ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Р І Ш Е Н Н Я

від 5 жовтня 2011р.  №  105/8

Розглянувши проект Закону України про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки (реєстр. №9159 від 15.09.2011р., поданий Кабінетом Міністрів України), який прийнятий за основу 22 вересня 2011 року, Комітет, в межах своїх повноважень, зазначає наступне.

Метою прийняття Державної програми, на думку суб’єкта права законодавчої ініціативи, є зростання добробуту і підвищення якості життя населення за рахунок забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці, підвищення її конкурентоспроможності як основи для збалансованого зростання стандартів та показників економічного розвитку.

У зв’язку з цим, Комітет вирішив:

І. Інформацію прийняти до відома.

ІІ. Рекомендувати Комітету з питань економічної політики при підготовці проекту Закону України про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки (реєстр. №9159 від 15.09.2011р.) до другого читання врахувати наступні пропозиції:

1. Підрозділ 3.4. "Забезпечення природної і техногенної безпеки подолання наслідків Чорнобильської катастрофи" пропонується доповнити наступними частинами:

"У рамках удосконалення політики у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи необхідно виконати такі завдання:

підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення; реформування системи соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, без зниження досягнутого рівня соціального захисту та поетапне підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

створення умов для сталого соціально-економічного розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, спрямованих на покращення якості та підвищення  рівня життя населення і забезпечення гарантованих державних соціальних стандартів незалежно від місця проживання;

забезпечення зменшення негативних наслідків впливу на здоров'я людей та навколишнє природне середовище радіаційного фактору Чорнобильського походження, здійснення радіаційного захисту населення."

2. Підрозділ 3.5. "Охорона навколишнього природного середовища" викласти у редакції:

"3.5. Охорона навколишнього природного середовища

Антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинених країнах світу.

Ситуацію у сфері охорони навколишнього природного середовища загалом можна охарактеризувати як загрозливу: водокористування здійснюється переважно нераціонально, практично всі поверхневі водні джерела і ґрунтові води забруднені, стан земельних ресурсів близький до критичного - на всій території поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабним є ерозія, загальний обсяг накопичених відходів становить 35 млрд. тонн, включаючи 2 млрд. тонн небезпечних відходів.

Проте в останні роки спостерігається тенденція до покращення ситуації шляхом стабілізації та зменшення викидів забруднюючих речовин, започаткування процесу вивезення на знешкодження небезпечних відходів та пестицидів, поступове збільшення площі природно-заповідних територій.

Головними завданнями у цій сфері є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища з метою гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення, упровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем. У рамках реалізації державної екологічної  політики належить вирішити такі завдання:

удосконалення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища через упровадження інноваційних технологій у системі екологічного моніторингу із застосуванням сучасних технічних засобів та інформаційних систем;

зменшення викидів забруднюючих речовин та парникових газів в атмосферне повітря, зокрема шляхом реалізації пілотних проектів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин та парникових газів;

охорона та відтворення вод (поверхневих, підземних, морських), раціональне використання водних ресурсів шляхом зменшення антропогенного впливу на них, оцінки такого впливу;

забезпечення раціонального використання надр та проведення робіт із геологічного вивчення надр;

здійснення протипаводкових заходів та ліквідація наслідків підтоплення територій шляхом попередження шкідливої дії вод, захисту населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод та створення безпечних умов для життєдіяльності населення;

забезпечення екологічної безпеки у сфері поводження з відходами та непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин шляхом упровадження екологічно безпечних технологій їх знешкодження;

охорона земель через проведення консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель, рекультивації порушених земель та проведення робіт, спрямованих на боротьбу з опустелюванням;

охорона, збереження і відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття, створення системи біобезпеки генетично модифікованих організмів шляхом розроблення нормативно-правової бази щодо збереження флори та фауни та їх середовища існування, а також створення правової та інституційної основи державного регулювання і контролю у сфері поводження з генетично модифікованими організмами та генетично-інженерної діяльності;

формування екомережі через збільшення її площі;

збереження та розвиток природно-заповідного фонду шляхом створення нових та розширення існуючих його територій та об’єктів, розташованих на суходолі і морській акваторії.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

3. У Додатку 1:

завдання 3.4.3. "Перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему" доповнити заходом "3.4.3.1: "Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему", а до графи "Зокрема, потреба у фінансуванні з Державного бюджету" внести суму 1 073 498,5 тис. грн.;

завдання 3.5.4. "Збереження і відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття, створення системи біобезпеки генетично модифікованих організмів, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду" захід 3.5.4.1. викласти у редакції: "Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки", доповнивши механізм виконання  наступним реченням "Реалізація Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки". Окрім того, має бути передбачено фінансування з державного бюджету.

доповнити новим завданням такого змісту: "3.5.5. "Реалізація державної екологічної політики на регіональному рівні" та заходом 3.5.5.1. у редакції: "Державна цільова програма розвитку Криму ("Екологічно безпечний Крим") на 2011 – 2015 роки", механізмом виконання "Реалізація "Державної цільової програми розвитку Криму ("Екологічно безпечний Крим") на 2011 – 2015 роки" та передбачити відповідне фінансування.

4. У додатку 1 "Заходи щодо реалізації Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік" таблицю 3.4.2. "Мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи" пропонується доповнити наступними рядками:

Всього по завданню 107 418,3  тис. грн.

6. У Додатку 2 перелік Державних (цільових) програм, які планується виконувати у 2012 році з використанням коштів державного бюджету доповнити після пункту 6 окремими рядками наступного змісту:

"Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки", визначивши державним замовником Міністерство екології і природних ресурсів України;

"Державна цільова програма розвитку Криму ("Екологічно безпечний Крим") на 2011 – 2015 роки", визначивши державним замовником Міністерство екології і природних ресурсів України;

ІІІ. Рішення Комітету направити до Комітету з питань економічної політики.

Голова Комітету                                          

А.І. СЕМИНОГА