ПОШУК
Розширений пошук
Пошук здійснюється у публікаціях веб-сайту


Комітет у соціальних мережах







Головна » Аналітичні матеріали

Прес-реліз Міністерства охорони здоров'я до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи, парламентських слухань на тему: «30 років після Чорнобиля: уроки та перспективи»
версія для друку
12 березня 2016
Прес-реліз Міністерства охорони здоров'я до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи, парламентських слухань на тему: «30 років після Чорнобиля: уроки та перспективи»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ  ЗДОРОВ’Я  УКРАЇНИ

 

ПРЕС-РЕЛІЗ

до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи, парламентських слухань на тему: «30 років після Чорнобиля: уроки та перспективи»

 

Серед усіх трагедій, які пережило людство, Чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами, техногенними та медичними наслідками. 

Найбільша еколого-техногенна катастрофа сучасності - аварія на Чорнобильській АЕС – уже впродовж 30 років впливає на здоров’я людей та довкілля не тільки на радіоактивно забруднених територіях, а й на території всієї України.

І до цього часу основною частиною дози додаткового опромінення населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи залишається внутрішнє опромінення за рахунок місцевих харчових продуктів. 

Основними дозоформуючими продуктами харчування й на 30-му році подолання наслідків Чорнобильської катастрофи залишаються молоко, м’ясо та гриби з радіоактивно забруднених територій.

За час, що минув після аварії на Чорнобильській АЕС, радіаційний стан територій, що зазнали радіоактивного забруднення, поліпшився. Цьому сприяли природні процеси та здійснені заходи із запобігання винесенню радіонуклідів за межі зони відчуження, подолання наслідків аварії у сільськогосподарському та лісогосподарському виробництві, проведення дезактиваційних робіт. Запроваджені заходи привели до зниження рівнів опромінення людей, які проживають на цих територіях.

Міністерство охорони здоров’я України у період 1991 – 2008 років та у 2012-2014 роках брало участь в організації та проведенні щорічної дозиметричної паспортизації населених пунктів України, що зазнали радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи разом з Державним агентством України з управління зоною відчуження та Державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Паспортна доза населених пунктів, що віднесені до 2, 3 та 4-ї зон радіоактивного забруднення постійно зменшувалася, порівняно з встановленою на момент офіційного розподілом. Більшість населених пунктів поступово «змістилися» у «безпечну» зону, де паспортна річна доза не перевищує 0.5 мЗв.

У 52% всіх населених пунктів, паспортизованих у 2012 році, паспортна доза не перевищує 0.5 мЗв∙рік-1, тобто за результатами паспортизації 2012 році ці населені пункти можуть бути виведені з переліку "радіоактивно забруднених територій".

            Установлено щорічне зменшення кількості населених пунктів, що за дозовим критерієм віднесені до 3-ї зони радіоактивного забруднення                      (1-5 мЗв·рік-1). Так за результатами дозиметричної паспортизації у 2011 та 2012 роках у інтервал 1-5 мЗв∙рік-1("третя зона") можуть бути віднесені лише 25 та 26 населених пунктів з Житомирської та Рівненської областей.

            Щодо населених пунктів, що віднесені до 2-ї зони радіоактивного забруднення (доза >5 мЗв), то починаючи з 2005 року, за результатами щорічної дозиметричної паспортизації, не спостерігалось населених пунктів, що за дозовими критеріями відповідали б цій зоні.

Cлід відзначити ряд особливостей Загальнодозиметричної паспортизації населених пунктів (НП).

Як за масштабами, так і за тривалістю радіоекологічного та дозиметричного моніторингів, що проводилися в Україні у 1991–2014 роках., роботи, виконані в рамках дозиметричної паспортизації не мали аналогів у тих дослідженнях, що проводились після інших широкомасштабних промислових та комунальних аварій, а також при виконанні програм подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в сусідніх країнах (Білорусь, Росія).

Абсолютно унікальними стали як методологічні підходи до оцінки так званої паспортної дози населених пункті, так і сама концепція річної дози, як дози для прийняття управлінських рішень для введення прямих та непрямих контрзаходів для населених пунктів України.

За результатами щорічних загальнодозиметричних паспортизацій, що були проведені за період з 1991 по 2014 роки опубліковано шістнадцять Збірок, що містять результати десятків і сотень тисяч спектрометричних, радіохімічних та ЛВЛ-вимірювань, проведених у 1991–2014 роках. Ці результати моніторингу разом із розрахованими на їх основі річними паспортними дозами (та їх компонентами) є унікальною інформацією, що кількісно характеризує рівень та часову динаміку радіаційного стану для кожного із 2161 населених пунктв 74 районів 12 областей України впродовж усього післяаварійного періоду.

Завдяки зусиллям МОЗ України, Державного агентства України з управління зоною відчуження (раніше МНС), Державної санітарно-епідеміологічної служби України та значному обсягу робіт проведених за останні 23 роки у рамках здійснення загальнодозиметричних паспортизацій населених пунктів України, створені унікальні за своєю структурою та змістом бази даних, що містять кількісні характеристики територіально-часового розподілу та динаміки змін низки важливих радіологічних показників, а саме: вміст 137Cs та 90Sr у продуктах харчування (молока та картоплі) місцевого виробництва (понад 500 тис. вимірів); понад 1,3 млн вимірів вмісту радіоцезію в організмі мешканців населених пунктів України; близько 100 тис. оцінок доз опромінення (окремо зовнішнього і внутрішнього) жителів населених пунктів, що розташовані на радіоактивно забруднених територіях.

 

 

Результати загальнодозиметричної паспортизації були підгрунтям для введення тих чи інших протирадіаційних заходів на різних територіях, і саме результати цієї дозиметричної паспортизації можуть стати основним, а може й єдиним об’єктивним критерієм призупинення будь-яких втручань у разі досягнення доаварійної радіаційної ситуації на цих територіях.

З часу аварії рівні вмісту основних дозоутворюючих радіонуклідів у продуктах харчування знизились у десятки разів, поступово змінюється співвідношення 137Cs та 90Sr у харчових продуктах, що потребує корегування порядку проведення радіаційного контролю харчових продуктів та питної води, його методичного забезпечення, удосконалення гігієнічних нормативів, поліпшення раціонів харчування населення, яке проживає на радіоактивно забруднених територіях

            Ураховуючи значний ріст захворюваності серед населення радіоактивно забруднених територій, а також те, що харчовий фактор є домінуючим у забрудненні організму людини, питання оптимізації харчування осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, проблеми захисту населення від іонізуючого випромінювання радіоактивно забруднених територій залишаються актуальними медико-біологічними проблемами сьогодення.

Вертикальна міграція радіонуклідів чорнобильського походження у грунті сьогодні така, що переважна частина їх ще не досягла водоносних горизонтів, тому водна компонента не відіграє істотного впливу на дозо утворення для населення України. Не викликає також стурбованості ситуація, що склалась у водосховищах Дніпровського басейну, оскільки рівні вмісту радіонуклідів у воді не перевищують допустимих рівнів. Але залежно від кількості води, яка виходить на заплаву річок на територіях з високими рівнями радіоактивного забруднення і вимиває з поверхневих шарів грунту досить значні кількості радіонуклідів, може підвищуватися колективна доза  опромінення населення.

Крім цього, радіоактивне забруднення водних об’єктів відбувалося як унаслідок прямого випадіння радіоактивних аерозолів на водну поверхню, так і внаслідок вторинних ефектів: змивання радіонуклідів з поверхні забрудненої території водозбірних басейнів і їх перенесення у більш чисті регіони, масообміну між донними відкладами і водними масами, надходженням у поверхневі водойми забруднених підземних вод та ін.

Водний шлях поширення радіонуклідів залишається домінуючим шляхом масового переносу радіонуклідів Чорнобильського походження із значно забруднених територій зони відчуження ЧАЕС у чисті або не значно забруднені регіони.

Ураховуючи, що більш ніж 80% площі лісів українського Полісся зазнали значного забруднення, вони і сьогодні залишаються критичними ландшафтами з погляду формування доз внутрішнього опромінення населення, обумовлюючи у деяких районах до 50 % додаткової дози внутрішнього опромінення, в основному за рахунок споживання дикорослих ягід та грибів, м’яса диких тварин.

            З метою встановлення вимог протирадіаційного захисту персоналу на всіх етапах здійснення протиаварійних заходів щодо ліквідації та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також практичної діяльності у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення з метою обмеження опромінення персоналу МОЗ разом з МНС розроблені Правила радіаційної безпеки при проведенні робіт у зоні відчуження (спільний наказ від 04.04.2008 № 179/276).

Міністерством постійно здійснюється нагляд за дозоформуючими факторами для персоналу задіяного на роботах з будівництва об’єкта «Укриття» шляхом узгодження технічних рішень щодо реалізації проектів міжнародної технічної допомоги на майданчику Чорнобильської АЕС.

Міністерством охорони здоров’я України та Національною академією медичних наук України, а також підпорядкованими їм закладами та установами, після аварії на Чорнобильській атомній електростанції приділялась значна увага стану здоров’я постраждалого населення України (обстеження, лікування, оздоровлення, реабілітація) та їх науковому супровіду. Результати цих досліджень свідчать про погіршення здоров’я всіх категорій постраждалих порівняно з контролем, у т.ч. і жителів радіоактивно забруднених територій.        Тому мінімізація медичних наслідків Чорнобильської катастрофи (ЧК) та підвищення ефективності медичної допомоги особам, які зазнали радіаційного впливу, не лише зберігають актуальність, а й залишаються пріоритетними на найближчі роки. 

У після аварійний період формування рівня смертності на радіоактивно забруднених територіях відбувається за умов прискореного демографічного старіння, що за швидкого збільшення в населенні контингентів старшого віку не тільки структурно підвищує цей рівень, а й посилює темпи його зростання.            Виявлені рівні смертності населення радіоактивно забруднених територій у цілому підтверджують раніше виявлені залежності від категорій зон забруднення, рівнів радіоактивного забруднення та накопичених доз опромінення населення.

На сьогодні функціонує система медичного нагляду за постраждалими, що складається з щорічної диспансеризації, амбулаторного, за показаннями, стаціонарного лікування і реабілітаційних заходів у санаторно-курортних умовах та реабілітаційних центрах.

За впровадженим порядком щорічні медичні огляди інвалідів та учасників ліквідації аварії максимально проводяться до роковин Чорнобильської катастрофи, дітей – до початку літнього оздоровчого сезону.

Епідеміологічними дослідженнями після аварії встановлено наявність у учасників ліквідації наслідків аварії (далі – УЛНА) зростання частоти та радіаційних ризиків стохастичних та нестохастичних ефектів опромінення – лейкемії, окремих форм солідних раків, непухлинних захворювань. За результатами дескриптивного аналізу довгострокового моніторингу злоякісних новоутворень у групах постраждалого населення встановлено перевищення національних показників захворюваності на цю патологію тільки в УЛНА 1886-1987 років участі. Серед усіх форм найбільшим відзначено зростання захворюваності на рак щитоподібної залози – у 5, 6 разів. Захворюваність на рак молочної залози в УЛНА 1986-1987 років жіночої статі у 1, 5 рази.

За інформацією ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України» на території України станом на 01.01.2015 року під диспансерним наглядом закладів охорони здоров’я сфери управління МОЗ України перебувало 2011779 осіб, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що складає 4,69% від загальної чисельності населення України.

            Серед потерпілого населення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС діти 0-17 років включно складають 453391 осіб, або 22,5%; дорослі віком 18 років і старші – 1558388 осіб, або 77,5%.

            У залежності від дози опромінення, терміну та місця перебування у зоні, ступеню променевого ураження, прямої чи опосередненої дії іонізуючого випромінювання особи, які підпали під радіаційний вплив, поділяються на:

            - чотири категорії потерпілих,

            - п’ять категорій спостереження,

            - чотири група первинного обліку

 

            Категорія спостереження від Чорнобильської катастрофи – це показник , що визначає соціальний статус, перелік і розмір пільг і компенсацій за втрати здоров’ю у зв’язку з Чорнобильської катастрофою.

            Категорія спостереження – це показник, що визначає величину отриманої дози загального опромінення або дози опромінювання щитовидної залози від інкорпорированих  радіоізотопів йоду.

            З часом відношення до тієї чи іншої категорії переглядаються й уточнюються.

            Офіційний контроль за станом здоров’я потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ведеться по групах первинного обліку.

            Група первинного обліку – це показник, що характеризує відношення населення до радіаційного впливу. Група первинного обліку підлягають включенню у Державний реєстр України осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС.

            Група первинного обліку не змінюється.

            Групи первинного обліку суттєво відрізняються між собою як по клініко-дозиметричного статусу, так і за демократичним складом – факторам, що мають саме безпосереднє відношення до формування рівня здоров’я:

-                                          1 групаособи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, найбільш з усіх категорій потерпілих отримала опромінення;

-                                          2 група особи, які евакуйовані із зони дії радіації або самостійно залишили зону радіоактивного забруднення у період евакуації з 26.04.86 р., займають наступне місце за дозою навантаження іонізуючого випромінювання на організм, вважається, що середнє значення дози опромінення евакуйованого населення не є високим, але разом з цим індивідуальна варіабельність цієї величину значна,

-                                          3 групаособи, які проживають або проживали на територіях, що підлягають нагляду; дози опромінювання на забруднених територіях значно нижче, ніж у осіб 1 і 2 груп первинного обліку, але має постійний і масштабний вплив радіонуклідів з високою біологічною активністю; жителі села контактують крім того з іншими небезпечними для здоров’я забрудненнями навколишнього середовища: отрутохімікати, мінеральні добрива тощо;

-                                          4 групаособи, які народились від осіб 1-3 груп первинного обліку незалежно від того, де в даний час проживають батьки, тобто вони народились від опромінених батьків; вплив радіаційного фактору на їх здоров’я є опосередкований і зв’язаний з можливими генетичними змінами спадкових структур; з часом вікова структура змінюється: діти, підлітки, дорослі.  

            Тому виникла потреба виділяти серед потерпілих групу осіб, які народилися від осіб 4 групи первинного обліку.

За результатами щорічної диспансеризації постраждалих контингентів на обліку в Державному реєстрі України станом на 01.01.2016 року знаходиться 2 397863 осіб, з них: учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (далі – учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 група первинного обліку)-319289 осіб; евакуйованих (2 група первинного обліку)- 81691 осіб; які проживають на радіоактивно-забруднених територіях (3 група первинного обліку) -1539207 осіб, діти народжені від батьків 1-3 груп первинного обліку – 457676, у тому числі 85143 особи – діти віком до 14 років (включно).

Питання наповнення Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи постійно знаходиться на контролі Міністерства охорони здоров’я України. Відповідно до «Положенням про організацію та функціонування Державного реєстру України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 571 на державну установу «Український центр інформаційних технологій та Національного реєстру МОЗ України» покладено облік  постраждалого населення, заснований на принципах постійного поновлення інформації про кожну людину. Метою створення зазначеного Реєстру було забезпечення довготривалого, автоматизованого, персонального обліку осіб, які зазнали радіаційного впливу в результаті аварії на ЧАЕС, їх дітей і наступних поколінь, доз їх опромінення, оцінки стану їх здоров’я та його динаміки.

 


 

 

Структура потерпілих по групах первинного обліку у 2014 році.

 

 

За останні п’ять років чисельність потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС зменшилось на 183966 осіб, з них ліквідаторів – на 35017 осіб, евакуйованих – на 4244 осіб, проживаючих на територіях радіоекологічного контролю – на 114628 осіб.

Чисельність осіб, які народились від батьків 1-3 групи первинного обліку зменшилось на 47286 осіб, а які народилось від батьків 4 групи первинного обліку збільшилось на 17209 осіб.

Серед потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС чоловіки складають 50,68%, жінки – 49,32%. Серед ліквідаторів чоловіки складають 89,20%, жінки – 10,80%; серед евакуйованих чоловіки складають 41,10%, жінки – 58,90%; серед проживаючих на територіях радіоекологічного контролю чоловіки складають 45,43%, жінки – 54,57%, серед осіб, що народились від батьків 1-3 груп первинного обліку чолові складають 50,82%, жінки – 49,18%, серед дітей, що народились від батьків 4 групи первинного обліку хлопчики складають 50,38%, дівчата – 49,62%.  

.


 

Статево-вікова структура потерпілих

внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 2014 році

 

Чоловіки

Вік

Жінки

 

 

 

 

 

0,78

85+

 

1,84

 

 

 

 

 

 

 

 

1,36

 

80-84

 

2,46

 

 

 

 

 

 

 

 

2,69

 

75-79

 

 

4,12

 

 

 

 

 

 

3,62

 

 

70-74

 

 

4,69

 

 

 

 

 

5,17

 

 

 

65-69

 

 

 

5,16

 

 

 

7,31

 

 

 

 

60-64

 

 

 

6,06

 

 

9,28

 

 

 

 

 

55-59

 

 

 

6,92

 

 

9,74

 

 

 

 

 

50-54

 

 

 

 

7,75

 

 

7,87

 

 

 

 

45-49

 

 

 

 

7,31

 

 

 

6,79

 

 

 

40-44

 

 

 

 

7,36

 

 

7,05

 

 

 

 

35-39

 

 

 

 

7,52

 

 

7,27

 

 

 

 

30-34

 

 

 

 

7,62

 

 

 

6,67

 

 

 

25-29

 

 

 

6,95

 

 

 

 

 

 

1,42

 

20-24

 

1,49

 

 

 

 

 

 

 

4,69

 

 

15-19

 

 

4,69

 

 

 

 

 

6,39

 

 

 

10-14

 

 

 

6,27

 

 

 

7,12

 

 

 

 

5-9

 

 

 

 

7,07

 

 

 

 

4,85

 

 

0-4

 

 

4,80

 

 

 

10-9

8-7

6-5

4-3

2-1

0

 

0

1-2

3-4

5-6

7-8

9-10

 

У статево-віковій структурі в чоловіків і жінок перевагу має вікова група 50-54 років включно, відповідно 9,74% і 7,75%.

 

Надання медичної допомоги потерпілим

 

Повнота охоплення профілактичними оглядами протягом останніх років залишається майже на одному рівні: у 2010 році – 96,4%, у 2014 році – 96,4%. З числа оглянутих повнота охоплення профілактичними оглядами серед дорослих склала відповідно 95,47% і 95,4%; дітей – 99,78% і 99,9%

Серед оглянутих у 2014 році виявлено 85,02% хворих, з них дорослих – 88,60%, дітей – 73,27%.

Найбільше число хворих виявлено серед ліквідаторів – 98,38%; евакуйованих – 96,27%; проживаючих на територіях радіоекологічного контролю – 88,30%; осіб, які народились від батьків 1-3 групи первинного обліку – 72,33%; осіб, які народились від батьків 4 групи первинного обліку – 62,14%.

З хворих у 2014 році було проліковано 99,61%. В основному лікувались амбулаторно – 90,59% хворих, у стаціонарі – 21,08%, у санаторно-курортних закладах – 5,19% і реабілітаційних центрах – 0,35%.

 


Стан здоров’я потерпілих

внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

Аналізуючи статистичні дані, що характеризують стан здоров’я серед дорослого потерпілого населення, можна відмітити поступове його погіршення.

Поширеність захворювань за період 2010-2014 років у цілому зросла на 2,62%

Частота поширеності хвороб на 10000 дорослих, потерпілих внаслідок на Чорнобильській АЕС.

            Серед окремих класів хвороб за зазначений період серед дорослого потерпілого контингенту внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС спостерігається зростання поширеності новоутворень, хвороб крові та кровотворних органів, хвороб ендокринної системи, хвороб ока та придаткового апарату, хвороб системи кровообігу, хвороб органів травлення, уроджених аномалій.

Співвідношення частоти реєстрації окремих хвороб  серед потерпілого дорослого населення за 2010 – 2014 роки

 

Найменування класів хвороб

2010

2014

+/- %

Деякі інфекційні та паразитарні хвороби

325,14

277,92

- 14,52%

Новоутворення

481,41

538,61

+ 11,89%

Хвороби крові та кровотворних органів

150,10

155,52

+ 3,61%

Хвороби ендокринної системи

1615,98

1777,87

+10,02%

Розлади психіки та поведінки

468,51

468,39

- 0,02%

Хвороби нервової системи

1150,91

1075,15

- 6,58%

Хвороби ока та придаткового апарату

1170,23

1174,10

+ 0,33%

Хвороби вуха та соскоподібного відростка

324,06

322,79

- 0,39%

Хвороби системи кровообігу

8211,25

9013,22

+ 9,77%

Хвороби органів дихання

3188,27

2973,27

- 6,74%

Хвороби органів травлення

3416,17

3496,66

+2,36%

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

462,05

447,30

- 3,19%

Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини

1667,71

1660,25

- 0,44%

Хвороби сечостатевої системи

1260,30

1246,00

- 1,13%

Уроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення

25,31

28,86

+14,03%

Симптоми, ознаки та неточної визначені стани

13,09

13,27

+ 1,38%

Травми, отруєння

578,70

515,54

- 10,91%

 

Поширеність деяких інфекційних та паразитарних хвороб, розладів психіки та поведінки, хвороб нервової системи, вуха та соскоподібного відростка, органів дихання, шкіри та підшкірної клітковини, кістково-м’язової системи та сполучної тканини, сечостатевої системи та травм, навпаки, зменшилась.

  

Структура поширеності хвороб у дорослого потерпілого населення  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 2014 році.

 

 

У структурі поширеності хвороб на 1 місці – хвороби системи кровообігу (35,50%), на 2 місці – хвороби органів травлення (13,77%), на 3 місці – хвороби органів дихання (11,71%).

Інші класі хвороб у структурі поширеності хвороб складають: хвороби ендокринної системи (7,0%), кістково-м’язової системи (6,54), сечостатевої системи (4,91%), ока та придаткового апарату (4,63%), нервової системи (4,24%), новоутворення (2,12%), травми (2,03%), розлади психіки та поведінки (1,85%), деякі інфекційні та паразитарні хвороби (1,10%), хвороби крові (0,62%), уроджені аномалії (0,12%).


 

 

Частота первинної інвалідності
на 10000 дорослих, потерпілих внаслідок на Чорнобильській АЕС.

 

 

Незважаючи на зниження первинної інвалідності внаслідок на Чорнобильській АЕС спостерігається зростання інвалідності внаслідок новоутворень, у тому числі злоякісних.

 

У структурі первинної інвалідності серед дорослого потерпілого населення новоутворення складають 71,69%, хвороби системи кровообігу – 20,50%, хвороби нервової системи – 2,31%, уроджені аномалії – 1,56%, хвороби органів дихання – 1,32%, хвороби ендокринної системи – 0,97%, хвороби органів травлення – 0,70%, розлади психіки та поведінки – 0,30%.

 

Смертність серед дорослого населення потерпілого внаслідок аварії щороку збільшується.

За 2010-2014 роки рівень смертності зросла на 4,73% - відповідно з 195,7 на 10000 дорослого потерпілого населення до 204,95.


 

Частота смертності
на 10000 дорослих, потерпілих внаслідок на Чорнобильській АЕС.

 

Співвідношення частоти причин смерті серед потерпілого дорослого населення за 2010 – 2014 роки

 

Найменування класів хвороб

2010

2014

+/- %

Деякі інфекційні та паразитарні хвороби

2,25

2,11

- 6,22%

Новоутворення

25,15

28,18

+ 12,05%

Хвороби крові та кровотворних органів

0,02

0,10

+ 5 разів

Хвороби ендокринної системи

0,56

0,46

- 17,85%

Розлади психіки та поведінки

0,47

0,42

- 10,63%

Хвороби нервової системи

1,38

1,61

+ 16,67%

Хвороби системи кровообігу

139,92

145,65

+ 4,10%

Хвороби органів дихання

5,19

5,15

- 0,77%

Хвороби органів травлення

7,12

6,93

- 2,66%

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

0,02

0,08

+ 4 разів

Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини

0,19

0,14

- 26,31%

Хвороби сечостатевої системи

0,67

0,76

+ 13,44%

Уроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення

0,08

0,10

+25,00%

Симптоми, ознаки та неточної визначені стани

0,98

2,16

+ 2 рази

Травми, отруєння

11,15

10,90

- 2,24%

 

            У структурі смертності дорослого потерпілого населення хвороби системи кровообігу складають 71,69% (1 місце), новоутворення – 13,76% (2 місце), травми – 5,32% (3 місце), хвороби органів травлення – 3,39% (4 місце), хвороби органів дихання – 2,52% (5 місце). Наступні класи хвороб у структурі причин смерті займають симптоми, ознаки та неточно визначені стани – 1,06%, деякі інфекційні та паразитарні хвороби – 1,03%, хвороби нервової системи – 0,79%, хвороби сечостатевої системи – 0,38%, хвороби ендокринної системи – 0,23%, розлади психіки та поведінки – 0,21%, хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини – 0,07%, хвороби крові та уроджені аномалії – по 0,05%, хвороби шкіри та підшкірної клітковини – 0,04%.

 

Структура смертності дорослого потерпілого населення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 2014 році.

 

 

            Чисельність потерпілих дорослих визнаних за рішення суду у 2014 році було 26 осіб – 2 особи у Волинській і 24 особи у Житомирській областях.

                 Серед дитячого населення потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, навпаки, спостерігається зниження поширеності хвороб і захворюваності.

Частота поширеності хвороб
на 1000 дітей, потерпілих внаслідок на Чорнобильській АЕС.

            Але незважаючи на зазначене зниження поширеності хвороб серед дитячого потерпілого контингенту внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС спостерігається зростання поширеності новоутворень, у тому числі злоякісних, та уроджених вад.

 

Співвідношення частоти реєстрації окремих хвороб  серед потерпілого дитячого населення за 2010 – 2014 роки.

 

Найменування класів хвороб

2010

2014

+/- %

Деякі інфекційні та паразитарні хвороби

53,30

50,12

 

Новоутворення

8,57

9,69

+ 13,07%

- злоякісних новоутворень

0,84

0,85

 

- - щитовидної залози

0,02

0,03

 

- - кровотворної та лімфатичної тканин

0,40

0,40

 

Хвороби крові та кровотворних органів

67,69

53,29

 

Хвороби ендокринної системи

254,76

208,22

 

Розлади психіки та поведінки

27,94

24,16

 

Хвороби нервової системи

100,28

85,40

 

Хвороби ока та придаткового апарату

132,15

126,57

 

Хвороби вуха та соскоподібного відростка

41,10

42,00

 

Хвороби системи кровообігу

63,99

60,34

 

Хвороби органів дихання

1089,60

1043,15

 

Хвороби органів травлення

240,52

206,07

 

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

84,29

86,72

 

Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини

139,39

121,89

 

Хвороби сечостатевої системи

56,85

52,73

 

Уроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення

28,15

29,08

+ 3,31%

- нервової системи

1,55

1,47

 

- уроджена катаракта

0,59

0,47

 

- системи кровообігу

6,55

8,07

 

- органів дихання

0,38

0,29

 

- органів травлення

2,62

2,65

 

- сечових органів

1,77

1,98

 

- кістково-мязової системи

6,65

6,43

 

- синдром Дауна

0,46

0,91

 

- множинні вроджені вади

0,17

0,14

 

Симптоми, ознаки та неточної визначені стани

9,88

9,45

 

Травми, отруєння

51,09

50,48

 

 

При незначному рості пухлих щитовидної залози (щороку реєструються 10-13 дітей), злоякісні новоутворення кровотворної та лімфатичної тканин залишаються на рівні 0,40 на 1000 потерпілих дітей і займають 50% серед усіх злоякісних новоутворень.

 

Серед уроджених аномалій (вад розвитку), деформацій та хромосомних порушень спостерігається зростання уроджених системи кровообігу, органів травлення, сечових органів та синдрому Дауна.

  


 

Структура поширеності хвороб у дитячого потерпілого населення  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 2014 році.

 

 

 

У структурі поширеності хвороб на 1 місці – хвороби органів дихання (46,06%), на 2 місці – хвороби ендокринної системи (9,20%), на 3 місці – хвороби органів травлення (9,10%), інші класі хвороб – хвороби ока та придаткового апарату (5,59%), кістково-м’язової системи (5,39%), шкіри та підшкірної клітковини (3,83%), системи кровообігу (2,67%), крові (2,36%), сечостатевої системи (2,33%), травми (2,23%), деякі інфекційні та паразитарні хвороби (2,22%), хвороби вуха та соскоподібного відростка (1,86%), уроджені аномалії (1,29%), розлади психіки та поведінки (1,07%), новоутворення (0,43%), симптоми, ознаки та неточно визначені стани (0,42%).

 

Частота первинної інвалідності і смертності
на 1000 дітей, потерпілих внаслідок на Чорнобильській АЕС.

 

На рівні первинної інвалідності дитячого населення потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, смертність – знаходиться майже на одному рівні.

Окрема увага приділяється вивченню поширеності та захворюваності на рак щитоподібної залози. Аварія на ЧАЕС визнана світовим медичним суспільством однією з незаперечних причин його поширення.

На сьогодні остаточно доведено значне зростання захворюваності на рак щитоподібної залози після Чорнобильської катастрофи серед осіб групи підвищеного ризику (0-18 років на час аварії), яке визнане як головний медичний наслідок аварії на ЧАЕС провідними і науковими установами світу.

Після аварії на ЧАЕС минає 30 років і на сьогодні діти і підлітки, які зазнали найбільш значного впливу радіоактивного йоду, перейшли до категорії дорослих, тому зараз приділяється особлива увага інформації щодо раку щитоподібної залози саме серед молодих дорослих пацієнтів. У Державному реєстрі осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи зберігається інформація на 1529363 особи, які на момент аварії були дітьми.

Аналіз даних клініко-морфологічного реєстру ДУ «Інстит ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренко АМН України» встановив, що за період 1986-2015 роки в Україні з приводу раку щитоподібної залози прооперовано 10609 осіб, яким на момент аварії було від 0 до 18 років, з морфологічно підтвердженим діагнозом «рак щитоподібної залози» серед яких 8006   перебували у дитячому віці (0-14 років на час аварії) і 2004 - у підлітковому (15-18 років на час аварії), решта з осіб, які отримали додаткове опромінення радіойодом внутрішньоутробно.

Підтверджує зв’язок зростання захворюваності на рак щитоподібної залози з Чорнобильською катастрофою також географічний розподіл випадків даної патології у дітей України. Більш як 60% осіб, які захворіли на рак в дитячому віці, проживали на час аварії в найбільш забруднених північних регіонах країни, серед яких на перші місця виступають Житомирська, Київська, Чернігівська області. Первинна захворюваність на рак щитоподібної залози у цих областях після аварії в 10 разів перевищує цей показник на решті території України. На користь зв’язку між аварією на ЧАЕС та зростанням захворюваності на рак щитоподібної залози говорить також і наявність залежності рівня даної патології від дози опромінення залози: у більшості хворих, прооперованих з приводу цього захворювання доза була більшою за 100 сГр.

Приведені дані переконливо свідчать про необхідність продовження довгострокового скринінгового обстеження осіб, які на момент аварії були у дитячому та підлітковому віці та проживали на територіях забруднених радіоактивним йодом. Тим більше, що за науковим прогнозом післядія «чорнобильського» йоду триватиме ще приблизно 10 років. Міністерством охорони здоров’я України разом з Міністерством надзвичайних ситуацій та Національною Академією медичних наук розроблено та затверджено спільний наказ від 29.01.2010 № 62/45/5 «Про вдосконалення ендокринологічної допомоги потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачено обов’язкові огляди осіб, які на момент Чорнобильської катастрофи були у дитячому та підлітковому віці (1968-1986 рр. народження), та осіб, які зазнали опосередкованого опромінення щитоподібної залози під час внутрішньоутробного розвитку. Наказом визначено головний науково-методичний, консультативний та лікувальний заклад країни щодо координації наукових пошуків з проблем патології ендокринної системи в осіб 1968-1986 років народження – ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені    В.П. Комісаренка НАМН України».

Пріоритетами для збереження і поліпшення здоров'я дітей постраждалих на наступні роки повинні стати:

-         забезпечення адресної висококваліфікованої і спеціалізованої допомоги дітям;

-         проведення цілеспрямованих профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів для зниження рівня дитячої захворюваності, інвалідності та смертності.

З метою поліпшення якості життя дорослого населення, яке проживає на радіаційно-забруднених територіях, необхідно:

- забезпечити підвищення рівня медичного обслуговування, соціальної і психологічної реабілітації населення, евакуйованого з зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового)  відселення;

- забезпечити проведення оптимальних системних контрзаходів, спрямованих на зниження доз внутрішнього опромінення населення на всіх забруднених радіонуклідами територіях;

- удосконалювати науково-методичну і практичну освітню систему щодо поліпшення репродуктивного здоров’я, програму психокорекції та соціальної підтримки, орієнтовану на постраждале дитяче та підліткове населення, щоб спонукати його до здійснення не лише контрзаходів стосовно зменшення накопиченої дози загального опромінення, а й проводити санацію хронічних захворювань, зокрема ендокринних, і вести здоровий спосіб життя; 

- оптимізувати систему об'єктивного інформування населення про радіологічну ситуацію в регіоні, ефективні контрзаходи, рекомендації науки і медицини в області захисту від дії іонізуючого випромінювання і нового досвіду подолання негативних наслідків аварії.

Доцільно скоригувати роботу закладів охорони здоров’я, що працюють з особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на РЗТ, на потреби пацієнтів жителів малих сіл, де у зв’язку із відселенням населення в цілому старше ніж на решті територій держави і у його складі переважають одинаки. Внаслідок зростає потреба в геріатричному й геронтологічному обслуговуванні населення.

Україна завжди належала до країн з пріоритетним розвитком використання ядерної енергії. Так з почутку 30-х років минулого століття були розгорнуті ядерні дослідження, а з кінця 40-х років – промисловий видобуток та збагачення урану. Застосування ядерних технологій супроводжувались неконтрольованим збільшенням опромінення персоналу та населення при відставанні медичного захисту. Найдраматичнішим прикладом такого відношення стала Чорнобильська катастрофа.

Населення, яке отримало опромінення від штучних джерел іонізуючого випромінювання в Україні можна поділити на наступні групи:

-персонал та пожежні ЧАЕС, військові – учасники ядерних випробувань в колишньому СРСР з діагнозом гостра променева хвороба;

-інші групи постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (учасники ЛНА, населення радіоактивно забруднених територій, діти, які були опромінені до народження, або народились від опромінених батьків);

- оперативний персонал діючих АЕС;

- персонал 30-км зони, а також персонал зайнятий на роботах у перетворенні об’єкту «Укриття» у екологічно-безпечну систему;

- персонал заводів, шахт ядерного циклу та населення, яке проживає в зонах спостереження навколо АЕС, урановидобувних шахт та хвостосховищ.

Сучасна ситуація не залишає Україні іншого шляху, ніж подальшого розгортання повного ядерно-паливного циклу та розширення застосування ядерної енергії.

Проте, розвиток галузі можливий тільки при застосуванні міжнародно-визнаних технологій та досвіду радіаційного медичного захисту населення.

Такий досвід в Україні отримано під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, цей досвід є унікальним для всього світу і є пріоритетним міжнародним надбанням України.

            Основними пріоритетами України у подальшому повинні стати:

1.      Відновлення розробки та затвердження Загальнодержавної програмим подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2015-2020 рр.

2.       Фінансування у повному обсязі державних бюджетних програм: «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення»;

3.       Продовження робіт із щорічної диспансеризації осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у спеціалізованих закладах охорони здоров’я;

4.      Продовження довгострокового скринінгового обстеження осіб, які на момент аварії були у дитячому та підлітковому віці та проживали на територіях, що зазнали забруднення радіоактивним йодом.

5.      Забезпечення адресної висококваліфікованої і спеціалізованої допомоги дітям, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6.      Проведення цілеспрямованих профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів для зниження рівня дитячої захворюваності, інвалідності та смертності серед дитячого населення зазначеної категорії.

Система охорони здоров’я, її лікувально-профілактичні заклади, медичні працівники докладають зусиль для максимального забезпечення хворих постраждалих лікувально-профілактичною допомогою.

Проте слід зазначити, що коштів державного та місцевого бюджетів не вистачає для повного забезпечення потреб постраждалих ефективними лікувальними заходами, з року в рік зменшуються видатки на пільгове забезпечення постраждалих лікарським засобами.

Такі негаразди негативно позначаються на моральному становищі постраждалих, затримують терміни отримання медичної допомоги, збільшують кількість звернень громадян зазначених категорій до центральних органів виконавчої влади.





Розробник: ЗАТ "Cофтлайн" (Україна)