Комітет Верховної Ради України

Прийняття зазначеного законопроекту забезпечить ефективну і успішну реалізації проектів міжнародної технічної допомоги на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС, захистить підрядників, які фінансуються з чорнобильських фондів та позитивно вплине на імідж України на світовій арені.

Проект нормативного акту розроблено з урахуванням необхідності створення належних умов для вивезення на технологічну витримку та послідуючу переробку відпрацьованих (опромінених) паливних елементів (твелів) ядерних реакторів, а також вивезення уранового оксидного концентрату (УОК) на переробку за межі митної території України та повернення готової продукції - у вигляді тепловидільних зборок.

Фактично пропонується раніше встановлений коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії з енергії вітру - зменшити на 0,7-3,7 %, а решту - з біомаси, біогазу, сонячної енергії, виробленої на гідроелектростанціях - суттєво збільшити. Також пропонується встановити коефіцієнти "зеленого" тарифу для електроенергії з енергії вітру у приватних домогосподарствах встановленою потужністю до 16 кВт, а також виробленої на геотермальних електростанціях.

Законопроектом пропонується врегулювати та легалізувати суспільні відносин, що склалися у сфері видобування, використання та реалізації корисних копалин не промислового значення, в тому числі бурштину. Слід зазначити, що питання видобування, використання та реалізації корисних копалин не промислового значення для України дуже актуальне.

Збільшення доходів місцевих бюджетів відповідає принципу децентралізації влади. Проте автором законопроекту не надано фінансово-економічного обґрунтування запропонованих змін, в тому числі обґрунтування необхідності і достатності частки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, що пропонується спрямувати до доходів бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів, а також врахування потреб геологічної галузі.

Під час засідання круглого столу обговорювалися перспективи впровадження СЕО в Україні в контексті європейської інтеграції. Було відмічено, що стратегічна екологічна оцінка (далі - СЕО) застосовується у багатьох країнах світу як систематичний процес виявлення екологічних факторів і можливих екологічних наслідків пропонованих стратегій, планів і програм та їх врахування під час прийняття відповідних рішень.

Під час обговорення зазначалось, що недостатньо лише посилювати природоохоронні заходи. Необхідні конструктивні заходи щодо збереження та збільшення загальних запасів рибних ресурсів та їх різноманіття. Були висловлені пропозиції щодо відомчої підпорядкованості контролюючих органів, та інших питань які потребують негайного вирішення.

На сьогодні фактично ліквідовані Державний та місцевий фонди охорони навколишнього природного середовища, а екологічний податок втратив своє цільове призначення - використання коштів від плати за забруднення на реалізацію саме природоохоронних заходів. На думку Мінприроди України, в результаті згаданих вище змін у законодавстві, економічний механізм охорони навколишнього природного середовища, передбачений Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", було фактично зруйновано.

Зважаючи на викладене, Комітет вирішив рекомендувати Кабінету Міністрів України прискорити внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту щодо узгодження положень Водного кодексу України та Закону України "Про меліорацію земель" у частині повноважень центральних органів виконавчої влади; забезпечити державний контроль за дотриманням правил експлуатації меліоративних систем і використанням меліорованих земель, а також визначити правові, економічні та організаційні засади подачі води на тимчасово окуповану територію України (АР Крим) з Північно-Кримського каналу для потреб водокористувачів усіх категорій. Одночасно запропоновано завершити оформлення водогосподарськими організаціями та управліннями каналів прав держави на земельні ділянки та об'єкти нерухомості, а також їх державну реєстрацію.

Метою законопроекту авторами визначено забезпечення справедливого розподілу коштів від екологічного податку між бюджетами різних рівнів, розширення фінансових можливостей громад сіл, селищ, міст щодо управління еколого-економічною ситуацією, на території яких розташовуються суб’єкти господарювання, юридичні особи, провадження діяльності яких призводить до забруднення навколишнього середовища.