верховна рада україни

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Р І Ш Е Н Н Я

22 квітня 2015 року                                   № 13/11

Про проект закону України про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо

недопущення збільшення тарифів на

комунальні послуги для населення за

відсутності приладів обліку (лічильників)

            Розглянувши проект закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення збільшення тарифів на комунальні послуги для населення за відсутності приладів обліку (лічильників), поданий народними депутатами України Алєксєєвим С.О., Фірсовим Є.П. (реєстр. № 2483), Комітет відмічає.

            Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, його метою є скорочення видатків з державного бюджету на субсидії і пільги на комунальні послуги для населення, спонукання до встановлення приладів обліку для населення, яке проживає у квартирах та приватних житлових будинках, надавачами послуг з централізованого постачання питної (холодної) та гарячої води, централізованого опалення та постачання природного газу.

            Для реалізації зазначеної мети пропонується внести відповідні зміни до законів України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", а саме передбачити норму щодо збільшення тарифів на послуги з газо-, водо-, та теплопостачання тільки за умови наявності приладів обліку (лічильників).

Законопроект спрямований на захист населення від необґрунтованого підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги і, як наслідок, скорочення видатків державного бюджету на субсидії та пільги.

Підтримуючи актуальність впорядкування системи встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, Комітет звертає увагу на не узгодженість законодавчої пропозиції з пунктом 3 статті 116 Конституції України, згідно з яким забезпечення проведення цінової політики є повноваженням Кабінету Міністрів України. Урядом здійснюється комплекс заходів щодо регулювання цін на продовольчому ринку, які передбачають державне регулювання цін (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін, торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності) на продукцію, що має вирішальне соціальне значення, а також заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, шляхом введення компенсації втрат у зв’язку з підвищенням цін і тарифів, а також шляхом індексації доходів стосовно соціально-економічних груп населення.

Крім того, статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", передбачено, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які затверджують або регулюють ціни (тарифи). Такими органами, які регулюють ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, за низкою законів є органи місцевого самоврядування, які мають затверджувати такі ціни/тарифи в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (пункт 2 частини першої статті 7, частина друга статті 14, частина третя статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частина третя статті 20 Закону України "Про теплопостачання", абзац дев'ятий статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Зазначене вище положення суперечить також нормам статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої встановлення деяких цін і тарифів на послуги населенню віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, а також рішенням Конституційного суду України від 2 березня 1999 р. № 2-рп/99 та від 10 лютого 2000 р. № 2-рп/2000 (щодо заборони на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги).

Частиною 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Частиною 6 цієї статті встановлено, що затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і  може бути оскаржено в суді. Згідно ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Автори законопроекту вважають, що загальний обсяг коштів на встановлення приладів обліку становить близько 3,8 млрд. грн., при цьому ці витрати здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають житлово-комунальні послуги. У цьому зв’язку слід звернути увагу на те, що у супереч Бюджетному Кодексу України не надані пропозиції про джерела для покриття зазначених видатків.

            Комітет вирішив:

            1. Рекомендувати Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки проект закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення збільшення тарифів на комунальні послуги для населення за відсутності приладів обліку (лічильників) відхилити.

            2. Висновок направити до Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

                        Голова Комітету                                     

                         М. В. Томенко