СХВАЛЕНО

Рішенням Комітету

від 25 листопада 2015 року № 25/10

Надра України є фундаментом економіки держави, а ефективна та збалансована державна політика у сфері використання мінерально-сировинного комплексу має вирішальне значення для відродження економіки України та інтегрування в світову ринкову систему. З видобуванням та використанням корисних копалин в Україні пов'язано близько половини промислового потенціалу України і до 20% її трудових ресурсів. Займаючи 0,4% суші Україна може забезпечити до 5% світової потреби в мінеральній сировині.

Проте Україна до цього часу має гіпертрофований характер розвитку "важкого" виробництва, гірничовидобувної і металургійної промисловості, з яким пов’язано до 64% економіки, тоді як у розвинутих країнах цей показник не перевищує 30%, а першочерговим є "малотоннажне" наукоємне виробництво, провадження так званої "зеленої політики". Вона вимагає більш повного вилучення корисних копалин під час їх видобування, розвитку високотехнологічних виробництв та видобування розсіяних і рідкоземельних елементів для розвитку енергетики (в тому числі атомної), радіоелектроніки, авіаційної і ракетної техніки, приладобудування, хімічної промисловості, виробництва напівпровідникових та композиційних матеріалів.

Учасниками слухань було відзначено, що геологічна галузь доведена до кризового стану. Більшість підприємств через відсутність фінансування практично не працюють, спостерігається відтік кваліфікованих кадрів. Ситуація, що склалася, за відсутності негайного вжиття необхідних заходів може призвести до припинення існування галузі і нашими мінерально-сировинними ресурсами будуть займатись іноземні компанії.

Сьогодні освоюються запаси корисних копалин, які розвідані ще за часів СРСР, їх виснаження очевидне, а приріст відсутній. А отже порушується основний закон гірничої справи – приріст запасів має випереджати їх видобуток, або в іншому випадку ми станемо на шлях до краху економіки.

Увага попередньої і нинішньої влади до геологічної галузі недостатня. На керівні посади призначаються особи (по квотному принципу), які надзвичайно далекі від геології. Тому відповідна Служба укомплектована на 90% юристами, економістами, кризовими менеджерами, що свідчить про зміщення акцентів від геологічного вивчення території та корисних копалин до продажу родовищ і ліцензій, за яким почасти ховається непрозорий механізм видачі спеціальних дозволів на користування надрами і корупційна складова.

На порядку денному – оцінка нинішнього стану мінерально-сировинного комплексу, визначення стратегії розвитку галузі і пріоритетності напрямів геологорозвідувальних робіт, пріоритетних видів сировини і планів їх освоєння на коротко- і довгострокову перспективу на основі протекціоністської експертно-імпортної політики щодо мінеральної сировини, нарощування приросту запасів корисних копалин, виконання регіональних досліджень, запровадження наукового підходу до встановлення рентної плати за користування надрами, підвищення прозорості механізмів надрокористування.

Зважаючи на викладене, Комітет вирішив підтримати пропозицію Державної комісії України по запасах корисних копалин щодо внесення змін до статті 45 Кодексу України про надра у частині здійснення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин Державною комісією України по запасах корисних копалин замість Держгеонадр, схвалену рішенням Комітету від 16.09.15 № 22/4 стосовно прийняття за основу законопроекту про внесення змін до Кодексу України про надра (щодо забезпечення проведення державної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, реєстр. № 2341а).

Рекомендувати:

1. Кабінету Міністрів України разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади:

1.1. Прискорити внесення законопроекту про зміни до Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року на основі аналізу виконання зазначеної програми, комплексної оцінки мінерально-сировинної бази, зокрема передбачивши розроблення планів нарощування запасів корисних копалин стратегічного і загальнодержавного значення та їх ефективного використання, забезпечення державного контролю та моніторингу надрокористування, вивчення і оцінки видобутку корисних копалин, проведення інвентаризації стану родовищ підземних вод і переоцінку їх прогнозних ресурсів та захищеності.

1.2. Прискорити підготовку нової редакції Кодексу України про надра для забезпечення безумовного виконання пункту 442 Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні, схваленого Постановою Верховної Ради України від 04.06.15 № 509-VIII.

1.3. Розробити з урахуванням досвіду розвинутих видобувних країн світу та затвердити стратегію розвитку геологічної галузі до 2020 року.

1.4. Розглянути питання відновлення у законі про Державний бюджет України на відповідний рік захищеної статті (спеціального фонду) на фінансування геологорозвідувальних робіт за рахунок розподілу рентної плати за користування надрами.

1.5. Прискорити розроблення та прийняття актів, спрямованих на адаптацію українського законодавства до Директиви 94/22/ЄС Європейського Парламенту та Ради про умови надання та використання дозволів на пошук, розвідування та видобуток вуглеводнів з урахуванням Рекомендацій Європейської Комісії 2014/70/ЄС про мінімальні принципи розвідки та видобутку вуглеводнів (таких як сланцевий газ) з використанням великого гідророзриву пласта.

1.6. Розглянути в установленому порядку із залученням НАК "Надра України" та заінтересованих центральних органів виконавчої влади питання надання державних гарантій на кредитування зазначеної компанії у загальному обсягу 5,6 млрд. гривень для проведення геологорозвідувальних робіт щодо збільшення запасів вуглеводневої сировини та можливостей збільшення її видобутку в Україні.

1.7. Уточнити завдання і функції Держгеонадр та внести зміни до відповідного Положення.

1.8. Прискорити призначення повного складу керівництва Держгеонадр.

2. Мінприроди разом з Держгеонадрами вжити заходів щодо безперервності фінансування геологорозвідувальних робіт державних геологічних підприємств, зокрема щодо проведення на початку року тендерних процедур із закупівлі геологорозвідувальних робіт, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету, а також розглянути можливість проведення зазначених тендерних процедур на незавершені (перехідні) геологорозвідувальні роботи за процедурою одного виконавця.

3. Держгеонадрам:

3.1. Визначити та затвердити перелік пріоритетних напрямів геологорозвідувальних робіт, зокрема регіональних, моніторингових і гідрогеологічних, які мають стратегічне і соціальне значення з урахуванням досвіду геологічних служб країн Європи і забезпечити їх першочергове та безперебійне фінансування з державного бюджету.

3.2. Вжити заходів щодо удосконалення нормативно-правової бази стосовно проведення державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин з урахуванням міжнародної практики звітності щодо мінеральних ресурсів і запасів та їх та класифікації.

3.3. Поліпшити інформаційну діяльність щодо висвітлення у засобах масової інформації наявних можливостей мінерально-сировинного комплексу країни та перспективи його нарощування із залученням державних і недержавних інвестицій, інформування та роз’яснення місцевим громадам доцільності та важливості надрокористування, створення автоматизованої електронної бази даних мінеральних ресурсів України у відповідності до міжнародних стандартів, а також тематичних еколого-геологічних карт із відображенням показників впливу геологічного середовища територій на стан здоров'я населення, що проживає в їхніх межах.

3.4. Вжити заходів щодо підвищення професійного рівня працівників Держгеонадр.

4. Мінфіну, Мінекономіки, Мінприроди та Держгеонадрам у першому півріччі 2016 року розробити науково обґрунтовану методику нарахувань рентних платежів за видобування корисних копалин та пропозиції стосовно забезпечення протекціоністської експортно-імпортної політики щодо мінеральної сировини.

5. Держводагентству разом з Мінрегіоном, Міненерговугіллям, Держрибагентством, Держекоінспекцією, обласними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у межах компетенції забезпечити дотримання встановлених режимів роботи водосховищ і водогосподарських систем та вжити заходів щодо ощадливого та раціонального використання водних ресурсів, а також організувати роз'яснювальну роботу серед населення щодо обмеженого водокористування з метою недопущення виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з ускладненням водопостачання населених пунктів.