СХВАЛЕНО

Рішенням Комітету № 22/1

від 10 квітні 2014 року

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Комітетських слухань на тему

«Природно-заповідний фонд: проблеми та шляхи їх вирішення»

Природно-заповідний фонд України (надалі - ПЗФ) станом на 01.01.2013 року має в своєму складі 8032 території та об’єктів ПЗФ загальною (фактичною) площею 3650,91 тис. га в межах сухопутної території України і 402,5 тис. га в межах акваторії Чорного моря. Відношення площі ПЗФ до площі держави (“показник заповідності”) становить 6,05%.

В Україні діє 644 території та об'єкти ПЗФ загальнодержавного значення: 19 природних і 4 біосферних заповідників, 47 національних природних парків, 309 заказників, 132 пам'ятки природи, 18 ботанічних садів, 7 зоологічних парків, 19 дендрологічних парків, 89 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Їх загальна площа становить 2144,49 тис.га (в межах території України), або 54,7% від усієї фактичної площі ПЗФ і 3,55% від площі України та 402,5 тис.га (в межах акваторії Чорного моря - ботанічний заказник „Філофорне поле Зернова”).

Структура ПЗФ України включає 11 категорій територій і об'єктів загальнодержавного та місцевого значення. З них за кількістю найбільшу частку мають пам'ятки природи, заказники та заповідні урочища - разом біля 90% від кількості всіх існуючих об'єктів. За площею - 84,82% природно-заповідного фонду припадає на заказники та національні природні і регіональні ландшафтні парки.

Частка площ територій та об'єктів окремих категорій у природно-заповідному фонді складає: природних заповідників – 5,14%, біосферних заповідників – 6,43%, національних природних парків – 30,99%, заказників – 34,49%, пам'яток природи - 0,73%, регіональних ландшафтних парків – 19,34%, заповідних урочищ – 2,44%, ботанічних садів - 0,05%, зоологічних парків - 0,01%, дендрологічних парків 0,05%, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва - 0,33%.

Частка площ ПЗФ від площ адміністративних одиниць ("показник заповідності") значно різниться. Найменшою – 2,05-2,35% - вона є у Вінницькій, Дніпропетровській та Харківській областях, найбільшою – 12,8 - 15,71% - в Івано-Франківській, Хмельницькій, Закарпатській, Чернівецькій областях, а у м. Києві та м. Севастополі становить 14,9 та 30,3% відповідно. В Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Черкаській, Кіровоградській областях заповідні території складають близько 3-5%, у Львівській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Чернігівській областях та Автономній Республіці Крим - 6-9%.

Таким чином, в різних регіонах України показник заповідності коливається від 2,05 до 15,71%. При цьому, в трьох областях України він становить всього до 3%, у сімнадцяти областях та Автономній Республіці Крим знаходиться в межах – 3-10%, і тільки у п’яти областях та містах Києві і Севастополі – перевищує 10%. В цілому по Україні (без урахування заказника, розташованого в акваторії Чорного моря) частка заповідних територій складає 6,05%.

А для більшості країн Європейського Союзу характерний значний відсоток заповідних об’єктів - не менше 10-15% від площі держави. Створення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду всупереч законам "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" та "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", якими передбачено досягнення наприкінці 2015 року не менше 10% заповідності, йде надзвичайно повільно. Спостерігається тенденція, коли створені Указами Президента об’єкти природно-заповідного фонду залишаються такими лише на папері, незважаючи на велику наукову та адміністративну роботу, яка була проведена на всіх рівнях для їх оголошення.

Проблемою є надмірна розпорошеність територій та об’єктів природно-заповідного фонду серед органів виконавчої влади та наукових установ, що не відповідає сучасним вимогам та європейським стандартам.

Значною проблемою розвитку природно-заповідної справи залишається неузгодженість законодавства – земельного, лісового, природоохоронного та законодавства про місцеве самоврядування – у частині врегулювання відносин у сфері заповідної справи, що потребує внесення відповідних змін та розробки нових законодавчих актів. Необхідно врегулювати суперечності між різними законодавчими актами, що стосуються природно-заповідного фонду (Лісовий та Земельний кодекси України, Закон України "Про природно-заповідний фонд України", Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" тощо), законодавчо встановити пріоритетність заповідання природних територій над іншими видами користування.

Одним з найбільш негативних моментів у заходах щодо збереження довкілля стала ліквідація Державної служби заповідної справи. Функції цього урядового органу сьогодні лише частково передані значно меншому за чисельністю працівників департаменту Міністерства екології та природних ресурсів, а обласним державним адміністраціям не передано повноваження щодо управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду на регіональному рівні. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 13.03.2013 № 159 територіальні органи Мінприроди припинили виконання своїх повноважень і перебувають у процесі ліквідації. Водночас, Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні" відповідні зміни у Закон "Про природно-заповідний фонд України" не внесено. І, відповідно, не врегульовані питання пов'язані з організацією, охороною і використанням територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління на місцевому рівні у цій галузі.

Оскільки, розвиток природно-заповідного фонду України має стати одним з головних чинників політики держави, бо Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» закріплює за природно-заповідним фондом пріоритетність та  враховуючи викладене вище, Комітет  в и р і ш и в :

Рекомендувати:

1. Кабінету Міністрів України:

            - подати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання використання  територій та об’єктів природно-заповідного фонду; посилення заповідного режиму на території природних, біосферних заповідників та національних природних парків;

            - забезпечити вирішення питань щодо передачі в постійне користування біосферним та природним заповідникам, національним природним паркам земельних ділянок лісового фонду;

            - вжити невідкладних заходів, спрямованих на створення нових (розширення існуючих) територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

            - забезпечити належне планування та фінансування видатків на здійснення природоохоронних заходів у межах територій та об’єктів  природно-заповідного фонду;

            - забезпечити створення та фінансування окремої бюджетної програми стосовно збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти та науки України, зокрема ботанічних садів Вищих навчальних закладів;

            - посилити державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які не мають спеціальних адміністрацій;

            - під час інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення забезпечити врахування наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду та необхідності дотримання їх режиму;

            - створити природний заповідник на базі Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства;

            - реорганізувати державні резиденції «Залісся», «Білоозерське» та «Синьогора» в національні природні парки та передати їх разом із Азово-Сивашським національним парком в підпорядкування Мінприроди;

            - вжити заходів щодо заповідання цінних природних територій, що перебувають наразі у віданні Міноборони;

            - подати пропозиції щодо законодавчого врегулювання повноважень структурних підрозділів з питань екології та природних ресурсів обласних та  Київської міської державної адміністрації в частині погодження розпорядження землями природоохоронного призначення, зокрема під об’єктами природно-заповідного фонду;

            - забезпечити створення центрального органу виконавчої влади з питань збереження та розвитку природно-заповідного фонду.

            Забезпечити завершення реалізації Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 20002015 роки, зокрема:

розроблення та затвердження регіональних і місцевих схем та програм формування екологічної мережі;

створення національної та регіональних баз даних екологічної мережі;

підготовку проекту нормативного акту щодо затвердження зведеної схеми формування екологічної мережі.

Розробити та затвердити в найкоротші терміни Загальнодержавну програму розвитку заповідної справи на період до 2020 року.

            Внести зміни до чинного законодавства, пов’язані зі створенням та системою управління регіональними парками, а саме:

закріпити статус таких об’єктів як установ спільної комунальної власності територіальних громад;

визначити порядок утворення і бюджетного фінансування спеціальних адміністрацій регіональних ландшафтних парків;

визначити статус служби охорони об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

            Також, Кабінету Міністрів України спільно з Комітетом з питань екологічної політки, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи забезпечити доопрацювання та супровід законопроектів «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо охорони заповідних територій) реєстр. № 3400.

            2. Обласним державним адміністраціям та Київській міській державній адміністрації:

            - розробити, затвердити та впровадити плани заходів щодо збільшення площі заповідності територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

            - підтримувати розвиток екологічного туризму, як можливість зберегти й поліпшити біологічне і ландшафтне різноманіття одночасно із забезпеченням можливостей розвитку місцевої економіки, за винятком територій природних заповідників.

            3. Національній академії наук України:

            - розробити та затвердити основні напрями наукових досліджень у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

            - посилити координацію наукових досліджень установ природно-заповідного фонд;

            - посилити дотримання режиму охорони на території природних та біосферного заповідників, які перебувають у підпорядкування НАНУ.

            4. Міністерству екології та природних ресурсів України:

            1) Встановити та затвердити рівні допустимих рекреаційно-оздоровчих навантажень на природно-заповідні території та розробити заходи для мінімізації антропогенного впливу, зокрема  розробити та внести зміни до чинних нормативно-методичних документів, що регламентують рекреаційне використання територій; удосконалити та облаштувати рекреаційно-оздоровчі заклади в межах об’єктів ПЗФ зі збереженням стабілізуючих функцій довкілля.

            2) Запровадити до 2020 року екосистемний підхід в управлінську діяльність та адаптувати законодавство України у сфері збереження навколишнього природного середовища відповідно до вимог директив Європейського Союзу.

            3) Створити Національний ландшафтний комітет для розроблення методичних вказівок з оцінки ландшафтного різноманіття, координації ландшафтних досліджень, запровадження «Переліку ландшафтів національного значення» тощо.

            4) Розробити рекомендації щодо створення управлінських планів розвитку (стратегічних планів) для всіх об’єктів ПЗФ України, зокрема, спільних планів для об’єктів ПЗФ, що об’єднані статусом біосферних резерватів ЮНЕСКО.

            5) Створити до 2015 року систему запобіжних заходів щодо видів-вселенців та забезпечення контролю за внесенням таких видів до екосистем, у тому числі морської.

            6) Забезпечити встановлення в натурі ( на місцевості)  меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і місцевого значення.

            7) Забезпечити охорону та збереження степів шляхом:

– розроблення «Стратегії охорони та збереження степів України» та відповідного плану заходів;

– запобігання залісенню степових територій, що перебувають у природному стані;

– внесення змін до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок у частині запровадження обов’язкового дослідження наявності степових природних комплексів і видів, які перебувають під охороною;

– введення заборони на надання місцевими адміністраціями під залісення земель запасу, зайнятих степовою рослинністю, натомість розглядати такі ділянки як перспективну мережу об’єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення;

– на основі картографічних напрацювань про степи підготувати та видати «Атлас степів України».

8) Вирішити питання щодо створення 11 природно-заповідних об’єктів  загальнодержавного значення відповідно до клопотання Луганської облдержадміністрації;

9) Привести у відповідність до Закону України «Про природно-заповідний фонд України»:

– «Положення про Проект організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів» наказ № 245 від 06 липня 2005 року  Мінприроди України;

– «Положення про Дунайський біосферний заповідник» та Проект організації території Дунайського біосферного заповідника.

10) Скасувати видачу лімітів:

– на заготівлю новорічних ялинок у заповідниках «Медобори», «Дніпровсько-Орільському», «Горгани»;

– на екскурсії на морському, велосипедному транспорті, проїзд автотранспорту, установку вуликів, відвідування печер, розміщення торгівельних палаток і катання на конях;

– значно скоротити ліміти, зокрема, на вирубування лісу, сінокосіння, екскурсійну діяльність у природних заповідниках;

– заборонити режимне сінокосіння у природних, біосферних заповідниках та національних природних парках у період розмноження диких тварин (травень-липень), та за допомогою механічних транспортних засобів.

11) Посилити заповідний режим на території природних, біосферних заповідників та національних природних парків.

12) Залучати громадськість науковців до реалізації заходів і проектів зі збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, зокрема створити експертну раду з представників профільних наукових установ та громадських природоохоронних організацій для вирішення питання видачі лімітів.

            5. Державній екологічній інспекції України:

            1) Розробити та подати Кабінету Міністрів України зміни до законодавства щодо встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності посадових осіб, підвищення штрафів та посилення відповідальності за порушення та невиконання вимог і завдань природоохоронного законодавства у сфері ПЗФ.

            2) Посилити державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства на території природних заповідників та інших об’єктах природно-заповідного фонду.

            6. Генеральній прокуратурі Україні:

            1) Перевірити законність «Положення про Проект організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів» наказ № 245 від 06 липня 2005 року  Мінприроди України.

            2) Перевірити законність «Положення про Дунайський біосферний заповідник» та Проекту організації території Дунайського біосферного заповідника щодо проведення полювання на території Дунайського біосферного заповіднику.

            7. Комітету ВРУ з питань екологічної політки, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи:

            - звернутися до Президента України з пропозицією оголошення 2015 року - роком «Національних природних парків та заповідників України».

Голова Комітету                                                              

І. СЕХ