ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА

ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

РІШЕННЯ

від 14 січня 2015 року                                   №

щодо проекту Закону України

про внесення змін до Закону України

«Про природно-заповідний фонд України»

(щодо удосконалення окремих положень)

(реєстр. №1427)

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи розглянув проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (щодо удосконалення окремих положень)(реєстр.№1427), поданий народним депутатом України Мельниченком В.В. та відзначає наступне.

Законопроектом пропонується дозволити здійснення мисливства у зонах антропогенних ландшафтів біосферних заповідників та зонах регульованої рекреації національних природних парків з метою селекційного відбору, ветеринарно-санітарної експертизи та регулювання чисельності мисливських тварин. Також, пропонуються зміни щодо здійснення господарської діяльності у межах господарської зони національного природного парку з додержанням «загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища», а не з додержанням «вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників», як це на сьогодні передбачено чинним законодавством.

Даний законопроект, як зазначено у пояснювальній записці, спрямований на врегулювання розбіжностей у певних нормах Закону України "Про природно-заповідний фонд України" із Законом України “Про мисливське господарство та полювання”.

Принагідно зазначаємо що, відповідно до закону України «Про природно заповідний фонд України», природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Такий правовий режим не передбачає врегулювання розбіжностей із іншими законодавчими актами у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема із Законом України «Про мисливське господарство та полювання». Навпаки, регулювання всіх питань, які стосуються природно-заповідного фонду, слід узгоджувати саме з профільним законом.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України висловлює ряд суттєвих зауважень, серед яких концептуальним є – мисливство. На думку управління, у чинній редакції варто залишити статтю 16 Закону щодо заборони на території природних заповідників мисливства у цілому, без будь-яких виключень. В обґрунтування цього зазначається, що створення природних заповідників спрямоване на збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них. У статті 16 чинного Закону чітко закріплено, що «на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти». Мисливство як таке, у будь яких його проявах, є штучним зовнішнім впливом на розвиток процесів та явищ в межах відповідних територій, а відтак не може бути дозволено, оскільки така діяльність не відповідає цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного  фонду.

Щодо правового регулювання чисельності диких тварин, то воно визначено статтею 32 Закону України «Про тваринний світ» до якої не пропонується внесення змін.

Статті 32 - 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» у 2012 році зазнали змін, відповідно до яких у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду селекційний та вибірковий діагностичний відстріли мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи проводяться за дозволом обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, за письмовою заявою користувача мисливських угідь. Аналогічне положення має місце й у частині другій статті 33 цього Закону. Однак ці нововведення вступають у невідповідність із нормами Закону «Про природно-заповідний фонд України»  стосовно  органів, які  видають  відповідні  дозволи. Так, у статті 9-1 цього Закону передбачається, що «спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються територіальними органами центрального органу   виконавчої   влади   в   галузі   охорони навколишнього природного середовища (ч. 4 ст. 9-1 Закону), а спеціальне використання природних ресурсів у межах  територій та  об'єктів  природно-заповідного  фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за  погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої   влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, що вимагає відповідного узгодження і внесення змін до законодавства.

В узагальнюючому висновку Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України пропонує за результатами розгляду у першому читанні законопроект відхилити.

Таким чином, мають бути внесені зміни, які не були предметом розгляду цього законопроекту, що суперечить статті 116 Регламенту Верховної Ради України. А відтак законодавчо врегулювати це під час підготовки законопроекту до другого читання не вбачається за можливе.

Враховуючи викладене вище, Комітет вирішив:

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (щодо удосконалення окремих положень)(реєстр.№1427), поданий народним депутатом України Мельниченком В.В., за результатами розгляду у першому читанні, відхилити.

2. Співдоповідачем від Комітету на пленарному засіданні Верховної Ради України визначити Голову Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Томенка Миколу Володимировича.

Голова Комітету                                              

М.Томенко