Фінансове болото торф'яної галузі

(Розглянуто Колегією Рахункової палати 11.05.2011)

Використання торфу як одного з найдешевших і найперспективніших видів палива і сировини для багатьох галузей економіки (сільського господарства, будівництва, металургії тощо) разом з іншими альтернативними видами енергоресурсів уже в 2020 році має становити 20 відс. від загального обсягу споживання палива в Україні, що зазначено у законі "Про альтернативні види палива".

Натомість за останнє десятиліття обсяги виробництва торфу скоротилися майже у 10 разів - з 4-х до 463,7 тис. тонн на рік. Із 37-ми торфобрикетних фабрик, які діяли в Україні на початку 1990-х, нині працює лише шість. Із дев'яти державних підприємств самоокупні тільки два ("Волиньторф" і "Рівнеторф"). Спеціально утворений у 2007 році державний концерн «Укрторф» за час свого існування не лише не покращив показників видобутку і використання торфу, поклади якого в Україні перевищують запаси вуглеводнів, а навпаки, його діяльність призвела до деградації та занепаду галузі.

Міністерство вугільної промисловості не забезпечило цільового й ефективного використання коштів державного бюджету, які виділялись на розвиток торфодобувної галузі протягом 2008-2010 років, - такий висновок Колегії Рахункової палати за результатами аудиту.

Відверта незацікавленість з боку Мінвуглепрому в розвитку торфодобувної промисловості та практична неспроможність концерну "Укрторф" впливати на розвиток галузі призвели до щорічного зменшення обсягів видобутку торфу. Збитки галузі з року в рік зростають: у 2008 році - 3,7 млн. грн., у 2009 - 3,9 млн. грн., у 2010 - вже 4,9 млн. гривень.

Внаслідок зменшення обсягів видобутку, використання застарілої техніки, відсутності нових впроваджених технологій збільшилася собівартість видобутого торфу й у кінцевому підсумку - ціна на готову продукцію. При цьому собівартість видобутого торфу на відносно рентабельних ДП "Волиньторф" і "Рівнеторф" у 2010 році становила близько 30 грн. за тонну, тоді як на збиткових "Житомирторф", "Київторф", "Сумиторф", "Чернігівторф" перевищила 100 грн. за тонну. Така цінова розбіжність за однакових виробничих умов і потужностей є результатом перекладання боргових зобов'язань підприємств на вартість продукції, а також свавільної діяльності та корумпованого розподілу державного фінансування керівництвом концерну "Укрторф" між підлеглими підприємствами за відсутності контролю з боку Мінвуглепрому.

Самоусунення міністерства від контролю за діяльністю торф'яної галузі призвело до того, що вся система управління торфодобувною промисловістю виявилася неефективною, децентралізованою, некерованою. ДП «Укрторф» не виконує передбачених його статутом функцій. Державні підприємства з видобутку торфу, порушуючи власні статути, утворили самостійні (з правами юридичних осіб) дочірні підприємства, на які переклали основну частину своїх прав та обов'язків, а власні функції звели до отримання звітності та перерозподілу бюджетних коштів.

У 2008-2010 роках з державного бюджету на розвиток галузі, зокрема капітальне будівництво та технічне переоснащення підприємств концерну "Укрторф", було спрямовано 26,4 млн. грн., а також у 2010 році списано їх заборгованість перед Пенсійним фондом на суму 10,3 млн. гривень. Однак, скориставшись бездіяльністю Мінвуглепрому, керівництво концерну "Укрторф" не забезпечило належного використання отриманих бюджетних коштів: понад 4,5 млн. грн. (17,2 відс.) використано не за цільовим призначенням - в основному на придбання обладнання, яке потім не використовувалося у виробничому процесі. Так, ДП "Сумиторф" придбало у 2008 р. гусеничний бульдозер, що практично непридатний для видобутку торфу. Більше того, за техніку сплачено майже мільйон гривень, хоча фактична її вартість у 10 разів менша.

Також аудитом встановлено факти неефективного (1,2 млн. грн.) та незаконного (1,5 млн. грн.) використання бюджетних коштів. Так, у листопаді 2008 р. ДП "Рівнеторф" сплатило 943,8 тис. грн. за обладнання, яке на момент проведення аудиту на балансі підприємства не обліковувалося, документи, що підтверджують факт його поставки, відсутні.

Колегія Рахункової палати наголосила, що в Україні відсутня стратегія розвитку торф'яної галузі та використання торфу як альтернативного виду палива. Завдання торфодобувної промисловості регулюються лише внутрішніми документами Мінвуглепрому, а державної або галузевої програми розвитку галузі не існує.

"Без державної підтримки, продуманих стимулів до споживання торфу галузь приречена на подальший занепад. Підтримка торфовидобутку - це не тільки економічна складова, але й соціальна. Ми ж бідні, навіщо нам торф?! А от багата Європа у нас купує - як альтернативне побутове паливо, як натуральні органічні добрива... - підкреслив на Колегії Голова Рахункової палати В.К. Симоненко. - Розвиток галузі міг би розв'язати цілу низку проблем, зокрема пов'язаних із зайнятістю населення у регресивних регіонах. П'ять років як діє закон про альтернативну енергетику, а торф на віз навіть не вантажили".