Заступник Голови Комітету Сергій ГЛАЗУНОВ виступив з промовою на Парламентських слуханнях  "Про стан, заходи  і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи" 17.04.2013 р.

"Шановні учасники парламентських слухань!  Я хотів би почати свій виступ з слів відомого вченого Володимира Вернадського: "Настане час, коли людина опанує атомної енергію, джерело такої сили, що дасть їй змогу вибудовувати життя за власним бажанням. Це може статися за сторіччя, однак, зрозуміло, що це неминуче. Чи здатна людина скористатися цією силою, спрямувати її на добро, а не на самознищення? Чи доросла вона до вміння використовувати цю силу, яку рано чи пізно дасть їй наука?".

Чорнобильська катастрофа стала суворим вироком готовності держави до реагування в складних радіаційних умовах. Чи була готова держава до таких катастроф? Дати однозначну відповідь – це обманювати себе. Заради об'єктивності необхідно підкреслити неочікуваність, унікальний характер та масштаби катастрофи, до якої не була готова жодна країна світу.

За роки незалежності Україна втратила і продовжує втрачати колосальні кошти на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. А який результат? Яка економічна і соціальна ефективність цих видатків? Цього ніколи ніхто не підраховував.

У 1991 році було прийнято Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для постраждалих громадян встановлено близько 50 видів пільг, компенсаційних виплат, доплат і допомог, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При розгляді проектів чорнобильських законів на сесії Верховної Ради УРСР у лютому 1991 року зверталася увага на те, що кошти на реалізацію закону передбачалося отримати з союзного бюджету, зменшивши з 1 квітня 1991 року відрахування до союзного бюджету коштів, необхідних для фінансування комплексу робіт і заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

При прийнятті закону не передбачалося фінансування за рахунок бюджету України. Після здобуття Україною незалежності весь тягар витрат на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи ліг на бюджет молодої держави, але не відбулося головного: не було здійснено аналізу здатності досягти мети у визначені терміни з використанням визначених ресурсів.

З часу прийняття закону до нього було внесено більше 40 змін та доповнень. Слід визначити, що значну частину заходів, започаткованих на виконання вимог чорнобильських законів, не було доведено до кінця, вони не досягли очікуваних результатів, і тому є кілька причин. Чорнобильський закон ніколи не виконувався більше ніж на 57 відсотків у вартісному еквіваленті в перші роки після його прийняття і близько 10 відсотків в останні роки. І це при тому, що чисельність постраждалих із року в рік значно зменшується: з 1992 року більше ніж на 1 мільйон чоловік, - а бюджетне фінансування зростає.

Чому ж ніхто не бив на сполох? На мою думку, через недостатню наукову обґрунтованість кінцевої мети діяльності з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, завдань, що мають бути виконані для її досягнення, шляхів виконання постановлених завдань, визначених для їх виконання термінів та ресурсів, а також відсутність будь-якої стратегії у комплексному вирішенні питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи і системності бачення чорнобильських проблем.

Найбільша невизначеність завжди існувала в питанні державного управління у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Десятиліттями розпорошували проблему по різноманітних міністерствах і відомствах, робили експерименти, а сьогодні і крайнього не знайдеш. Хотіли як краще, а вийшло як завжди.

Найяскравіший приклад втрати керованості у вирішенні чорнобильських проблем, це пенсійне забезпечення. Так і не зрозуміло, що заважало всім урядам підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України урядовий законопроект, у якому були б збалансовані соціальна і економічна доцільність та економічні можливості держави.

Залишається питання і до Верховної Ради, народних депутатів України.  Законодавче забезпечення процесу ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи помітно відстає від реалій життя. Перманентні політичні парламентські кризи не сприяють підвищенню ефективності законодавчої діяльності та парламентського контролю. Необхідно почати діяти на основі консолідації зусиль експертного середовища, виконавчих та законодавчої влади, мобілізації інформаційних ресурсів. Сьогодні це може бути здійснене лише у випадку, якщо всі учасники процесу визнають  необхідність  змін. Держава втомилася від політичної війни, яку можна без перебільшення назвати політичною катастрофою. Необхідна кропітка, вольова цілеспрямована робота.

Дякую за увагу."

 

 

Повернутись до списку публікацій

Версія для друку

Ще за розділом


“Новини”

27 березня 2024 15:28
25 березня 2024 17:07
23 березня 2024 09:00
22 березня 2024 13:29
21 березня 2024 11:44
18 березня 2024 14:26
15 березня 2024 15:55
14 березня 2024 17:29
04 березня 2024 17:24
26 лютого 2024 15:35