Геологорозвідка на гальмах

(Розглянуто Колегією Рахункової палати 09.02.2011)

Аудитори Рахункової палати встановили, що за 2007-2010 роки ставки збору за геологорозвідувальні роботи зросли у півтора раза, проте замість прогнозованого зростання на 64 відс. його фактичні надходження до держбюджету зменшились на 25 відсотків. Впродовж 2008-2010 років фактично надійшло лише 1,8 млрд. грн. замість очікуваних 3,2 млрд. гривень.

Цю парадоксальну ситуацію вивчала Колегія Рахункової палати за результатами проведеного її фахівцями аналізу ефективності використання коштів збору на фінансування розвитку мінерально-сировинної бази.

Рахункова палата відзначає: через неефективність механізму формування та використання коштів збору не виконується Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України до 2010 року та не долаються негативні тенденції у цій сфері. Темпи і масштаби відтворення власної мінерально-сировинної бази не задовольняють сучасні потреби держави. Не відбулось і зміцнення позицій України на світовому ринку як активного експортера мінеральної продукції.

Впродовж 2008-2010 років майже вся сума - понад 2,3 млрд. грн. - нарахованих податкових зобов'язань із збору за геологорозвідувальні роботи надходила до держбюджету пізніше від встановлених законодавством термінів.

Аудитори відзначили неефективність управлінських рішень про розстрочення податкових зобов'язань із цього збору, які приймали Уряд, Міністерство фінансів та Державна податкова служба. З 2008 по 2010 рік таких зобов'язань було розстрочено на суму понад 1,3 млрд. гривень. Мінфін, притому що стан фінансування програми розвитку мінерально-сировинної бази був кризовим, погодився на розстрочення податкових зобов'язань, які виходять за межі бюджетного року, на суму 186 млн. грн. Це стосувалося й раніше розстрочених сум.

Про неналежний контроль податкової служби за своєчасним і повним справлянням платежів свідчить те, що податковий борг із збору за геологорозвідувальні роботи збільшився на 740,9 млн. грн. та станом на 1 січня 2011 року перевищував 1,1 млрд. гривень.

У свою чергу, Мінприроди (головний розпорядник коштів за бюджетною програмою розвитку мінерально-сировинної бази) та Мінфін не організовували бюджетного процесу так, як належало - на засадах програмно-цільового методу в геологічній галузі. Надходження від збору просто накопичувались на рахунках в органах Держказначейства, а згодом безсистемно розпорошувалися по багатьох об'єктах.

Через те, що геологорозвідувальні роботи фінансувались несвоєчасно, переважно в зимовий період, а кошти розпорошувались, зростали строки виконання робіт, їхня вартість та обсяги кредиторської заборгованості державних геологорозвідувальних підприємств, у тому числі з виплати заробітної плати працівникам.

А головне - держзамовлення з приросту запасів нафти, конденсату та природного газу так і не було виконано: він залишається неприпустимо меншим від видобутку цих вуглеводнів.

Як зазначила Колегія Рахункової палати, відміна Податковим кодексом України збору за геологорозвідувальні роботи і включення його до складу плати за користування надрами не лише не розв'яжуть проблем у галузі, а можуть їх поглибити.

"Без мінеральної сировини жодна держава не може йти вперед, не може існувати людська цивілізація. І вирішення всіх моментів, починаючи від економіки, технології, техніки і передачі видобутку мінеральної сировини, - це один з основних елементів розвитку держави. Багата країна не та, яка має мінеральні ресурси, а та, яка вміє ними управляти, - підсумував на засіданні Колегії Рахункової палати її Голова Валентин Симоненко. - Зведення про видобуток в Україні переконують, що ми дуже далекі від розуміння того, як слід управляти у цій сфері, і насамперед це стосується питань фінансування".