільші дози опромінення отримали діти молодших вікових груп Київської, Житомирської, Рівненської, Черкаської та Чернігівської областей.

У таблиці 13 наведено відносний розподіл всіх жителів України за інтервалом доз опромінення щитоподібної залози. Як видно з таблиці 13, у цілому по Україні доза 72 відсотків дітей до 7 років та 93—95 відсотків старших дітей та дорослих не перевищувала 50 мГр. Для близько 15 відсотків дітей дошкільного віку та 3.5—4.4 відсотка старших дітей і дорослих оцінки доз опромінення щитоподібної залози складають 50—100 мГр. Доза, що перевищує 100 мГр оцінена для 3 відсотків населення України.

Таблиця 13 — Відносний розподіл дитячого, підліткового та дорослого населення за величиною середніх поглинутих доз опромінення щитоподібної залози

 

Відносний (%) розподіл населення

Дозовий інтервал, Гр

< 7 років

7—14 років

15—18 років

>18 років

все населення

< 0.05

72

93

95

95

92

0.05—0.1

15

4.4

3.5

3,7

5.0

0.1—0.2

8,2

2.2

1.3

1.1

2.0

0.2—0.5

3,7

0.76

0.40

0,21

0.65

0.5—1.0

0.77

0.08

0.05

0.04

0.12

1.0—2.0

0.15

0.03

0.02

0.01

0.03

2.0—5.0

0.04

0.007

0.005

0.004

0.008

>5.0

0.01

0,0005

0.001

Розділ IІІ.
РАДІОЛОГІЧНИЙ СТАН ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЙ
ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЙ

Через 30 років після Чорнобильської катастрофи стало ще більш очевидним, що у випадку великих ядерних аварій на обширних територіях страждають агроекосистеми, формуються зони підвищеного екологічного ризику, докорінно порушується історично сформована стабільність сільськогосподарського виробництва.

Аварія на ЧАЕС — це найбільша радіаційна катастрофа, яка визнана МАГАТЕ як комунальна сільськогосподарська, спричинила забруднення сільськогосподарських угідь і призвела до довготривалого радіоактивного опромінення мешканців 12 областей України. Продукція агроекосистем і частково лісових ценозів на забруднених територіях, що становить основу харчування людей, вносить суттєвий внесок у формування опромінення людини.

Тридцять років подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — період надзвичайно напруженої і плідної спільної роботи багатьох національних і міжнародних колективів науковців і фахівців. Незважаючи на недоліки і помилки, комплекс контрзаходів, реалізований в колишньому СРСР, а потім в Україні, Білорусі і Російській Федерації, був у цілому адекватним обставинам, які складалися у різні постчорнобильські періоди, і дозволив суттєво знизити вплив негативних факторів аварії і зменшити її негативні наслідки для життя і здоров’я людей.

З огляду на зазначене вище, а також враховуючи результати останніх досліджень і комплексного радіаційного моніторингу, послаблення уваги до подальшого подолання наслідків аварії слід вважати недопустимим. Про надзвичайну складність радіаційної ситуації на пізньому етапі аварії на ЧАЕС свідчать зокрема, матеріали Наукового центру радіаційної медицини АМН України.

За результатами вимірювання вмісту 137Cs в організмі жителів, отриманих впродовж післяаварійного періоду, зроблено висновок про нестабільність динаміки доз внутрішнього опромінення. Так, у Рівненській області за рахунок аномально високого переходу 137Cs у продукти харчування впродовж 1988-2005 рр. реєструвалися високі і майже незмінні з часом рівні опромінення.

Ведення сільського і лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення

Внаслідок аварії на ЧАЕС забруднено 1,1 млн. га сільськогосподарських угідь. За роки, що минули, багато зроблено для поліпшення радіаційної ситуації: проведено вапнування на площі більше 550 тис. га, здійснено меліоративні роботи на 816 тис. га орних земель, поліпшено 771 тис. га найкритичніших лук, сінокосів, культурних і природних пасовищ, перероблено на масло та сири більше 700 тис. тонн молока. На жаль, починаючи з 1994 р. обсяги контрзаходів постійно зменшувалися. Упродовж 2006—2008 гг. на сільськогосподарські контрзаходи які спрямовані на зменшення змісту радіонуклідів в продуктах харчування і обумовлених цим доз опромінення населення щорічно виділялося менше 12 млн. грн. Впродовж 2009—2010 рр.,
2013-2016 рр. проведення контрзаходів не фінансується.

 

Структура сільськогосподарських угідь областей України,
рівень радіоактивного забруднення цезієм-137 (137Cs)
яких перевищує 37 кБк
×м-2, тис. га (1986 р.)

Таблиця 1

Область

Загальна площа

Орна земля

Сінокоси, пасовища

Мінеральні ґрунти

Торфові ґрунти

Площа угідь із щільністю забруднення ґрунтів
137Сs 37-185 кБк
×м-2, тис. га

Волинська

6,3

2,5

3,8

2,1

4,2

Житомирська

271,6

175,0

96,6

240,4

34,0

Рівненська

310,9

246,0

64,9

206,8

104,1

Чернігівська

68,8

37,9

30,9

68,8

-

Київська

206,9

154,5

52,4

208,1

4,5

Разом

864,5

615,9

248,6

726,2

146,8

Площа угідь із щільністю забруднення ґрунтів
137Сs 185—555 кБк
×м-2, тис. га

Волинська

0,2

0,13

0,07

0,2

-

Житомирська

42,7

26,7

15,6

36,3

6,4

Рівненська

10,7

3,5

7,2

6,9

3,8

Чернігівська

5,4

2,3

3,1

5,4

-

Київська

30,6

12,1

18,5

29,0

1,6

Разом

89,6

44,73

44,47

77,8

11,8

 

Найвищі дози опромінення населення зареєстровані на відстані
200—300 км від Чорнобильської АЕС, де поширені торфові ґрунти, хоча щільність забруднення їх тут значно нижче, ніж у Київській та Житомирській областях.

З часом після аварійного викиду ЧАЕС вклад процесів іммобілізації радіонуклідів в ґрунті, їх винесення з кореневмісного горизонту ґрунтів і радіоактивного розпаду в зниження переходу в рослини істотно мінявся. Упродовж перших років після аварії переважаючу роль в зниження переходу 137Cs в рослини грали процеси іммобілізації радіонукліда у ґрунтах як орних угідь, так і природних луків. На пізній фазі аварії основним процесом, який зумовлює зниження переходу 137Cs в рослини стає радіоактивний розпад радіонукліда, на деяких ґрунтах - винесення з кореневмісного горизонту ґрунтів.

Зниження в часі переходу 90Sr в рослини визначаються в першу чергу радіоактивним розпадом радіонукліда, на деяких ґрунтах - винесенням з кореневмісного горизонту ґрунтів. На території, що межує з зоною відчуження ЧАЕС, на протязі 10—20 років спостерігалось збільшення забруднення сільськогосподарської продукції за рахунок розчинення паливних частинок. На даний час в цих регіонах спостерігається повільне зменшення забруднення, в основному обумовлене радіоактивним розпадом цього радіонукліда. Періоди напівзниження переходу 90Sr в рослини складають десятки років.

За весь час після аварії найбільшим накопиченням радіонукліду характеризуються природні трави, далі йдуть сіяні та кормові трави, овочеві, бульби і коренеплоди, а найменше акумулюють 137Cs зернові. Відмінності значень коефіцієнтів переходу (далі — КП ) між травами і зерновими складають: для органогенних ґрунтів 50-100 раз, для мінеральних 5-30 раз, що дає можливість управляти рівнями забруднення продукції рослинництва за допомогою організаційних контрзаходів — вибору культур та їх місця в сівозмінах, особливо кормових.

Через 30 років після аварії КП 137Cs з ґрунту в зернові, бульби і коренеплоди, овочеві культури приймають дуже низькі значення. Крім цього ці культури традиційно вирощуються на більш родючих типах ґрунтів і, частіше всього, із застосуванням добрив. Майже на всій території вміст 137Cs в цій рослинницькій продукції не перевищує допустимих рівнів. Однак при використовуванні населенням органогенних ґрунтів для вирощування городини, в основному картоплі, питома активність 137Cs у продукції може сягнути рівня ДР-2006, а іноді і перевищувати його.

Найбільші величини КП 137Cs, навіть на сьогодні, спостерігаються для природних та сіяних трав, що вирощуються на дерново-підзолистих піщаних, супіщаних та торф’яно-болотних ґрунтах. Це є причиною перевищення допустимих рівнів забруднення радіоцезієм сільськогосподарської продукції. Більше того, на сьогодні на радіоактивно забруднених територіях реалізовано найгірший сценарій ведення сільського господарства. При розпаюванні землі населенню для випасів та сінокосів були виділені угіддя, розміщені в найбільш критичних з точки зору накопичення радіонуклідів ландшафтах, хоча використання таких угідь заборонено Концепцією ведення агропромислового виробництва на забруднених територіях та їх комплексної реабілітації на період 2000—2010 років. У результаті велика частка виділених таким чином сінокосів і пасовищ знаходяться на гідроморфних органогенних чи дерново-підзолистих піщаних і супіщаних ґрунтах, розміщених частіше всього в зволожених пониженнях і заплавах річок з високим рівнем ґрунтових вод. Так як коефіцієнти переходу 137Cs з таких типів ґрунту в рослинність досить високі, корми для відгодівлі худоби у населення характеризуються значним рівнем радіоактивного забруднення. Внаслідок цього, в значній кількості приватних підсобних господарств ще й досі виробляється молочна і м’ясна продукція, вміст радіонуклідів у якій значно перевищує встановлені державні нормативи.

За даними загальнодозиметричної паспортизації 2011 року населених пунктів України, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, тільки в 25 населених пунктах Житомирської і Рівненської областей (Рис. 1) середньорічна ефективна доза опромінення населення перевищувала допустимий рівень в 1 мЗв. При цьому основний вклад в опромінення населення давала внутрішня доза, яка обумовлена споживанням місцевих продуктів харчування (молока і грибів) з високим вмістом радіонуклідів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1. Формування середньої ефективної дози опромінення населення в критичних населених пунктах України (> 1мЗв) за даним дозиметричної паспортизації 2011 р.

 

На сьогодні залишається менш ніж 30 населених пунктів,де середній вміст 137Cs у молоці перевищує допустимий рівень (ДР-2006, >100 Бк/л) до 5 разів. В 50—100 населених пунктах Рівненської і Житомирської областей в окремих пробах молока корів можуть спостерігатись випадки перевищення допустимих рівнів. Зустрічаються одиничні випадки перевищення вмісту 137Cs в овочах і картоплі, які вирощені на торф’яних ґрунтах в декількох населених пунктах Рівненської області, а також перевищення вмісту 90Sr (до 70 Бк/кг при нормі 20 Бк/кг) в продовольчому зерні в Іванківському районі Київської області.

У найбільш критичних населених пунктах Рокитнівського району Рівненської області рівень забруднення молока у 2012 році в окремих випадках сягав 400—700 Бк×л- при допустимому рівні (ДР-2006) — 100 Бк×л-. Аналіз моніторингових даних по забрудненню молока радіоцезієм на протязі останніх років показав, що ситуація в найбільш критичних населених пунктах (Рокитнівський район) за три роки практично не змінилась (рис. 2). Отримані результати підтверджують, що в найближчому майбутньому очікувати значного поліпшення радіаційної ситуації не доводиться, тому що можливості природної автореабілітації (фіксація радіоцезію ґрунтами) без застосування контрзаходів практично вичерпані. В критичних населених пунктах, де не застосовуються заходи по зниженню надходження радіоцезію в молоко зниження забруднення цієї продукції буде проходити тільки за рахунок розпаду цього радіонукліду.

Таким чином, молоко є найбільш критичною продукцією з точки зору формування дози опромінення населення. Застосування захисних заходів (контрзаходів) в сільськогосподарському виробництві, таких як кореневе покращення кормових угідь (ефективність 2—4 рази) і фероцину (ефективність біля 3 разів) дозволяє на сьогодні, практично у всіх критичних населених пунктах, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи, отримувати продукцію, яка відповідає вимогам ДР-2006 (до 100 Бк/кг) і зменшити дози опромінення населення нижче допустимого рівня (1 мЗв/рік).

Рис. 2. Динаміка забруднення молока забруднення молока 137Cs , яке вироблене в ОПГ найкритичніших населених пунктах (Рокитнівський р-н, Рівненська область) в пасовищний період (середнє арифметичне, стандартне відхилення, n>10)

Перевищення допустимих рівнів вмісту 90Sr в продуктах харчування в нинішній час в Україні відзначається лише в зерні, яке виробляється на півночі Київської області в Іванківському районі на кордоні з зоною відчуження (населені пункти Дитятки, Прибірськ, Хочева, Горностайпіль). На сільськогосподарських угіддях в цьому регіоні вміст 90Sr в зерні може досягати 70 Бк/кг при нормативі для продовольчого зерна 20 Бк/кг. Одиничні випадки перевищення вмісту 90Sr в зерні у 2012 році зафіксовані у Козелецькому районі Чернігівської області.

Ліси, природні та окультурені лучно-пасовищні угіддя, де значення коефіцієнтів переходу радіонуклідів з ґрунту в рослинність істотно вищі порівняно з орними грантами, є критичними ландшафтами на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Від радіоактивного забруднення найбільше постраждали ліси Полісся України. При цьому, частка лісів з щільністю забруднення ґрунту 137Cs вище 37 кБк/м² у Житомирській, Рівненській, Київській областях складала відповідно 60,0%, 56,2%, 52,2% від загальної площі їх лісового фонду, а у Волинській, Чернігівській, Черкаській, Вінницькій та Сумській областях таких площ налічувалось близько 20%.

За межами зони відчуження рівні радіоактивного забруднення лісів, як правило, зменшуються з віддаленням від джерела аварійних викидів, проте й на відстані більше як 100 км від нього, по західному сліду в окремих радіоактивних плямах у Народицькому районі Житомирської області щільність забруднення ґрунту 137Cs і зараз може сягати 2700 кБк/м2.

У забруднених лісах, особливо, у межах західного сліду аварійних випадань, найбільше радіологічне значення має 137Cs. На південному сліді поряд з 137Cs важливе значення, в т.ч. для використання продукції лісового господарства, має також 90Sr. На більшій частині території Іванківського району Київської області вміст 90Sr перевищує гігієнічний норматив питомої активності для паливних дров.

Базове радіаційне обстеження лісів України було проведене ще у 1991-1992 рр., але матеріали, які були отримані в його результаті, є чинними і донині і використовуються при плануванні лісогосподарських заходів на підприємствах.

За розрахунковими даними в 2012 р. порівняно з 1992 р. площа лісів зі щільністю забруднення понад 37 кБк/м2 зменшилась більш ніж на 400 тис. га.

Водночас майже на 30 тис. га зменшилася площа лісів зони безумовного (обов’язкового) відселення (>555 кБк/м2 за 137Cs), і нині на цих площах можна диференційовано проводити лісогосподарські заходи. Для цього Державним агентством лісових ресурсів розроблено відповідну концепцію та програму реабілітації забруднених лісів на період 2010—2020 років. Всього за зазначений період планується реабілітувати господарську діяльність на площі 598,5 тис. га. лісів.

 

Динаміка площі лісів України, найбільш забруднених 134+137Cs за зонами забруднення станом на 1992 та 2011 роки, тис. га

Таблиця 2

Роки

Площа обсте-жених лісів, тис. га

в тому числі: забруднена радіонуклідами, кБк/м2

Зміна площ <37 кБк/м2

< 37

37 - 185

185 - 555

555 - 1110

> 1110

1992

2576,2

1476,7

966.0

84.0

36.8

10.6

 

2011

2573,4

1898,3

598.9

56.3

12.9

7.0

421.6

Але для забезпечення реабілітації радіоактивно забруднених лісів необхідно провести по видільне радіаційне обстеження земель лісогосподарського призначення зі щільністю понад 370 кБк/м2.

Незважаючи на автореабілітаційні процеси вміст 137Cs в свіжих лісових грибах, зібраних в критичних лісових угіддях, і зараз може досягати 50 кБк/кг (до 200 кБк/кг в сухих), що в 100 разів перевищує допустимі рівні. Продукція лісу, в першу чергу гриби і ягоди (чорниці, журавлина і т.п.), виділяється найбільшими накопиченням 137Cs із ґрунту, широко споживається населенням і експортується в інші країни, маючи найбільші рівні радіоактивного забруднення в порівнянні з іншою сільськогосподарською продукцією. Навіть при низьких рівнях забруднення ґрунту (< 37 кБк м-2) можливо значне перевищення допустимих рівнів вмісту 137Cs у грибах. За моніторинговими даними 2012 року 70% відібраних проб (Іванківський та Вишгородський райони Київської області) грибів не відповідали вимогам ДР-2006.

У головних ягідних видів родини Брусничних з 1991 по 2011 рік характерним є суттєве зменшення питомої активності 137Cs. Так, у свіжих ягодах журавлини вміст 137Cs зменшився в 3—4, а в ягодах чорниці — в 5 разів. Тривалість екологічно ефективного періоду напівочищення від 137Cs дорівнює: для чорниці та брусниці у лісорослинних умовах вологого субору (В3) — 7,5 років; для журавлини у сирих суборах (В4) — 7,7 років, у мокрих борах (А5) — 5,5 років. Розрахункова тривалість наступного періоду напівочищення у наведених видів є довшою приблизно вдвічі.

Дослідженнями гігієністів встановлено, що доза внутрішнього опромінення населення сільських населених пунктів багатолісних районів Українського Полісся від споживання лісових грибів та ягід становить у даний час в середньому понад 20% від сумарної дози. У мешканців одного населеного пункту доза внутрішнього опромінення може варіювати в широких межах. Це може бути спричинено різним складом раціону населення.

Здійснення радіологічного моніторингу на радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територіях

За роки, що минули з часу аварії на Чорнобильській АЕС, природні процеси, а також контрзаходи, спрямовані на зменшення радіоактивного забруднення довкілля, призвели до суттєвого покращення радіологічної ситуації.

В результаті — значні території, що сьогодні де-юре відносяться до радіоактивно забруднених, можуть використовуватись без обмежень або захисних заходів.

Згідно з діючим законодавством практично щороку виконувалися роботи з дозиметричної паспортизації тих населених пунктів України, які значаться в переліку постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (карта схема на рисунку 3).

Рис. 3. Карта-схема тих населених пунктів, де виконувалась загальнодозиметрична паспортизація (дані наведені за результатами паспортизації 2011 року)

 

Відповідно до Програми робіт з дозиметричної паспортизації населених пунктів, затвердженої наказом МНС від 27.07.2011 р. № 764 (далі — Програма), у 2011 році проведено комплекс робіт з дозиметричної паспортизації у 2163 населених пунктах Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Житомирської, Київської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей, території яких радіоактивно забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. У межах Програми здійснено відбір понад 24 тис. проб молока та картоплі для проведення їх дослідження на вміст цезію та стронцію, 24,0 тис. проб досліджено на вміст радіоцезію, 8,7 тис. проб молока і картоплі — на вміст радіоактивного стронцію.

Для комплексної оцінки доз опромінення населення обстежено 48,6 тис. осіб, які проживають на радіоактивно забруднених територіях, лічильником випромінення людини, з метою визначення вмісту інкорпорованого радіоцезію в організмі людини.

За результатами дозиметричної паспортизації 2011 року населених пунктів радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територій підготовлено Збірку 14 “Загальнодозиметрична паспортизація та результати ЛВЛ — моніторингу в населених пунктах України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської катастрофи”.

У таблиці 3 у якості прикладів наведено результати щорічних загально дозиметричних паспортизацій для 2001, 2005 та 2011 рр., що проводилися для населених пунктів радіоактивно-забруднених територій.

Порівняльний аналіз результатів паспортизації населених
пунктів України в 2001, 2005, та 2011 рр.

Таблиця 3

Область

Кількість населених пунктів з річними дозами (мЗв рік-1)в

всього

2001 р.

2005 р.

2011 р.

≤ 0,5

0,5-1

1-5

>5

≤ 0,5

0,5-1

1-5

>5

≤ 0,5

0,5-1

1-5

>5

Вінницька

89

89

-

-

-

88*

-

-

-

89

-

-

-

Волинська

166

-

3

163

-

107

55

3

-

160

5

-

-

Житомирська

698

472

135

93

-

524

96

43

-

582

45

8

-

Київська

469

441

23

5

-

428

13

3

-

402

4

-

-

Рівненська

339

99

109

126

5

151

122

59

-

270

47

17

-

Черкаська

103

101

2

-

-

100*

2*

-

-

103

-

-

-

Чернігівська

248

205

41

2

-

216

11

-

-

197

-

-

-

_________

Примітка: *- дані за 2006 р. (у 2005 р. дозова паспортизація не проводилась)

Слід зазначити, що у Київській та Житомирській областях у 2001 — 2011 рр. кількість населених пунктів у 2-4-й зонах постійно зменшувалася порівняно з офіційним розподілом згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 106. Більшість населених пунктів у цих областях “змістилися” у “безпечну” зону, де паспортна річна доза не перевищує 0,5 мЗв. У Рівненській області згідно з вищезазначеною постановою більшість (~76%) населених пунктів було віднесено до третьої зони “гарантованого добровільного відселення” (паспортна доза має бути в межах 1-5 мЗв). Але вже у 2001 р. в цій зоні залишилося ~ 30% населених пунктів, а у 2011 ~ 1,2% населених пунктів. Більшість населених пунктів “змістилися” у 4-ту зону (паспортна доза — 0.5-1 мЗв), або у “безпечну” зону (паспортна доза < 0,5 мЗв).

У 2011 р. майже 85% тих населених пунктів Київської та Житомирської областей, які за постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. № 106 та законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” віднесені до 2—4 зон, фактично мають “паспортну” дозу меншу, ніж
0,5 мЗв/рік. Тобто, за дозовим критерієм території цих населених пунктів вже втратили статус “постраждалих”. На Рівненщині паспортні дози нижче 0,5 мЗв за рік мають ~80% населених пунктів.

Спостерігається щорічне зменшення кількості НП, що за дозовим критерієм мають бути віднесені до 3-ї зони (1-5 мЗв·рік-1 ). Щодо 2-ї зони (доза >5 мЗв), то починаючи з 2000 р. в Київській та Житомирській областях населених пунктів, що відповідають цій зоні, фактично не було, а в Рівненській області — у 2001 р. у цій зоні було лише 5 населених пунктів.

Експертною групою Національної комісії з радіаційного захисту України розглянуто та узгоджено 12 експертних висновків (відповідно до кількості областей) щодо 2163 населених пунктів. Експертна група НКРЗУ під час прийняття рішень щодо віднесення населеного пункту до зони радіоактивного забруднення основним критерієм належності брала максимальне значення паспортної дози, визначене за Методикою-1996, у дозовому діапазоні відповідної зони, що визначений законами України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” протягом будь-якого з останніх 5 календарних років (2008 — 2011 р.р.), а також аналізувала дані дозиметричних паспортизацій починаючи із 2000 року.

Відповідно до експертних висновків робочої групи НКРЗУ, перевищення дози 1 мЗв за рік реєструється тільки у 111 населених пунктах (3 зона), у той час, як у 1991 році ця цифра становила 927 населених пунктів. Кількість населених пунктів, сумарна паспортна доза яких знаходиться у діапазоні 0,5-1 мЗв, становить 322 (4 зона), тоді як відповідно до переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у 1991 році становила 1290 населених пунктів радіоактивно забруднених територій (4 зона). При цьому необхідно зазначити, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” внесено зміни до статті 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме:

виключено зону посиленого радіологічного контролю (4 зона) із переліку зон забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи;

визначено, що межі забруднених зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення, на основі експертних висновків.

У 2012 році дозиметрична паспортизація провадилася у 198 населених пунктів. На підставі проведеної паспортизації підготовлено Збірку 15 “Загальнодозиметрична паспортизація та результати ЛВЛ — моніторингу в населених пунктах України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської катастрофи”.

У цілому, найбільша кількість НП, де проби молока мали концентрацію 137Cs, що не перевищувала МДА методик і приладів була у Київській області (78%). У Житомирській області таких НП було 14%, а у Рівненській — 3.6%.

В рамках дозиметричного моніторингу 2012 р. вимірювання 90Sr у пробах молока було проведено у 198 НП. У більшості НП було здійснено по 2 виміри узагальнених проб молока та картоплі, відібраних у приватних господарствах впродовж року.

Як видно з Таблиці 3, у 100% НП Волинської області, 80% НП Житомирської області, 71% НП Київської та 84% НП Рівненської області концентрація 90Sr у зразках молока не перевищувала МДА. Загалом, питома активність 90Sr у молоці, що перевищувала МДА методик і приладів для 88% усіх НП, для яких такі виміри були проведені.

НП, у яких питома активність 137Cs або 90Sr у пробах молока виявилася нижчою за МДА, при розрахунку паспортної дози, приймалося, що концентрація 137Cs або 90Sr у молоці складає половину МДА.

Здійснення радіаційного контролю на радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територіях крім дозиметричної паспортизації населених пунктів включає також контроль за рівнями радіоактивного забруднення продуктів харчування, сільськогосподарської та лісової продукції в найбільш забруднених районах, який здійснюють радіологічні служби (53 спеціалісти-радіологи) у населених пунктах зони безумовного (обов’язкового) відселення та зони гарантованого добровільного відселення. Щорічно радіологи виявляють перевищення допустимих рівнів забруднення продуктів харчування, сільськогосподарської та лісової продукції в Волинській, Житомирській, Рівненській та Київській областях. Така ситуація зумовлена тим, що коштів на проведення контрзаходів по екологічному оздоровленню забрудненої території держбюджетом не передбачається.

Так, із 2014 року відповідно до бюджетної програми “Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення” законами України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік передбачаються видатки на:

здійснення контролю за рівнем радіоактивного забруднення продуктів харчування, сільськогосподарської продукції та продукції лісового господарства.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів від 23 липня 1991 р. № 106 до зони безумовного (обов’язкового) відселення (2 зона) віднесено 86 населених пунктів, до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона) — 841 населений пункт.

Для недопущення повторного локального радіоактивного забруднення території зони безумовного (обов’язкового) відселення у Житомирській області внаслідок лісових пожеж, проводяться заходи щодо оновлення мінералізованих смуг навколо полишених населених пунктів, підкошування трав та забезпечення належного санітарно-екологічному стану 22,0 тисяч гектарів небезпечних за радіаційним фактором землях.

Роботи виконуються Народицькою районною спеціалізованою станцією по догляду за землями зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Для кваліфікованого виконання завдань з радіологічного захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, діє система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з питань радіаційної безпеки населення, яка здійснюється Українським радіологічним учбовим центром.

 

Розділ ІV


Стан та проблемні питання реалізації загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення
об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему

 

Коли 15 грудня 2000 року Україна, виявляючи добру волю і виконуючи міжнародні зобов’язання, остаточно зупинила останній діючий енергоблок Чорнобильської АЕС до вичерпання його проектного ресурсу, ніхто не уявляв, з завданнями якого масштабу зіткнеться Україна при знятті з експлуатації Чорнобильської АЕС.

Перші фінансові оцінки, які було виконано в 2007 році у рамках Програми зняття з експлуатації ЧАЕС, показали, що загальна вартість зняття з експлуатації ЧАЕС становитиме близько 20 мільярдів гривень за цінами 2006 року (або 4 мільярди доларів США).

Наприклад, зняття з експлуатації двох енергоблоків Ігналінської АЕС (Литва), аналогічних блокам ЧАЕС, було оцінено в 3,6 мільярда євро, за умови, що обладнання на майданчику не має аварійного забруднення.

Витрати на зняття з експлуатації 5 реакторів типу ВВЕР-440 АЕС Норд (Німеччина) оцінені в 4,3 мільярда євро. На відміну від Чорнобильської АЕС, забруднення обладнання двоконтурних реакторних установок значно нижче, ніж для одноконтурних з реактором типу РБМК, причому один з п’яти реакторів пропрацював на потужності тільки добу.

Показовими прикладом зняття з експлуатації об’єктів, що мають аварійне забруднення, є майданчик Селлафілд. На потреби зняття з експлуатації майданчика Селлафілд (Великобританія) щорічно виділяється 1,3 мільярда фунтів. Всього на майданчику знімається з експлуатації вісім великих об’єктів пов’язаних з радіаційно-ядерними технологіями: два промислових реактора (напрацювання плутонію), один з яких зазнав запроектних аварій, чотири енергетичних реактора, один дослідницький - прототипний реактор, а також завод з виробництва збройового плутонію.

У світовій практиці прийнято, що витрати на зняття з експлуатації енергоблоку сумірні з будівництвом нового.

Таким чином, загальна вартість зняття з експлуатації ЧАЕС відповідає існуючому світовому досвіду і може бути переглянута тільки в бік збільшення.

 

Що стосується четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, який зазнав запроектної аварії, загальні витрати на перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему досі не піддаються точній оцінці, оскільки не мають аналогів у світі, і можуть становити десятки мільярдів доларів США (або сотні мільярдів гривень).

Значний внесок у зняття з експлуатації блоків Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему робить міжнародна технічна допомога, проте основне навантаження лягає на плечі нашої держави.

Майданчик ДСП ЧАЕС залишається однією з найбільших в атомній галузі України та Європи як за площею, так і за масштабами, що виконуються.

Площа промислового майданчика ДСП “ЧАЕС” становить 2980 га, а всього в управлінні ДСП “ЧАЕС” знаходиться 3060 га. Виробничі площі становлять 1540 гектарів.

В експлуатації знаходиться 327 будівель та споруд, в яких, серед іншого, знаходиться більше 20 000 м3 горючих матеріалів.

На ДСП “ЧАЕС” знаходиться 1628 технологічних систем і 261 допоміжних систем.

На майданчику крім 1, 2 та 3 блоків та об’єкта “Укриття”, знаходяться:

сховище відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), де до кінця 2015 р. було зосереджено понад 20 тис. відпрацьованих тепловиділяючих збірок (ВТВЗ), з яких 68 пошкоджених;

сховище рідких РАВ (РРВ), де понад 20 тис. м3 рідких РАВ, які знаходяться в підземних баках з терміном служби 50 років;

сховище твердих РАВ, де понад 2500 м3 твердих РАВ, накопичених за період експлуатації.

Сумарна маса устаткування і будівельних конструкцій на майданчику Чорнобильської АЕС (без урахування об’єкта “Укриття”) - 1450000 тонн.

Усі матеріали на майданчику ЧАЕС радіоактивно забруднені внаслідок запроектної аварії на четвертому блоці і при знятті з експлуатації ЧАЕС будуть віднесені до радіоактивних відходів.

На забезпечення життєдіяльності та підтримання досягнутого рівня безпеки об’єктів майданчика ЧАЕС щорічно необхідно близько 1 млрд. гривень.

Головна мета реалізації Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему за напрямком поводження з РАВ - створення на майданчику цілісної інтегрованої системи поводження з РАВ. Перед початком першого етапу зняття з експлуатації ДСП ЧАЕС повинні бути створені наступні об’єкти:

завод з переробки рідких радіоактивних відходів;

промисловий комплекс із поводження з твердими радіоактивними відходами;

місце для тимчасового зберігання високоактивних і довгоіснуючих відходів;

завод з виробництва бочок (первинна упаковка) і бетонних контейнерів;

установка з подрібнення довгомірних відходів на Чорнобильській АЕС.

На цей час реалізація проектів знаходиться в стадії завершення.

Слід зазначити, що це далеко не всі об’єкти, які необхідні. Ці об’єкти в основному орієнтовані на переробку відходів, накопичених за час експлуатації і, що утворились в процесі зняття з експлуатації ДСП ЧАЕС, а також експлуатаційних РАВ об’єкта “Укриття”. Продуктивність цих об’єктів недостатня для поводження з РАВ, що утворюються при знятті з експлуатації ЧАЕС і перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему. Необхідність створення нових об’єктів з поводження з РАВ вказана в Загальнодержавній цільовій екологічній програмі поводження з РАВ.

Щодо прискорення підготовки та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України “Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему”

Термін виконання першочергових заходів щодо зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, запланованих на 2009-2012 роки згідно із Законом України від 15 січня 2009 р. № 886-VI “Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему”, вичерпано. Для забезпечення безумовного виконання робіт зі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему протягом наступних років (до 2065 року) і бюджетного фінансування цієї діяльності до 2020 року необхідно внести зміни до Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему. На реалізацію заходів Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему у 2009—2012 роках з Державного бюджету України було виділено 2359,39 млн. гривень.

Прийняття проекту змін до Закону України дозволить затвердити єдиний документ щодо визначення діяльності зі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему і бюджетного фінансування цієї діяльності до 2020 року.

Зважаючи, що процес зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему є досить тривалим і відбуватиметься протягом кількох десятиліть, запропонована Загальнодержавна програма визначає основні етапи цього процесу та необхідні заходи. З 2015 року розпочато виконання заходів етапу остаточного закриття та консервації (дозвіл серія ОД №000040/8), що планується завершити у 2028 році. Дана програма містить заходи, які необхідно виконати до 2020 року включно.

На цей час виконано перегляд Загальнодержавної програми, розроблені нові першочергові завдання, що дасть можливість у 2016-2020 роках виконати такі основні заходи:

звільнити блоки 1, 2, від пошкодженого ядерного палива;

з блоків 1,2 зняти статус “ядерна установка”;

розпочати роботи з консервації блоків 1, 2, 3;

ввести в експлуатацію СВЯП-2 і розпочати роботи з перевезення відпрацьованого ядерного палива зі СВЯП-1;

ввести в експлуатацію ЗПРРВ, ПКПТРВ і розпочати роботи з переробки РАВ, накопичених за період експлуатації ЧАЕС;

вивести з експлуатації водойму-охолоджувач;

завершити демонтаж машинного залу першої черги ЧАЕС;

завершити будівництво НБК;

виконати план підвищення безпеки СВЯП-1;

створити умови безпечного зберігання пошкодженого ядерного палива;

консервація реакторів і переведення 1, 2 та 3 блоків ЧАЕС у безпечний стан з мінімальним споживанням ресурсів і забезпечення захисту населення та довкілля/

На цей час продовжується робота щодо узгодження проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему”.

Стан будівництва основних об’єктів інфраструктури для
зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення
об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему

 

Зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС

Діяльність із зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та виконання проектів в рамках цієї діяльності здійснюється на підставі виданої Держатомрегулюванням ліцензії серії ЕО № 000040 від 22 березня 2002 року.

 

1.1 Остаточне закриття та консервація блоків 1,2,3 Чорнобильської АЕС

У березні 2015 року Держатомрегулюванням завершено розгляд заяви та комплекту документів ДСП ЧАЕС та видано окремий дозвіл серії ОД № 000040/8 на здійснення діяльності на етапі остаточного закриття та консервації блоків № 1, 2 та 3 Чорнобильської АЕС. З видачею цього дозволу завершився етап припинення експлуатації та фактично розпочалося зняття з експлуатації блоків 1,2,3 Чорнобильської АЕС.

Відповідно до затверджених проектів та програм на ДСП ЧАЕС в рамках ОЗіК виконується демонтаж устаткування, яке не є важливим для безпеки та не підлягає витримці, оптимізується інфраструктура для поводження з РАВ, модернізуються певні системи та технологічні процеси, забезпечується дозиметричний контроль, виконуються інші роботи.

 

1.2. Виведення з експлуатації водоймища-охолоджувача Чорнобильської АЕС

Водоймище-охолоджувач — це технологічна водойма, яка була споруджена шляхом створення штучної огороджувальної дамби на заплавній території річки Прип’ять. Водоймище було створено з метою забезпечення необхідного обсягу технічної води для охолодження систем ЧАЕС при експлуатації енергоблоків. Площа водоймища складає 22,9 км2, об’єм води — 150 млн. м3.

В результаті аварії 1986 року водоймище було забруднене радіоактивними речовинами.

На етапі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС обсяг водоспоживання технічної води із водоймища був значно скорочений, відпала необхідність його експлуатації та підтримки проектного рівня води.

 

У 2014 році була виконана комплексна експертиза та погоджено “Техніко-економічне обґрунтування зняття з експлуатації водоймища-охолоджувача”. Зняття з експлуатації цього об’єкта передбачено “Загальнодержавною програмою зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему.

ДСП ЧАЕС здійснює радіаційний моніторинг водоймища-охолоджувача та його берегової лінії відповідно до Програми радіаційного моніторингу, погодженої Держатомрегулюванням. Перевищень контрольних рівнів не зафіксовано.

Документами ДСП ЧАЕС також визначені компенсуючі заходи у випадку перевищення контрольних рівнів відповідних параметрів радіаційної обстановки у зв’язку із зниженням рівня води у водоймищі.

Для поточного забезпечення об’єктів ЧАЕС технічною водою ДСП ЧАЕС розроблено та погоджено з Держатомрегулюванням проект “Система технічного водопостачання. Джерело технічної води (водоймище технічної води) з насосною станцією підживлення”. У кінці 2014 року водоймище технічної води введене в експлуатацію.

 

Міжнародні проекти щодо створення інфраструктури
для зняття ЧАЕС з експлуатації.

 

1. “Будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива
 (далі — СВЯП-2)”

Довідково:

Будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива фінансується з Рахунку ядерної безпеки (Угода про грант 006).

На Чорнобильській АЕС існує необхідність у зберіганні відпрацьованого ядерного палива та відпрацьованих додаткових поглиначів, які на цей час зберігаються у СВЯП-1, яке є сховищем “мокрого” типу (відпрацьоване паливо зберігається у воді)) і не призначене для довготривалого зберігання відпрацьованого ядерного палива. Будівництво СВЯП-2 “сухого” типу дозволить вирішити проблему довготривалого (протягом 100 років) зберігання відпрацьованого ядерного палива.

Відповідно до умов Контракту з компанією “Holtec International” (США) проект реалізується у два етапи – проектування та будівництво. Перший етап проекту завершено у червні 2010 року. 16 лютого 2011 року було підписано Поправку №4 до контракту з компанією “Holtec International” на реалізацію другого етапу робіт за Дозволом 2 (постачання матеріалів і обладнання, будівельно-монтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи, супровід отримання дозволу на введення в експлуатацію СВЯП-2).

Отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи та затверджено Проект завершення будівництва СВЯП-2.

20.02.2013 р. ДСП ЧАЕС отримано оновлену Ліцензію на право здійснення діяльності будівництво та введення в експлуатацію ядерної установки (сховище відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2).

На основі вищевказаного Проекту розроблено робочу документацію на здійснення будівельно-монтажних робіт. Отримано всі необхідні позитивні висновки державних експертиз на відповідність робочої документації з виконання будівельно-монтажних робіт індивідуальним технічним вимогам, нормативним актам з питань охорони праці та промислової і пожежної безпеки.

На заводі “Holtec International” (м. Пітсбург, США) завершено виготовлення першої партії, 5 одиниць, двостінних сухих екранованих пеналів (ДСЕП). Заводські приймальні випробування за участю представників замовника та експертної організації регулятора виконані в липні 2014 року. На цей час “Holtec International” розробляє остаточну редакцію технічної специфікації (ТС) на ДСЕП з урахуванням результатів випробувань. Після затвердження остаточної редакції ТС на ДСЕП “Holtec International” зможе приступити до серійного виготовлення пеналів.

18.08.2014 укладено контрактну угоду між компанією “Holtec International” з одного боку та ТОВ “ЮТЕМ-Інжиніринг” і Корпорацією “Укртрансбуд” з іншого боку на надання послуг з реалізації та завершення будівельних, монтажних і приймально-здавальних робіт на майданчику СВЯП-2 (“ЮТЕМ-Інжиніринг” виконує функції генерального підрядника з будівництва).

02.09.2014 року отримано дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт на майданчику СВЯП-2.

Фізичні роботи на майданчику будівництва розпочались в жовтні 2014 року.

Продовжуються робота з доопрацювання програм заводських приймальних випробувань на обладнання важливе для безпеки (ВБ) СВЯП-2 та технічну специфікацію на “Стіл поводження з пошкодженим ВЯП”.

Запланований термін введення СВЯП-2 в експлуатацію — листопад 2016 року.

 

 

2. “Будівництво заводу з переробки рідких радіоактивних відходів (далі — ЗПРРВ)”

Довідково:

Об’єкт призначений для переробки рідких радіоактивних відходів, накопичених за час експлуатації та тих, що утворились в процесі зняття з експлуатації ЧАЕС, а також експлуатаційних рідких РАВ об’єкта “Укриття”. Будівництво фінансується з Рахунку ядерної безпеки ЄБРР. (Угода про грант 006).

За результатами експертизи отримано окремий дозвіл на експлуатацію ЗПРРВ № 000040/7 від 11.12.2014 року. Виконуються умови окремого дозволу на експлуатацію ЗПРРВ.

Сторонами підписано Додаткову угоду № 5 (зміна об’ємів робіт та продовження терміну надання консультаційних послуг), в рамках якої буде виконано розробку індивідуальних технічних вимог протипожежного захисту ЗПРРВ та підтвердження нормованої межі вогнестійкості будівельних конструкцій ЗПРРВ.

Виконання додаткового об’єму робіт завершено на 100 відсотків.

За системами радіаційного контролю та автоматизованої системи управління технологічним процесом ЗПРРВ завершено дослідну експлуатацію та виконано приймальні випробування. Завершено документальне оформлення випробувань

У зв’язку з введенням в дію нових будівельних норм виникла необхідність реконструкції систем протипожежного захисту, блискавкозахисту і виконання робіт з утеплення зовнішніх стін. Вказані роботи необхідно виконати до прийняття об’єкту в експлуатацію.

Розроблено робочі проекти “Чорнобильська АЕС. ЗПРРВ. Реконструкція системи протипожежного захисту та блискавкозахисту” і “Чорнобильська АЕС. ЗПРРВ. Утеплення зовнішніх стін заводу”.

У зв’язку з тим, що ці роботи не були передбачені затвердженим раніше проектом будівництва ЗПРРВ та бюджетом рахунку ядерної безпеки ЄБРР, роботи можливо виконати тільки за рахунок коштів з бюджету України, що потребує перезатвердження проекту будівництва заводу з новими показниками фінансування.

 

 

 

 

3. “Будівництво промислового комплексу по поводженню з твердими радіоактивними відходами Чорнобильської АЕС (далі — ПКПТРВ)”

Довідково:

Промисловий комплекс з переробки твердих радіоактивних відходів (ПКПТРВ) побудований за рахунок коштів Європейської комісії та України. Будівництво об’єкта завершено у квітні 2009 року.

ПКПТРВ призначений для приймання, переробки і/або захоронення твердих РАВ (ТРВ), накопичених за час експлуатації і, що утворились в процесі зняття з експлуатації ЧАЕС, а також експлуатаційних РАВ об’єкта “Укриття”.

У цьому комплексі об’єднані чотири об’єкти з поводження з твердими радіоактивними відходами, замкнуті в єдиний технологічний цикл:

Лот 0: тимчасове сховище низько і середньоактивних довгоіснуючих відходів і високоактивних відходів в будівлі сховища рідких і твердих відходів;

Лот 1: установка з вилучення твердих радіоактивних відходів всіх категорій із існуючого сховища ТРВ;

Лот 2: завод із сортування твердих радіоактивних відходів всіх категорій та переробки низько- та середньоактивних відходів;

Лот 3: спеціально обладнане приповерхневе сховищ.

Перші три лоти знаходяться на проммайданчику Чорнобильської АЕС, лот 3 — на майданчику комплексу “Вектор” в зоні відчуження.

Контракт на будівництво промислового комплексу поводження з твердими радіоактивними відходами, який складається з Лотів 0, 1, 2, 3 завершено. При цьому Лот 3 введено в експлуатацію у 2008 році, Лот 0, а також “холодні” випробування Лотів 1 і 2 завершені у квітні 2009 року.

Консультант продовжує надавати підтримку, однак є низка недоліків, які можуть вплинути на термін завершення “гарячих” випробувань.

Тривають роботи щодо усунення недоліків, які були виявлені під час завершення будівництва та за результатами завершення першого етапу випробувань на Лотах 1, 2.

Отримано окремий дозвіл Держатомрегулювання від 23.05.2014 cерія ОД № 000040/6 на виконання робіт в рамках 2-го етапу введення в експлуатацію (“гарячих” випробувань).

Укладено додаткову угоду № 5 до контракту без додаткового фінансування, термін реалізації становить 58 місяці від дати початку контракту.

Завершено роботи в рамках другого етапу “гарячих” випробувань. 13.02.2015 року підписано акт комісії з приймання технологічного обладнання та систем заводу з переробки твердих радіоактивних відходів ПКПТРВ після 2-го етапу “гарячих” випробувань. Направлено до Держатомрегулювання “Звіт про проведення другого етапу “гарячих” випробувань”.

Розроблено технічне рішення щодо підготовки до третього етапу “гарячих випробувань” затверджено ДСП “Чорнобильська АЕС” і погоджено ДСП “ЦППРВ”. Технічне рішення направлено для проведення експертизи до Держатомрегулювання та Держаного та наукового центру ядерної та радіаційної безпеки.

Доопрацьовано та погоджено з Державною інспекцією з ядерної безпеки на ЧАЕС заключний звіт з аналізу безпеки установки вилучення твердих відходів та заводу переробки твердих радіоактивних відходів ПКПТРВ.

Модернізація виробничих потужностей з подрібнення
довгомірних відходів

В рамках проекту TACIS U4.01/06W “Модернізація виробничих потужностей з подрібнення довгомірних відходів на Чорнобильській АЕС” передбачено створення установки, основним призначенням якої є подрібнення довгомірних відходів, що вилучатимуться з реакторних відділень в ході зняття з експлуатації енергоблоківблоків № 1-3 ЧАЕС. Цю установку планується змонтувати на енергоблдоці № 2, а потім послідовно переміщувати на енергоблокиблоки № 1 та № 3. Основна функція установки – фрагментація (подрібнення) спецвиробів та елементів активної зони реакторів (“довгомірів”), які відпрацювали свій ресурс. Довжина “довгомірів” від 6 до 22 метрів, діаметр 145 мм, що вимагає спеціального обладнання та технологій для поводження з ними при знятті блоків з експлуатації.

Держатомрегулюванням в рамках комплексної державної експертизи погоджено робочий проект “Модернізація виробничих потужностей з подрібнення довгомірних відходів на Чорнобильській АЕС”.

Однак на даний час реалізація цього проекту призупинена через припинення робіт виконавцем проекту – компанією AMEC (строк реалізації робіт за контрактом завершився у 2014 році, AMEC відмовилась укладати додаткову угоду до зазначеного контракту).

 

 

 

4. Реалізація завдань Плану здійснення заходів на об’єкті “Укриття” (ПЗУ або SIP) щодо перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему

Загальна інформація стосовно об’єкту “Укриття”.

Особливе місце серед ядерних установок України посідає унікальний для світової практики об’єкт “Укриття” (далі — ОУ) — зруйнований у 1986 році запроектною аварією блок № 4 Чорнобильської АЕС, що втратив всі функціональні властивості енергоблоку і на якому виконано першочергові заходи для зменшення наслідків аварії і продовжуються роботи із забезпечення контролю його стану, ядерної і радіаційної безпеки.

ОУ не є об’єктом, створеним згідно з правилами та нормами вибору майданчика, проектування, будівництва, введення у експлуатацію, експлуатації та виведення з експлуатації ядерних установок. Сучасний стан ОУ не відповідає і не може відповідати діючим нормам і правилам безпеки в атомній енергетиці і вимогам загально-промислової безпеки.

ОУ у сучасному стані кваліфікується як місце поверхневого зберігання неорганізованих радіоактивних відходів (тимчасове сховище неорганізованих РАВ, що знаходиться у стадії стабілізації і реконструкції). Тобто усі ядерні і радіоактивні матеріали, які знаходяться в ОУ, є радіоактивними відходами. Регулювання діяльності на ОУ здійснюється відповідно до його кваліфікації, визначеної НРБУ-97/Д-2000, на основі чинних нормативно-правових актів з ядерної та радіаційної безпеки.

Утримання під контролем джерел випромінювання, забезпечення захисту людини і довкілля від радіаційного впливу є метою усієї діяльності на ОУ, у тому числі діяльності з перетворення його на екологічно безпечну систему.

Згідно з підписаним у грудні 1995 року Меморандумом про взаєморозуміння між Урядом України і Урядами країн “Великої Сімки” та Комісією Європейського Співтовариства про закриття Чорнобильської АЕС був розроблений Рекомендований Курс Дій, що передбачає три фази заходів щодо перетворення ОУ на екологічно безпечну систему:

Фаза 1 — стабілізація й інші короткотермінові заходи;

Фаза 2 — підготовка до перетворення в екологічно безпечний стан;

Фаза 3 — перетворення в екологічно безпечний стан.

У рамках Плану здійснення заходів на об’єкті “Укриття” (далі - ПЗУ) реалізуються заходи тільки перших двох фаз, в результаті яких буде споруджено нову локалізуючу оболонку із терміном експлуатації 100 років і зможе приступити до демонтажу нестабільних конструкцій. Щодо вилучення паливовмісних матеріалів та інших високоактивних відходів з об’єкта “Укриття”, то на сьогодні є тільки концептуальні рішення й попередні оцінки коштів та часу, потрібних на реалізацію цих рішень.

Згідно з ПЗУ планується:

пуск в експлуатацію першого пускового комплексу нового безпечного конфайнменту (далі — НБК) у жовтні 2017 року.;

постачання першочергового устаткування і підготовчі роботи для демонтажу — 2016 —2017 роки;

реалізація робіт з раннього демонтажу — 2017 —2020 роках.

Окрім будівництва нового безпечного конфайнменту ПЗУ передбачає виконання 22-х задач та більше 200 заходів щодо підвищення безпеки та надійності конструкцій існуючого ОУ, більшість з яких уже виконано, інші виконуються.

Найбільш значимими є стабілізаційні заходи, які у повному обсязі завершені у 2008 році українсько-російським консорціумом “Стабілізація”. У рамках цих заходів виконано роботи щодо підсилення та стабілізації опорних конструкцій існуючого об’єкта “Укриття”, а також відремонтовано (а по суті збудовано) нову легку покрівлю, що виключає подальше попадання атмосферних опадів всередину. Усі ці заходи істотно підвищили радіаційну, ядерну і загальнопромислову безпеку усередині і навколо ОУ та дозволили продовжити його проектний термін експлуатації на 15 років.

На цей час контрольовані параметри ОУ стабільні і будь-якої їх динаміки, яка викликала б стурбованість, уже протягом довгого часу не відмічається. Персонал ЧАЕС виконує регламентні роботи з пилопригнічення на об’єкті, запобігання ядерної активності паливовмісних мас тощо. Незважаючи на виконувані на ОУ роботи, продовжує зберігатися загальна тенденція стабілізації радіаційної обстановки. На зовнішніх об’єктах, проммайданчику та у виробничих приміщеннях ОУ з постійним та періодичним перебуванням персоналу не було зафіксовано перевищення контрольних рівнів потужності експозиційної дози γ-випромінювання та радіоактивного забруднення.

Щодо поводження з паливовмісними матеріалами та іншими високоактивними відходами з ОУ (Фаза 3), то на сьогодні опрацьовано лише концептуальні рішення й попередні оцінки коштів та часу, необхідних для її реалізації. Розв’язання цієї проблеми безпосередньо пов’язане із створенням в Україні геологічного сховища високоактивних відходів, яке планується збудувати до 2035 року. Разом з тим, уже сьогодні необхідно приступити до вирішення питань, пов’язаних з деградацією паливовмісних матеріалів та поводженням з рідкими радіоактивними відходами ОУ.

 

 

Новий безпечний конфайнмент

Концептуальний проект нового безпечного конфайнмента (далі — НБК) у вигляді арки затверджено Урядом України у 2004 році. За підсумками міжнародного тендеру у липні 2007 року визначено Підрядника проектування та будівництва НБК — консорціум “Новарка” (Франція), з яким 17 вересня 2007 року укладено контракт. Асамблея країн-вкладників Чорнобильського фонду “Укриття” гарантувала виділення необхідних для будівництва НБК коштів.

На першому етапі, який було розпочато у 2008 році, було завершено підготовчі роботи, що забезпечили безпечне та ефективне будівництво НБК. Зокрема, виконано великий обсяг робіт з очищення та планування території, облаштування котлованів під будівництво фундаментів монтажної, транспортної та сервісної зон НБК, а також монтажного майданчика для укрупненої збірки аркових конструкцій.

Складність виконання цих робіт полягала в тому, що техногенні ґрунти в місцях виконання земляних робіт мали значне радіоактивне забруднення і належать до радіоактивних відходів, в тому числі, високоактивних.

На першому етапі було введено в експлуатацію тимчасові об’єкти, а саме: три бетонних заводи, нова високовольтна лінія, приміщення будівельної лабораторії, офісні приміщення, ремонтні майстерні, склади, медичні пункти, приміщення для прийому їжі тощо.

На другому етапі виконуються роботи з проектування та будівництва НБК, проведення всього комплексу необхідних випробувань і введення його в експлуатацію.

Проект був розділений на кілька ліцензійних пакетів, почергова розробка яких дозволила практично безперервно здійснювати роботи за пакетами, які пройшли експертизу і надані для виробництва.

Підсумковий ліцензійний пакет після проходження експертизи було затверджено у квітні 2013 року і Держатомрегулювання видало ДСП ЧАЕС як експлуатуючій організації окремий дозвіл на його реалізацію.

Протягом 2014—2015 років темпи будівництва НБК зберігалися на високому рівні.

Загальна вага обох змонтованих конструкцій арки (східної частини і західної) становить близько 26 000 тонн. Зовнішня обшивка завершена більш ніж на 70 відсотків. У травні, вересні та листопаді 2014 року з випередженням вихідного графіка пройшли три етапи піддомкрачування західної частини арки, в результаті яких вона була піднята на повну проектну висоту.

26 листопада 2014 року було здійснено переміщення східної частини арки із зони очікування в напрямку до західної частини арки.

Крім цього, завершено влаштування всіх фундаментів НБК.

Значний прогрес досягнуто у будівництві технологічної споруди. Завершено роботи із влаштування фундаментів, велися роботи з бетонування периферичних стін і колон. Також проводилися роботи на інших зовнішніх і внутрішніх допоміжних об’єктах НБК.

Встановлена дата завершення будівництва НБК - 30 листопада 2017 року.

 

Підсилення та герметизація будівельних конструкцій,
що виконують функції огороджуючого контуру НБК

Розроблено робочий проект, проведено міжнародний тендер та у грудні 2014 року укладено контракт на будівництво зазначених конструкцій.

Цей проект має взаємодію з будівництвом НБК, оскільки арка не може бути насунута у проектне положення та введена в експлуатацію до завершення будівництва торцевих стін. Фінансування контракту на будівництво забезпечується за рахунок коштів додаткового грошового внеску України до Чорнобильського фонду “Укриття”.

У 2015 році за проектом розроблено комплект проектно-технологічної документації. Отримано висновок державної ядерної та радіаційної безпеки до “ПВР на будівництво стіни в машзалі з відновленням покрівлі та стінового огородження (східний торець огороджуючого контуру НБК)”.

 

Проектування пускового комплексу № 2 (ПК-2) нового
безпечного конфайнмента (етап демонтажу після
 завершення робіт із створення НБК)

У частині проектування 2-го пускового комплексу НБК, завершено
1-й етап проектування — обраний варіант демонтажу об’єкта “Укриття”, оформлено відповідне рішення.

При виконанні стабілізаційних заходів були враховані такі фактори:

терміни експлуатації стабілізованих конструкцій різних зон споруди та окремих конструкцій обґрунтовані з урахуванням особливостей їх стану (часові взаємозв’язки між етапами стабілізації, спорудженням НБК та демонтажем нестабільних конструкцій);

при розробці стабілізаційних заходів передбачена технічна перспектива їх розвитку на випадок, якщо пауза між стабілізацією і спорудженням НБК затягнеться;

враховано, що частина конструкцій об’єкта “Укриття” повинна знаходитися в стійкому положенні під захистом НБК, решту конструкції необхідно стабілізувати без створення додаткових труднощів при їх демонтажі.

З урахуванням зазначених факторів, максимальний термін безпечної експлуатації стабілізованих конструкцій був визначений у 15 років (до кінця 2023).

Для всіх нестабільних конструкцій і зон, що підлягають демонтажу на ранніх етапах існування НБК, було визначено два етапи - “повний” демонтаж і “відкладений” демонтаж з урахуванням результатів передпроектних досліджень на майданчику.

“Повний демонтаж” - це перший етап виконання першочергових робіт з демонтажу нестабільних конструкцій, який починається відразу після введення в експлуатацію НБК і повинен бути виконаний до кінця 2023 року. При цьому, “Відкладений демонтаж” - це 2-й етап виконання демонтажних робіт, які є продовженням раннього демонтажу, і починається відразу після закінчення першого етапу.

Інститутом проблем безпеки АЕС НАН України продовжуються наукові роботи з дослідження демонтажу нестабільних конструкцій об’єкта “Укриття”, який може бути розпочато після введення в експлуатацію об’єкта “Укриття”.

 

 

Розділ V
РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ЗНЯТТЯ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АЕС, ВКЛЮЧАЮЧИ ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ ТА ВІДПРАЦЬОВАНИМ ЯДЕРНИМ ПАЛИВОМ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АЕС

 

1. Зона відчуження у системі поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом в Україні

Ключовим елементом розвитку системи поводження з радіоактивними відходами (РАВ) та відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП) в Україні є створення на території зони відчуження комплексу об’єктів, призначених для поводження з РАВ та ВЯП, включаючи:

- об’єкти, призначені для поводження з РАВ на майданчику комплексу “Вектор”, які мають забезпечити завершальний етап поводження з РАВ (централізоване захоронення та довгострокове зберігання) усіх виробників України, а також переробку деяких видів РАВ зони відчуження та невеликих виробників;

- Централізоване сховище для відпрацьованого ядерного палива АЕС України (ЦСВЯП);

- створення об’єктів для поводження з РАВ та ВЯП на майданчику ЧАЕС;

- виконання пошукових робіт з вибору майданчика для геологічного сховища.

Враховуючи це, у П’ятій Національній доповіді України за Об’єднаною конвенцією про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами, підготовленій у 2014 році, основними перспективами, поряд із завершенням будівництва НБК, визначено:

“Створення об’єктів, призначених для поводження з РАВ та ВЯП у зоні відчуження, включаючи:

- проектування та будівництво ЦСВЯП;

- проектування та будівництво сховища для довгострокового зберігання осклованих ВАВ від переробки ВЯП реакторів ВВЕР-440, що надходитимуть з Російської Федерації”.

 

Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП).

Законом України “Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій” законодавчо закріплено рішення про спорудження цього сховища на території зони відчуження.

“Техніко-економічне обґрунтування інвестицій у будівництво ЦСВЯП реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій” схвалене розпорядженням Кабінету Міністрів від 4 лютого 2009 р. № 131-р. Експлуатуючою організацією на етапах життєвого циклу ЦСВЯП є ДП НАЕК “Енергоатом”. Роботи по проекту створення ЦСВЯП ведуться американською корпорацією Holtec International згідно із укладеним Контрактом про спорудження в Україні ЦСВЯП. Держатомрегулювання узгоджено “План ліцензування створення ЦСВЯП”.

Спорудження ЦСВЯП дозволить мінімізувати вивезення ВЯП з України, скоротити витрати на вивезення і, відповідно, зменшити залежність від цінової політики Російської Федерації на приймання, тимчасове зберігання та переробку ВЯП.

Наприкінці грудня 2015 року Держатомрегулюванням розпочата державна експертиза ЯРБ низки технічних специфікацій (ТС) на обладнання, важливе для безпеки ЦСВЯП, зокрема, проектів ТС на багатоцільові контейнери (БЦК-31 та БЦК-85) з обгрунтовуючими матеріалами.

1.2. Будівництво, введення в експлуатацію та експлуатація комплексу з поводження з низько- та середньоактивними радіоактивними відходами “Вектор” (І черга)

Створення об’єкта з поводження з радіоактивними відходами (РАВ) було зумовлено необхідністю мінімізації екологічної небезпеки, пов’язаної з територіями, забрудненими в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 724/163 від 01.07.87 р. було прийнято постанову про створення комплексу виробництв, призначеного для збору, дезактивації, транспортування, переробки та захоронення РАВ з територій, забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (кодова назва “Вектор”). Науково-технічною радою Міністерства атомної енергетики СРСР 15.09.1990 р. було затверджено техніко-економічне обґрунтування створення об’єкту “Комплекс “Вектор”.

Комплекс виробництв “Вектор” займає важливе місце в державній системі поводження з радіоактивними відходами. Його проектні потужності дозволяють повною мірою вирішувати питання захоронення низько та середньоактивних короткоіснуючих РАВ, а також питання довготривалого зберігання низько та середньоактивних довгоіснуючих та високоактивних радіоактивних відходів.

Будівництво комплексу “Вектор” розпочалося в січні 1998 року згідно проектної документації, яка пройшла Державну експертизу і була затверджена наказом Міністра надзвичайних ситуацій від 16.06.1997 р. № 90. Державна політика в сфері поводження з радіоактивними відходами в Україні на сьогодні реалізується відповідно до Закону України “Про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами” від 17 вересня 2008 року.

Перша черга комплексу виробництв “Вектор” передбачає захоронення радіоактивних відходів з територій, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також пунктів захоронення і тимчасової локалізації радіоактивних відходів, розташованих у зоні відчуження.

На теперішній час на майданчику комплексу виробництв “Вектор” введено в експлуатацію об’єкт першої черги, спеціально обладнане приповерхневе сховище твердих радіоактивних відходів (СОПСТРВ – Лот 3), яке призначене для захоронення низько та середньоактивних короткоіснуючих радіоактивних відходів, що надходять із промислового комплексу по переробці твердих радіоактивних відходів (ПКПТРВ — Лот 2) і заводу по переробці рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ), розташованих на майданчику Чорнобильської АЕС та основні об’єкти інфраструктури. Протягом 2014—2015 років в сховище захоронено 78 контейнерів з РАВ. В передпусковому стані (до 90% готовності) 2 сховища ТРВ-1 та ТРВ-2 для захоронення низько та середньоактивних твердих радіоактивних відходів Чорнобильського походження.

 

Будівництво комплексу “Вектор” (ІІ черга)

Одним із ключових завдань Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами є подальший розвиток виробничого комплексу “Вектор” — будівництво його другої черги, що передбачає не тільки захоронення, але й переробку РАВ. Потужності другої черги розраховані на переробку, довготривале зберігання і захоронення більше 2 млн. м3 РАВ.

Крім радіоактивних відходів “чорнобильського” походження друга черга комплексу “Вектор” зможе приймати РАВ з атомних електростанцій України, РАВ зі сховищ спецкомбінатів Державної корпорації “Українське державне об’єднання “Радон”, відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання високої активності тощо.

Об’єкти другої черги значно розширять експлуатаційні можливості комплексу “Вектор”. Будуть створені потужності для переробки РАВ (спалювання, суперпресування, цементування, контейнеризації) і довгострокового зберігання (протягом 50 – 100 років). Ці об’єкти будуть приймати довгоіснуючі низько та середньоактивні радіоактивні відходи, високоактивні відходи (ВАВ) та відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання. Планується створення 5 сховищ для захоронення та зберігання РАВ, а саме:

- Централізоване сховище відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання (ЦСВДІВ): передане підприємству в червні 2015 року. Сховище призначене для приймання, ідентифікації, сортування, обробки, кондиціонування, паспортизації і подальшого роздільного зберігання
50—100 років відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання закритого типу. Загальна кількість ВДІВ, запланованих до приймання —500000 од. В березні 2016 року планується провести “гарячі” випробування, після чого ввести сховище в експлуатацію;

- сховище для довгострокового зберігання низько та середньоактивних довгоіснуючих радіоактивних відходів (сховище НСА-ДІВ).

- сховище для довгострокового зберігання високоактивних радіоактивних відходів (сховище ВАВ);

- сховище призначене для захоронення низько- та середньоактивних короткоіснуючих твердих РАВ (сховище ТРВ-2-1);

- сховище для осклованих ВАВ, утворених в результаті переробки в Росії відпрацьованого ядерного палива Українських АЕС (сховище ОСК-ВАВ).

Починаючи з 1993 року відпрацьоване ядерне паливо реакторів ВВЕР-440 українських АЕС вивозилось в Російську Федерацію на ФДУП “ПО “Маяк” з метою технологічного зберігання і наступної переробки. Вивезення ВЯП здійснюється в рамках Угоди між Урядом Російської Федерації і Урядом України про науково-технічне та економічне співробітництво в області атомної енергетики від 14 січня 1993 року. Угода та відповідні контракти ФДУП “ПО “Маяк” з ДП НАЕК “Енергоатом” передбачають повернення в Україну осклованих високоактивних радіоактивних відходів від переробки ВЯП вже з 2018 року. З метою забезпечення зберігання таких відходів передбачено проектування та будівництво сховища для проміжного їх зберігання. Згідно протоколів російсько-української групи з питання повернення ВАВ від переробки ядерного палива АЕС України ці відходи повинні надійти в Україну вже у 2018 році. Передбачається початок щорічної поставки в Україну 72 ТПК-108 осклованих ВАВ із завершенням вивезення у 2024 році загальним об’ємом 550 м. куб. Будівництво сховища дасть змогу запобігти застосуванню штрафних санкцій до України з боку Російської Федерації за несвоєчасне прийняття відходів, шкідливому впливу радіоактивних відходів на навколишнє природне середовище і здоров’я населення та зменшити витрати підприємств, у результаті діяльності яких утворюються радіоактивні відходи, на зберігання радіоактивних відходів на власній території.

 

1.3 Фінансове забезпечення розвитку системи поводження з РАВ

Оскільки усі вказані заходи плануються та здійснюються відповідно до Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами, забезпечення їх реалізації в установлені терміни та у визначених обсягах залежить від достатності та стабільності фінансування діяльності експлуатуючих організацій та спеціалізованих підприємств з поводження з РАВ, які здійснюють відповідну діяльність.

Разом з цим, залишається незадовільною ситуація, пов’язана із функціонуванням Державного фонду поводження з радіоактивними відходами (далі — Фонд РАВ), який формується за рахунок сплати екологічного податку виробниками РАВ — суб’єктами діяльності у сфері використання ядерної енергії (НАЕК “Енергоатом”, користувачі ДІВ тощо), з метою створення інфраструктури для безпечного поводження з РАВ, які утворюються/будуть утворені в результаті їхньої діяльності. Кошти Фонду РАВ при його створенні у 2009 році призначалися для виключного фінансування завдань та заходів Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з РАВ (що закріплено у порядку використання коштів Фонду РАВ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів № 473 від 20.05.2009 року).

По факту ж попереднім Урядом було внесено ряд змін до законодавства, у тому числі до Закону України “Про поводження з РАВ”, які змінили напрями використання коштів Фонду РАВ. В результаті Фонд РАВ втратив накопичувальний характер, а його ресурси використовуються не за призначенням.

Через це відбувається системне недофінансування запланованих заходів з розвитку системи поводження з РАВ в Україні, пов’язаних із створенням та підвищенням безпеки об’єктів, призначених для поводження з РАВ у зоні відчуження, у тому числі, таких невідкладних, як:

            завершення будівництва та введення в експлуатацію сховищ для захоронення РАВ у складі першої черги комплексу “Вектор” (завдання 1 Загальнодержавної програми).

            проектування та будівництво у складі другої черги комплексу виробництв “Вектор” сховища для довгострокового зберігання високоактивних осклованих РАВ, що повертатимуться з Російської Федерації після переробки ВЯП українських АЕС (завдання 3 Загальнодержавної програми). Повернення РАВ очікується вже у 2018 р.;

            реконструкція та підвищення безпеки існуючих об’єктів (ПЗРВ та ПТЛВР), призначених для поводження з РАВ на території зони відчуження, включаючи реконструкцію ПЗРВ “Буряківка” (Завдання 4 Загальнодержавної програми);

            здійснення науково-дослідних та пошукових робіт з вибору майданчика для розміщення геологічного сховища (завдання 11 Загальнодержавної програми). Таке сховище буде необхідне Україні вже через 30—50 років, і враховуючи обсяги необхідних досліджень, складність проектування та спорудження, роботи необхідно розпочинати терміново, що підтверджується міжнародним досвідом.

Такий стан справ із забезпечення кінцевої стадії при здійсненні діяльності у сфері використання ядерної енергії – поводження з РАВ має негативний вплив на безпеку функціонування та сталий розвиток національного ядерно-енергетичного сектору в цілому, дотримання Україною основних міжнародних принципів забезпечення безпеки при використанні ядерної енергії, виконання міжнародних зобов’язань в рамках Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами.

 

1.4 Діяльність з поводження з РАВ у зоні відчуження.

Національна експлуатуюча організація з поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення — ДСП “Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами” (ДСП “ЦППРВ”), створена наказом МНС від 09.12.2010 № 1086, відповідно до ліцензій Держатомрегулювання, здійснює основну діяльність щодо поводження з РАВ на території зони відчуження включаючи:

            експлуатацію СОПСТРВ. Прийнято на захоронення: 4 упаковки (200 літрові бочки) РАВ від ЗПРРВ ЧАЕС), 74 упаковки РАВ від ДСП “Харківський ДМСК” (після узгодження з Держатомрегулюванням рішення стосовно можливості приймання в СОПСТРВ на захоронення упаковок від інших постачальників крім ЧАЕС).

            Заплановано переоцінку безпеки СОПСТРВ з урахуванням практичного досвіду отриманого в ході експлуатації та характеристик упаковок РАВ;

експлуатацію ПЗРВ “Буряківка”, обслуговування та підтримку у безпечному стані заповнених та законсервованих сховищ (траншей) цього ПЗРВ.

Наявні потужності ПЗРВ “Буряківка” практично вичерпані, заповнюється остання із 30-ти приповерхневих сховищ (траншей). За підтримки Європейської Комісії проведено переоцінку безпеки ПЗРВ “Буряківка” з метою прийняття можливих рішень щодо його реконструкції (розширення). У цьому напрямку нагальною є активізація зусиль щодо вироблення та прийняття конкретних проектних рішень з урахування результатів експертизи ядерної та радіаційної безпеки;

обслуговування та підвищення безпеки ПЗРВ “Підлісний”, ПЗРВ “ІІІ черга ЧАЕС”.

Розміщені у цих об’єктах аварійні РАВ класифіковані як високоактивні та довгоіснуючі, які підлягають захороненню у геологічному сховищі. Тому, ці ПЗРВ не розглядаються як сховища для захоронення. До моменту, коли буде можливим вилучення та перезахоронення РАВ із ПЗРВ у геологічному сховищі необхідно забезпечити стабілізацію, підвищення безпеки, захист від деградації та підтримку локалізуючих функцій існуючих інженерних бар’єрів.

Роботи з обстеження, оцінки безпеки та реабілітації територій ПТЛРВ із застосуванням мобільного лабораторного комплексу, спрямовані на пошук та уточнення місць розташування траншей і буртів з РАВ, уточнення складу та активності розміщених РАВ, прийняття рішень щодо ліквідації (або консервації) траншей та подальшої реабілітації територій.

За узгодженими Держатомрегулювання технічними рішеннями ведуться роботи з вилучення та перезахорнення РАВ з траншей та буртів ПТЛРВ, що можуть мати найбільш негативний вплив на персонал зони відчуження та навколишнє середовище – з траншей та буртів ПТЛРВ “Нова Будбаза”, розміщених у місцях ведення будівельних робіт із спорудження СВЯП-2 та НБК, а також з ПТЛРВ “Нафтобаза” де відбуваються сезонні підтоплення, що може збільшити винос радіонуклідів водними шляхами.

Роботи щодо завершення будівництва сховищ для захоронення РАВ ТРВ-1, ТРВ-2 та інших об’єктів комплексу “Вектор”, зупинені у 2010 році, на сьогодні так і не розпочиналися. Через постійні затримки завершення будівництва будівлі та обладнання деградують, деякі об’єкти інфраструктури, споруджені ще на початку 2000 років, вже потребують ремонту, підвищується вартість проекту, надійність забезпечення безпеки захоронення РАВ у нових сховищах потребує додаткових заходів із проведення обстежень та оцінок. Це призводить до додаткових витрат із державного бюджету, негативно впливає на розвиток та функціонування усієї системи поводження з РАВ в Україні через невиконання основних стратегічних завдань із створення потужностей для захоронення РАВ від виробників України.

 

2. Перспективи розвитку зони відчуження

Визначення статусу та розвиток територій зони відчуження

Зона відчуження і відселена частина зони безумовного (обов’язкового) відселення — частина території України, що зазнала найбільшого радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з особливою формою управління, землі якої виведені з господарського обігу і відмежовуються від суміжних територій (“Концепція реалізації державної політики у сфері розвитку діяльності в окремих зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України 18.07.2012 № 535-р).

Відповідно до статей 2 та 3 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” зону відчуження визначено як територію, із якої у 1986 році та в наступні роки проведено евакуацію або відселення населення та землі якої виведені із народногосподарського користування. Землі зони відчуження віднесені до категорії радіаційно небезпечних.

На території зони відчуження розташовані радіаційно-небезпечні об’єкти: Державне спеціалізоване підпрємство “Чорнобильська АЕС” (далі — ДСП ЧАЕС) у стадії виведення із експлуатації, об’єкт “Укриття”, три сховища РАВ (ПЗРВ), близько 1000 тимчасових необладнаних захоронень РАВ (ПТЛРВ). Крім того, є гідротехнічна споруда – водойма-охолоджувач площею 22,7 км2, який за вмістом радіонуклідів у воді, донних відкладах та біологічних об’єктах по суті є ПТЛРВ. На території зони відчуження локалізовано величезні запаси радіонуклідів (табл. 1). Загальні обсяги РАВ (без Об’єкта “Укриття”) оцінюються у 2,8 млн. м3.

 

 

 

 

Таблиця 1. Запаси радіонуклідів у природних і техногенних об’єктах Зони відчуження

Об’єкт

Активність, Бк

сумарна

137Cs

90Sr

Трансуранові елементи

Територія зони відчуження (ґрунти, ліси, водні об’єкти тощо)

8,13×1015

5,5×1015

2,5×1015

1,3×1014

Пункти захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ)

5,5×1015

3,6×1015

1,8×1015

9,0×1013

Пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів (ПТЛРВ)

2,14×1015

1,4×1015

7,0×1014

4,0×1013

Водойма-охолоджувач

2,2×1014

1,9×1014

3,0×1013

2,0×1012

Усього

1,6×1016

1,0×1016

5,0×1015

2,6×1014

Об’єкт “Укриття”

3,4×1017

1,9×1017

1,4×1017

4,5×1015

 

Характерною особливістю радіоактивного забруднення чорнобильського походження є просторова неоднорідність щільності, радіонуклідного складу та фізико-хімічних форм випадінь. Значна частина радіонуклідів знаходилась у складі “гарячих часток” — часток твердофазних викидів з реактора, їх питома активність на кілька порядків перевищує активність інших випадінь. Відзначаються хімічною стійкістю, а потрапляючи в організм людини, стають джерелом постійного внутрішнього опромінення.

В основному радіаційний стан території оцінюють не за показниками різних типів випромінювання, а за концентрацією радіонуклідів у ґрунті (або за щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами, одиниця вимірювання кБк/м2 чи Кі/км2). На сьогодні радіаційний стан у зоні відчуження формується такими елементами:

Цезій-137, 137Cs – найбільш біологічно небезпечний ізотоп, обумовлює до 90 відсотків дози зовнішнього опромінення персоналу; період напіврозпаду — близько 30 років. Доволі легкоплавкий та легкий елемент, тому саме він обумовив глобальну картину забруднення. У зони відчуження доза зовнішнього опромінення формується переважно за його рахунок;

Стронцій-90, 90Sr – має значну мобільність в екосистемах (ефективно вбудовується в ланцюг “ґрунт-рослина-тварини-опад-ґрунт”); водорозчинний — є основним компонентом потоку радіоактивних речовин, які потрапляють за межі зони водним шляхом. Тугоплавкий елемент, тому переважна його більшість випала в зоні відчуження. Період напіврозпаду — близько 29 років;

Плутоній, Pu (ізотопи 238, 239, 240, 241) — за фізичними властивостями тугоплавкий елемент, тому переважна його більшість випала в межах зони відчуження. Має значну небезпеку (альфа-випромінювач та хімічна токсичність), однак не має значної екологічної та біологічної мобільності. Період напіврозпаду Pu-239 складає 24 тис. років. Відповідно, ізотопи цього елементу будуть обумовлювати радіаційну ситуацію на території зони в дальній перспективі. Становить основну небезпеку при інгаляційному надходженні.

Америцій-241, 241Am – продукт розпаду Pu-241, єдиний радіонуклід аварійного викиду, кількість якого з часом збільшується. Досягнення максимуму його кількості прогнозується на середину цього століття. За своїми характеристиками подібний до плутонію. Період напіврозпаду складає 433 роки.

Радіаційна небезпека зони відчуження для прилеглих територій визначається, в першу чергу, міграційними процесами, що включають: винесення радіонуклідів водним шляхом, повітряне (вітрове), а також біогенне та техногенне винесення.

Для виконання робіт з підтримки безпечного стану зони відчуження функціонують декілька державних спеціалізованих підприємств, які належать до сфери управління Державного агентстваз управління зоною відчуження. Діяльність цих підприємств фінансується з державного бюджету, зокрема за бюджетною програмою “Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення”.

З метою об’єктивної оцінки небезпеки на території зони відчуження здійснюється постійний радіаційно-екологічний моніторинг навколишнього середовища.

Достовірність результатів моніторингу забезпечується виконанням річного обсягу робіт у кількості близько 4,5 тисяч проб і проведенням близько 10 тисяч досліджень на вміст радіонуклідів у них. Мережа моніторингу налічує 146 пунктів спостережень, 138 свердловин, 7 населених пунктів. За допомогою автоматизованої системи контролю радіаційного стану (АСКРС) у безперервному режимі проводиться контроль за потужністю еквівалентної дози (ПЕД) гамма-випромінювання на 39 пунктах спостереження, розташованих на території зони відчуження, у тому числі на проммайданчику ДСП ЧАЕС і у м. Славутичі.

Довідково: До системи радіаційно-екологічного моніторингу зони відчуження входять пункти спостережень різного призначення (місця виробничої діяльності, ландшафтні полігони, гідрологічні споруди, пункти відбору проб приземного шару атмосфери, планшети радіоактивних випадінь радіонуклідів з атмосфери, спостережні свердловини тощо). Інформація за результатами моніторингу оперативно направляється на адреси міністерств, інших державних органів, наукових установ – всього на 22 адреси, у тому числі — РНБО, Генпрокуратура, ДІЯРУ, МОЗ, Мінприроди, ДСНС та інші.

Результати радіоекологічного моніторингу дозволяють оцінити радіаційний стан головних компонентів природного середовища у зоні відчуження та публікуються в Бюлетені екологічного стану зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, який видається двічі на рік.

Особлива увага в зоні відчуження приділяється здійсненню водоохоронних заходів. Завдяки побудованим впродовж 1991-2003 років водоохоронним спорудам ліво- та правобережжя р. Прип’ять, постійному підтриманню їх у нормальному стані вдається зменшити забруднення р. Дніпро радіонуклідами.

Водоохоронні споруди забезпечують також унеможливлення залпового скиду радіонуклідів під час весняних та осінніх повеней.

На виконання вимог законодавства України у зоні відчуження здійснюються лісогосподарські заходи, які передбачають охорону лісів від пожеж, шкідників, хвороб та лісопорушень, а також створення нових лісових насаджень для використання їхніх захисних функцій із зменшення обсягу виносу радіонуклідів за межі зони відчуження.

Проблемним є питання належного фінансування робіт у зоні відчуження та утримання (відновлення) об’єктів інфраструктури.

До стратегічних об’єктів, які забезпечують функціонування системи поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом на території зони відчуження відносяться автомобільні мости через річку Уж та лісову річку в районі с. Залісся, а також під’їзна колія Вільча-Янів, які перебувають в незадовільному технічному стані та потребують невідкладної реконструкції.

Відповідно до вимог міжнародних Базових Стандартів Безпеки (BSS, Серія норм безпеки МАГАТЕ, GSR Part 3, 2014), статус територій зони відчуження, з точки зору підходів до забезпечення радіаційної безпеки персоналу та населення, слід визначати як:

1) територія, на якій реалізується “ситуація планового опромінення” (це орієнтовно 10-ти кілометрова зона), задіяна під комплекс радіаційно-ядерних об’єктів.

Вона включає: промислові майданчики ядерних установок, об’єкт “Укриття”, об’єкти, призначені для поводження з РАВ. Ця територія має бути визначена як така, що призначена виключно для розвитку системи поводження з відпрацьованим ядерним паливом, радіоактивними відходами, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та розвиватися відповідно до прийнятих Стратегії поводження з радіоактивними відходами та загальнодержавних програм.

У зв’язку із розміщенням на цій території, у тому числі, захоронень РАВ, утворених у післяаварійний період, вона має бути довгостроково виключена з господарського використання, для доступу та проживання населення, із забезпеченням належного збереження та передачі відповідної інформації. Конкретні розміри та межі такої “зони обмеженого доступу” мають бути визначені на підставі загальної оцінки радіологічного впливу усіх розміщених на ній об’єктів, включаючи довгострокову оцінку безпеки сховищ для захоронення радіоактивних відходів. Діяльність, що здійснюється на цій території, пов’язана із створенням та функціонуванням комплексу радіаційно-ядерних об’єктів, підлягає державному регулюванню ядерної та радіаційної безпеки з боку Держатомрегулювання;

2) решта території, на якій склалася “ситуація існуючого опромінення” в результаті ядерної аварії на ЧАЕС після завершення аварійного опромінення.

Міжнародно визнаним підходом щодо територій, забруднених внаслідок масштабних радіаційних інцидентів, відповідно до міжнародних Базових Стандартів Безпеки, є: визначення компетентного державного органу та розробка на державному рівні стратегії “відновлювальних” заходів (реабілітації) з метою подальшого повного чи часткового повернення у використання цих територій, із урахуванням радіаційних, екологічних, фінансових, соціально-економічних, демографічних та інших чинників.

На сьогодні, подібні функції компетентного державного органу, відповідно до Закону України “Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, покладені на ДАЗВ.

 

Розділ VІ
ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
РЕГІОНІВ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Техногенна аварія на Чорнобильській АЕС, яка уразила всю екосистему українсько-білоруського Полісся — регіону, що має виняткове значення для відтворення етнічної історії усіх слов’янських народів, — стала не лише екологічною, соціально-економічною, а й безпрецедентною в сучасному світі гуманітарною катастрофою. Внаслідок радіонуклідного забруднення лише з українського боку територія площею 4125 кв. км (зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення), на якій у 178 населених пунктах проживало понад 136 тис. осіб, перетворилася у безлюдну дику пущу, де обірвалася етнокультурна спадкоємність поколінь. Практично ця територія назавжди перестала існувати як цілісний етнокультурно-мовний континуум, що поставило на грань загибелі весь комплекс традиційної матеріальної і духовної культури її колишніх мешканців.

Таким чином, перед сучасною наукою і суспільством постала нагальна проблема врятування і збереження для нащадків усього комплексу етнічної спадщини постраждалого регіону. Світова практика досі не стикалася з розв’язанням подібних завдань. Тому їх довелося вирішувати вперше.

Одним із шляхів збереження народної культури Полісся могло б бути створення сприятливих умов для природного функціонування і міжпоколінної трансмісії традиційних форм культури у середовищі переселенців, що має важливе значення для їх психологічної реабілітації та адаптації в нових місцях проживання. Однак, навіть за успішної реалізації таких програм, втрати етнокультурних надбань будуть неминучі.

Тому оптимальним шляхом врятування культурних надбань у зоні Чорнобильської катастрофи є системна наукова фіксація всього спектру матеріальної і духовної культури уражених районів Полісся, а також фізичне збереження найцінніших матеріальних пам’яток з метою створення Музею-архіву та Регіонального науково-інформаційного фонду етнокультурної спадщини як вичерпної джерельної бази для подальшого розвитку історичної науки і культури та соціально-культурної реабілітації постраждалого населення.

Відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР “Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи” (1990) була утворена Історико-культурологічна експедиція Мінчорнобиля України (з 1996 р. — МНС України), яка стала організаційним, координаційним, а також методичним центром діяльність різнопрофільних творчих колективів, сформованих на базі науково-дослідних інститутів НАНУ, вищих навчальних закладів, музеїв та громадських організацій України. З 2001 р. ці роботи були продовжені спеціально створеним в системі МНС України Державним науково-виробничим підприємством “Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій”, реорганізованим у 2007 р. в Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (далі — Центр).

На початковому етапі діяльності Історико-культурологічної експедиції (1991—1992 рр.) був організований інформаційний пошук етнокультурних матеріалів, зібраних до катастрофи на територіях 1 – 3 зон радіоактивного забруднення (за публікаціями та архівними і музейними фондами України), з метою з’ясування доаварійного стану дослідженості постраждалого регіону. Ці роботи завершилися створенням інформаційної картотеки (більш як на 40 тис. об’єктів), яка стала вихідною базою для розробки й обґрунтування перспективної комплексної програми, що увійшла окремим розділом до проекту Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 1993—1995 рр. та на період до 2000 року.

З 1993 р. розпочалися систематичні польові дослідження в уражених районах та місцях компактного проживання переселенців, спрямовані на комплексне вивчення і фіксацію різних аспектів традиційної народної культури, які є визначальними для характеристики етносу, запис місцевих говірок та ономастичних одиниць усіх класів з метою створення мовно-інформаційного фонду, збір краєзнавчої інформації та проведення антропометричних досліджень різних територіальних груп населення, наукову інвентаризацію нерухомих пам’яток історії, археології і монументального мистецтва (включаючи обстеження місцевих кладовищ) та проведення археологічних розвідок і розкопок на нововиявлених об’єктах, фіксацію особливостей природних та антропогенних ландшафтів. Паралельно здійснювався пошук рухомих матеріальних пам’яток (предметів музейного значення) та архівних документів на паперовій основі (особового й офіційного походження), залишених колишніми мешканцями відселених сіл. У процесі польових досліджень широко застосовувалися сучасні методи наукової фіксації — фотографування, фонозапис, відеозапис на аналогових та цифрових носіях, графічне відтворення об’єктів.

Зокрема, під час комплексних експедицій збір польової інформації здійснювався за такими основними напрямами: традиційне землеробство й тваринництво, допоміжні заняття (збиральництво, рибальство, мисливство, бджільництво), народні промисли і ремесла (деревообробництво, бондарство, гончарство, ковальство, плетіння з природних матеріалів, ткацтво і килимарство та ін.), традиційний транспорт, народне будівництво (планування садиби й озеленення, житло і господарські споруди, інтер’єр та екстер’єр, система опалення), сакральна архітектура, традиційний одяг, їжа та харчування, громада і громадський побут, сім’я і сімейний побут, звичаєве право, народні знання (астрономія, метеорологія, метрологія, народна гігієна та ін.), народна медицина та ветеринарія, світоглядні уявлення і вірування, календарна обрядовість, родинна обрядовість (родильна, весільна, поховальна), словесний фольклор, музичний фольклор, народна хореографія, народне мистецтво (живопис, графіка, скульптура, ужиткові та сакральні об’єкти), ономастика й мікротопоніміка, краєзнавство.

На різних етапах до польових досліджень було залучено (на договірних засадах) 14 творчих колективів, до яких увійшли фахівці з різних наукових та музейних установ України: Інституту археології, Інституту народознавства, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології, Інституту української мови, Інституту архівної справи та документознавства, а також Київської консерваторії, Рівненського інституту культури, Чернігівського педуніверситету, Музею народної архітектури та побуту України в м. Києві, Львівського та Переяслав-Хмельницького музеїв народної архітектури і побуту, історико-краєзнавчих музеїв Волинської, Київської, Рівненської та Чернігівської областей, Української експериментальної лабораторії фольклору, Рівненського фольклорно-етнографічного товариства та ін. Протягом 10 років у комплексних експедиціях до зони відчуження брала участь видатна поетеса Ліна Костенко.

У результаті польових розвідок відкрито 50 нових археологічних пам’яток. Серед них: городище літописного міста Чорнобиля ХІ –ХІІ ст. з культурним шаром сільського поселення Х ст. (нині на городищі ведуться розкопки), ранньонеолітична стоянка 6 тис. до н.е. в селі Плютовище — за 5 кілометрів від сучасного Чорнобиля, комплекс різночасових пам’яток в околицях села Великий Дивлин Лугинського району та ін.

На сьогодні в музейному та архівному фондах Центру зосереджено близько 47 тис. етнографічних та археологічних предметів музейного значення, понад 145 тис. наукових фотографій та 6330 годин аудіо- і відеозаписів, 21 тис. архівних документів на паперовій основі. За матеріалами польових досліджень випущено понад 30 наукових та науково-популярних видань, 5 компакт-дисків з традиційною музикою Полісся, організовано 16 етнографічних та археологічних виставок.

У 2011 р., на виконання Постанови Верховної Ради України “Про створення Державного музею-архіву народної культури Українського Полісся” від 21.04.2011 р. № 3299-VI (зі змінами, внесеними згідно з Постановою ВР № 3516-VI від 15.06.2011 р.), у складі Центру утворено Музей-архів народної культури Українського Полісся, що є структурним підрозділом Центру.

У перспективі функціонуючий музей-архів, з оснащеною сучасними мультимедійними засобами експозицією, міг би стати привабливим культурно-освітнім осередком для десятків тисяч постраждалих поліщуків, а також іноземних та вітчизняних туристів.

Що стосується нерухомих пам’яток історії та культури, які залишилися на відселених територіях, то оптимальним шляхом їх порятунку є створення у м. Чорнобилі музеєфікованого комплексу народної архітектури й побуту, а також запровадження системи моніторингу та охоронних заходів щодо археологічних об’єктів і місцевих кладовищ.

__________________________