ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Р І Ш Е Н Н Я

11 січня 2012 року                 №113/10

Про проект Закону

(реєстр.№ 9571)

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи розглянув проект Закону України “Про аквакультуру” (реєстр.№ 9571 від 09.12.2011), внесений на розгляд народними депутатами України Г. Калетніком та ін., і відзначає.

Метою прийняття проекту Закону України "Про аквакультуру" є правове регулювання функціонування аквакультури як окремого виду сільськогосподарської діяльності в системі агропромислового виробництва, що забезпечує цілеспрямоване використання рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) для одержання корисної біологічної сільськогосподарської продукції (риби та інших водних біоресурсів), збереження біорізноманіття та збільшення запасів водних біоресурсів шляхом їх штучного відтворення та способом, який не допускає нанесення шкоди навколишньому середовищу.

Комітет відзначає, що питання аквакультури є складовою питань ведення рибного господарства, охорони та відновлення водних біоресурсів, які регулюються Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» і можуть бути вирішені шляхом внесення змін і доповнень до цього Закону.

Комітет також висловлює ряд зауважень до законопроекту.

Задекларований у статті 5 законопроекту принцип державного управління у сфері аквакультури щодо здійснення аквакультури способами, що не допускають нанесення шкоди навколишньому природному середовищу, не знайшли належного відображення у подальших статтях законопроекту (зокрема, статтях 6, 13, 16, 25 частина 1, інших).

Оскільки діяльність у сфері аквакультури здійснюється у межах водних об’єктів та прибережних територій, що може завдавати школи навколишньому природному середовищу, мають бути визначені повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України у частині збереження навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини першої, дія цього Закону має розповсюджуватись і на  внутрішні морські води та територіальне море, що не знайшло свого відображення у тексті законопроекту.

Визначення термінів, що міститься у ст. 1 проекту потребують уточнення. Зокрема, це стосується визначення терміну "аквакультура (рибництво)", що міститься в Законі України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" і більш чітко визначає це поняття. Також потребують уточнення визначення понять "чужорідні види гідро біонтів", "немісцеві види гідро біонтів", "рекреаційні послуги в аквакультурі" тощо.

По тексту законопроекту часто зустрічається термін "дике водне середовище", який не знайшов свого відображення у статті 1 і є незрозумілим.

Потребує доопрацювання стаття 20 законопроекту "Рекреаційні послуги в аквакультурі". Так, у ст. 1 при визначенні терміну "рекреаційні послуги в аквакультурі" передбачається, що вони надаються в порядку спеціального використання водних ресурсів. При цьому не враховано положення Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" (частина п‘ята ст. 27), за яким "використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених  водних об‘єктів, наданих для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів". Окрім того, "рекреаційні послуги в аквакультурі" визначаються (стаття 1) як "цілеспрямована діяльність, пов’язана з проведенням відпочинку, у тому числі з наданням права на здійснення любительського  та спортивного добування (вилову). Таким чином, рекреаційні послуги не обмежуються лише виловом об’єктів аквакультури, а отже обмежується право на загальне водокористування, визначене законодавством України, що суперечить статті 47  Водного кодексу України. Окрім того, здійснення спеціального використання природних ресурсів передбачає необхідність отримання відповідних дозволів, ліцензій тощо, що є нелогічним при рекреації.

Стаття  21 проекту передбачає, що водні об‘єкти надаються суб'єктам аквакультури як цілісний комплекс (землі водного фонду, зайняті водою, прибережними захисними смугами та спорудами, що використовуються на водних об’єктах) за єдиним типовим договором оренди. Це суперечить Водному кодексу України (ст. 51), за яким в оренду можуть передаватися водні об'єкти (їх частини) лише місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, а не водні об’єкти взагалі, до яких відповідно до законодавства України належать усі води на території України.  

Низка положень у проекті стосується штучного відтворення водних біоресурсів, рибогосподарської меліорації водойм, інтродукції та акліматизації, використання чужорідних видів тощо (статті 18, 25, 26, 27). Вказані норми не узгоджуються з  базовими положеннями Закону України "Про тваринний світ" у цій сфері. Зокрема, у проекті не враховано, що відповідно до статті 50 цього Закону переселення, акліматизація і схрещування диких тварин допускаються в науково-дослідних і господарських цілях з урахуванням науково обґрунтованих експертних висновків з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань рибного господарства.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України висловлює ряд зауважень і відзначає, що потреба у даному законопроекті відсутня.

Зважаючи на викладене, Комітет в и р і ш и в:

1. Рекомендувати   Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин за результатами розгляду Верховною Радою України проект Закону України “Про аквакультуру” (реєстр.№ 9571) відхилити.

2. Рішення направити в Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин.

Голова Комітету

А.Семинога