У засіданні взяли участь представники Комітету з питань екологічної політики та природокористування і його секретаріату.

З доповіддю щодо науково-методичних засад реабілітації радіоактивно забруднених агроландшафтів в контексті «зеленої» економіки виступила директор Інституту агроекології і природокористування НААН, доктор економічних наук, професор, академік НААН Дребот О.І. Також з порушеного питання виступив керівник секретаріату Комітету, член НКРЗУ Борисюк М.М.

Питання реабілітації радіоактивно забруднених агроландшафтів та їх широкомасштабне залучення у виробництво є актуальним стратегічним напрямом управління радіоактивно забрудненими територіями, який потребує комплексного державного підходу в його вирішенні. Підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва, його екологізація, вирішення екологічних, соціальних, фінансових та кліматичних проблем комплексно передбачає економічне зростання у поєднанні з екологічною стійкістю покладено в основу Європейського Зеленого Курсу (ЄЗК), до якого Україна приєдналася на високому політичному рівні. Серед ключових напрямів ЄЗК стійка промисловість, зменшення забруднення довкілля, збереження біорізноманіття, стійка аграрна політика (стратегія «від ферми до виделки»).

У серпні 2020 р. Уряд України відзначив перспективні напрями співробітництва у рамках ЄЗК і запропонував встановити діалог з ЄС щодо раннього залучення української сторони до розроблення та реалізації політик у рамках ЄЗК та розроблення спільної Дорожньої карти участі України. Втілення моделі «зеленої» економіки, в т.ч. в рамках ЄЗК, передбачає зростання ролі держави і міждержавних органів в економічному регулюванні, створенні умов для розвитку бізнесу на основі нових екологічних стандартів та технологій, екологізації індустріальних галузей господарства.

Багаторічний досвід з реабілітації радіоактивно забруднених територій має Республіка Білорусь, де постійно діє відповідна програма та розбудовано Службу радіаційного контролю в сільському господарстві, яка налічує 515 лабораторій. Кожні 5 років переглядається перелік населених пунктів, що належать до тієї чи іншої зони радіоактивного забруднення. Зниження надходження радіонуклідів у сільгосппродукцію на 50% відбулося саме завдяки протирадіаційним заходам. В іншій країні, що зазнала радіаційного забруднення у 2011 році – Японії – нині закрито лише 2,4% території, що постраждала внаслідок аварії Першій Фукусімській АЕС, а всі накази про евакуацію з 20-кілометрової зони відчуження скасовано.

Радіаційна ситуація в радіоактивно забруднених ландшафтах нашої країни нині, через 35 років після аварії, характеризується відносною стабільністю. Проблема критичних у радіоекологічному розумінні екосистем, що суттєво впливають на формування дозового навантаження на населення регіону через міграцію радіонуклідів із ґрунту в сільськогосподарські культури, має певні особливості і на даному етапі потребує ретельнішого вивчення. Не зважаючи на зниження інтенсивності накопичення радіонуклідів рослинами за у десятки разів, останнім часом, у зв’язку з економічним становищем у країні, в радіоактивно забруднених регіонах простежуються випадки перевищення допустимих рівнів умісту радіонуклідів у сільськогосподарській продукції, що виробляється в громадському секторі. Так, в 2009 р. було відмічене перевищення вдвічі допустимого вмісту ⁹⁰Sr у продовольчому зерні, що вирощується на бідних дерново-підзолистих піщаних ґрунтах Полісся України на території зони гарантованого добровільного відселення. Це пов’язане насамперед зі збільшенням біодоступності ⁹⁰Sr для рослин і фактичною відсутністю проведення протирадіаційних заходів.

На забрудненій території вміст ¹³⁷Cs у рослинницькій продукції балансує на межі допустимого або і перевищує його. Нині простежуються перевищення допустимих рівнів вмісту ¹³⁷Cs в молоці (до 5 разів) і в дикорослих грибах (до 100 разів) та ⁹⁰Sr в харчовому зерні і паливній деревині (до 10 разів). Сьогодні й у віддаленій перспективі радіоактивно забруднені продукти харчування залишатимуться основним джерелом радіаційної небезпеки для населення. У зв’язку з цим найактуальнішим питанням є забезпечення радіаційного моніторингу і контролю вмісту радіонуклідів у сільськогосподарській та лісовій продукції, підвищення ефективності використання його результатів при розробленні і впровадженні управлінських рішень з комплексної реабілітації і раціонального використання за призначенням забруднених земель, відновлення і розвиток виробництва на території, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Забезпечення отримання радіаційно безпечної харчової продукції є одним із пріоритетних завдань як з погляду забезпечення збереження здоров'я, поліпшення умов діяльності і підвищення рівня життя громадян, так і з погляду інтеграції України в європейський економічний простір шляхом партнерства в рамках ЄЗК. Однак нині на радіоактивно забруднених територіях реалізовано необґрунтований сценарій ведення сільського господарства. Окрім того, ґрунтові умови регіону Українського Полісся традиційно вимагають застосування додаткових агрозаходів для підтримання агроекологічних функцій ґрунтів. Ситуація ускладнюється глобальними змінами клімату і пов’язаними з цим деградаційними процесами, як то вітрова та водна ерозії, а також багаторічним виснаженням ґрунтів унаслідок їх необґрунтовано інтенсивної експлуатації.

Загалом, нині радіаційна ситуація на забруднених територіях порівняно з раннім поставарійним періодом значно покращилась. За офіційними даними останньої загальнодозиметричної паспортизації, вже 10 років тому в Україні за межами зони відчуження не було населених пунктів, які відповідали б критеріям ІІ зони безумовно (обов'язкового) відселення, і тільки 111 населених пунктів з 841 відповідали ІІІ зоні гарантованого добровільного відселення. За останніми оцінками, зараз менше ніж у 30 населених пунктах Житомирської і Рівненської обл. середньорічна ефективна доза опромінення населення може перевищувати допустимий рівень в 1 мЗв, що відповідає ІІІ зоні радіоактивного забруднення.

Таким чином, агропромислове виробництво на реабілітованих радіоактивно забруднених землях Українського Полісся потребує комплексного відродження. Територія, забруднена радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС, достатньо забезпечена трудовими ресурсами, однак має високий рівень безробіття, що є додатковою причиною комплексного погляду на реабілітацію регіону. Оскільки нині біля 180 тис. га землі ІІ зони потребують повернення у господарське використання, постала необхідність удосконалення правових механізмів розвитку радіоактивно забруднених територій, у т. ч. порядку та умов перегляду меж зон радіоактивного забруднення на основі експертних висновків з обов’язковим погодженням академій наук, центральних органів виконавчої влади, виробничого сектору. Все вищесказане вимагає досконалого комплексного вивчення актуального стану радіоактивно забруднених земель з погляду можливості максимального відтворення їх агроекологічних функцій.

Перегляду меж зон радіоактивного забруднення має передувати проведення масштабного радіоекологічного моніторингу та загальнодержавної дозиметричної паспортизації населених пунктів. Останнє базове радіаційне обстеження сільськогосподарських угідь та лісів України було проведене ще у 1991–1995 рр., а остання дозиметрична паспортизація населених пунктів – у 2011 р. Постійний брак коштів на здійснення наукової підтримки ведення аграрного виробництва на радіоактивно забруднених землях призводить до посилення деградації сільгоспугідь, ризиків понаднормового забруднення продукції радіонуклідами і як наслідок – додаткового опромінення населення, погіршення рівня контролю безпеки, затримки виконання державних програм з реабілітації галузі чи постраждалого регіону загалом. Незадовільне фінансування призводить до поступової втрати науково-виробничої інфраструктури, а найважливіше – до відтоку фахівців, професіоналів, які володіють необхідними знаннями та навичками.

Сільськогосподарські угіддя займають близько 41,4 млн га, при цьому ефективність використання земель та продуктивність АПК вкрай низькі. У Стратегії державної екологічної політики України на період до 2020 р. було задекларовано зменшення площ орних земель шляхом виведення із користування чи консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь. Чинна стратегія екологічної політики, як і низка інших документів, серед пріоритетів визначають раціональне використання земель сільськогосподарського призначення та зменшення техногенного навантаження аграрного сектору на навколишнє природне середовище, сприяння розвитку органічного землеробства, забезпечення раціонального використання природних ресурсів тощо. Водночас, вони не містять чітких вказівок щодо реалізації цих заходів, тому деякі із задекларованих завдань досі залишаються невиконаними.

У напрямі стимулювання відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, нині розроблено проект Указу Президента України «Про схвалення Стратегії подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення на 2021–2045 роки» та Стратегію розвитку території в зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення, а також проекти Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак ситуація, що склалась у радіоактивно забруднених агроландшафтах, є комплексною і ускладнюється низкою не лише суто радіоекологічних, але й інших чинників, таких як надмірна розораність земель та втрата ґрунтами Полісся України своїх агроекологічних функцій, зміни клімату, недосконалість нормативно-правової бази і соціально-економічні особливості постраждалого регіону.

Дослідження в цьому контексті виконуються науковими установами НАН, галузевими академіями наук та закладами вищої освіти. Зокрема, в Інституті проблем безпеки атомних електростанцій НАН, Українському науково-дослідному інституті сільськогосподарської радіології Національного університету біоресурсів і природокористування, ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», Поліському національному університеті МОН, Українському ордена «Знак Пошани» науково-дослідному інституті лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького НАН, Державному спеціалізованому підприємстві «Екоцентр» тощо. Серед численних наукових здобутків цих установ у сфері радіоекології варто зазначити бази даних і систем підтримки прийняття рішень під час ядерних аварійних ситуацій, нормативно-методичну базу для впровадження контрзаходів при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, моделі міграції радіонуклідів у навколишньому середовищі та динаміки їх рухливості та біологічної доступності, прогнозні карти забруднення об’єктів навколишнього середовища і оцінки транскордонного переносу, дані дозиметричної паспортизації населених пунктів тощо.

В наукових установах НААН системні радіоекологічні дослідження проводяться у межах ПНД 06 «Екологічна безпека агросфери» (2021-2025 рр.) – головна установа Інститут агроекології і природокористування НААН і ПНД 10 «Сталий розвиток агросфери Полісся» (2021-2025 рр.) – головна установа Інститут сільського господарства Полісся НААН.

Так, в Інституті агроекології і природокористування НААН розроблено Концепцію відродження агропромислового виробництва на реабілітованих радіоактивно забруднених землях; видано монографію «Еколого-економічні засади реабілітації радіоактивно забруднених земель Полісся», запропоновано модель винесення радіонуклідів з агроландшафтів, а також низку методичних рекомендацій, присвячених питанням радіоекологічного моніторингу та нормативній базі з питань ведення сільськогосподарського виробництва та окремих його напрямків на радіоактивно забруднених територіях, реабілітації цих територій та найбільш радіаційно критичних екосистем, а також зниження винесення радіонуклідів із агроландшафтів.

В Інституті сільського господарства Полісся НААН розроблено наукові засади отримання екологічно безпечної продукції тваринництва в зоні Полісся України з відповідними базами даних екологічної якості кормів, яловичини, свинини та продукції качківництва, які виробляються у ІІ і ІІІ зонах радіоактивного забруднення; інноваційно-технологічні заходи безпечного використання радіоактивно забруднених агроландшафтів та відповідні науково-методичні рекомендації. Видано монографію з агроекологічного обґрунтування довготривалого застосування систем удобрення та способів основного обробітку дерново-підзолистого ґрунту під польові культури в зоні радіоактивного забруднення.

Разом з тим, в умовах економічних трансформацій та змін клімату виникає потреба проведення фундаментальних досліджень з питань реабілітації радіоактивно забруднених агроландшафтів в контексті «зеленої» економіки, радіоекологічного моніторингу та реалізації протирадіаційних заходів, розроблення комплексного підходу у рамках ЄЗК.

Враховуючи необхідність комплексної реабілітації радіоактивно забруднених агроландшафтів на тлі сучасних тенденцій у світовій економіці та безумовну актуальність наукових досліджень у сфері новітніх напрямів ведення аграрного виробництва на територіях, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, в руслі актуальних загальноєвропейських екологічних тенденцій, зокрема ЄЗК, необхідно розробити єдину концепцію управління радіоактивно забрудненими агроландшафтами в контексті «зеленої» економіки як документ стратегічного планування та організації, що визначає державну політику у сфері управління вказаними територіями, який би відображав специфіку ведення агропромислового виробництва у досліджуваному регіоні з урахуванням сучасних викликів. Це сприятиме ефективному використанню орних земель, вирішенню практичних завдань управління радіоактивно забрудненими агроландшафтами Українського Полісся з метою відродження регіону та збільшення його ролі у зростанні економіки країни, запобігатиме розвитку деградаційних процесів у ґрунтах, дозволить поліпшити екологічні та санітарно-гігієнічні умови навколишнього природного середовища, а також зменшить негативні наслідки для України додаткових викликів, пов’язаних із інтеграцією цілей «зеленого зростання» в усі сектори економіки і суспільного життя нашої держави у рамках нового екологічного курсу світової спільноти.

З порушених питань Президія Національної академії аграрних наук прийняла відповідну постанову, яку буде оприлюднено найближчим часом.