Повідомлення

Перейти до розділу
20 лютого 19:49
25.02.2020 р., 10:00 - Круглий стіл на тему: «Шляхи вирішення екологічних проблем на території та об’єктах колишнього ВАТ «Радикал» у м. Києві» докладніше
13 листопада 18:00
Робочі групи Комітету посилання...
30 серпня 15:08
ГРАФІК РОБОТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ посилання...

Діяльність Комітету

Законопроектна робота у Комітеті

04 лютого 2020, 09:09

Місто Прип’ять. 50 років. Ювілей, який не відбувся

 Місто було гарне - просторі проспекти, багатоповерхові будинки з сучасним плануванням квартир, організовані в зручні квартали, причому, кожен зі своєю інфраструктурою. Стрімко будувалися нові мікрорайони, всього за два-три роки молоді сім'ї отримували в Прип'яті упорядковані квартири. Тут було відмінне забезпечення продовольчими та промисловими товарами.
Місто вже на той час  було функціональним: басейн, будинок культури «Енергетик», численні магазини, ресторан, кілька кафе, готель «Полісся», спортивні споруди - все це було до послуг городян.
Місто було молоде - середній вік його жителів, згідно з даними останнього доаварійного перепису населення (1985 рік) - становив 29,2 роки. Працівники станції, їх сім'ї, персонал підприємств, що забезпечував життєдіяльність міста, жителі навколишніх поліських сіл та селища Чорнобиль - таким був склад жителів міста напередодні аварії 1986 року.
Чисельність населення становила 47 тисяч 500 осіб, більш ніж 25 національностей. Щорічний приріст населення становив на той момент понад 1500 осіб, серед яких близько 800 були новонароджені, і приблизно 500-600 осіб прибували на постійне місце проживання з різних регіонів Радянського Союзу.
Місто стояло на зручній транспортній розв'язці: розташована поруч залізнична станція Янів на ділянці Чернігів – Овруч, пристань річкового судноплавства на річці Прип'ять, автомобільні дороги перетворили його в зручний вузол транспортних магістралей Полісся.
Іншими словами, Прип'ять мала гарні перспективи перетворитися в великий промислово-енергетичний центр. Але історія, як відомо, умовного способу не визнає.
26 квітня 1986 року в 1 годині 24 хвилини на четвертому енергоблоці стався вибух і місто Прип'ять виявилося в епіцентрі найбільшої техногенної катастрофи століття. На момент аварії населення міста становило 49,4 тисячі осіб. Перший час після вибуху люди були впевнені, що не відбулося нічого серйозного. Евакуація жителів міста почалася 27 квітня. В Прип'ять прибули тисяча двісті двадцять п'ять автобусів з інших міст, в тому числі маршрутні автобуси з Києва. На залізничній станції Янів були підготовлені два дизельних потяги на 1500 місць. Ніхто з прип'ятчан тоді й гадки не мав, що, залишаючи місто «на три дні», вони більше не повернуться додому. Частина евакуйованих отримали квартири в Києві, багато оселилися в інших містах України. У 40 кілометрах від Чорнобильської АЕС для персоналу станції побудували нове місто-супутник Славутич.
Зараз Чорнобильську АЕС і місто Прип'ять оточує 30-кілометрова зона відчуження. Четвертий енергоблок вкрили саркофагом. Останній блок ЧАЕС був виведений з експлуатації 15 грудня 2000 року. Прип'ять знаходиться в адміністративному управлінні Державного агентства України з управління зоною відчуження. Управління це суто умовне - в місті ніхто не живе.
Місто Прип’ять одне із небагатьох міст на планеті, яке має точну дату започаткування та припинення свого існування.
Будинки міста Прип’ять і сьогодні добре видно з залізничного моста через однойменну річку, від якої, власне, Прип'ять і отримала свою назву. Здалеку вони здаються майже цілими і живими. Але зблизька місто вражає картинами запустіння. У покинутому людьми місті руйнуються житлові будинки, школи, дитячі садки. Просторі прип'ятські вулиці, тротуари, дитячі майданчики перетворилися на суцільні зарості.
Вже понад 30 років Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування відповідно до предметів відання опікується питаннями ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,  правового режиму зон радіоактивного забруднення, державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами, радіаційної безпеки, державної політики у зоні відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, реабілітації радіоактивно забруднених територій, виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему.
В липні 2019 року у зоні відчуження відбулася передача нового безпечного конфайнменту від компанії «Новарка», яка була генеральним підрядником проекту, замовнику — Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильська АЕС». Новий безпечний конфаймент з терміном експлуатації 100 років створить умови для вилучення залишків ядерного палива і паливовмісних матеріалів, виконання робіт з демонтажу нестабільних конструкцій об’єкта «Укриття».
На початку цього року планується проведення «гарячих» випробувань за міжнародним проектом з будівництва та введення в експлуатацію сховища відпрацьованого ядерного палива. В Державному бюджеті України 2020 року передбачено фінансування експлуатації об’єктів, побудованих в рамках міжнародних проектів.
Обрано новий склад Національної комісії з радіаційного захисту населення України, діяльність якої спрямована на визначення загальних принципів та критеріїв протирадіаційного захисту життя і здоров'я людини від негативного впливу іонізуючих випромінювань, розроблення основних концепцій, принципів, норм, правил, стандартів та заходів протирадіаційного захисту людини, а також рекомендацій щодо зменшення впливу радіаційного фактору, економічних і соціальних наслідків дії іонізуючого випромінювання.
Комітет і надалі сприятиме розробленню та затвердженню планів створення на території зони відчуження сучасної інфраструктури для проведення міжнародних досліджень з радіології, радіобіології, охорони навколишнього середовища, поводження з радіоактивними відходами, встановлення природоохоронного режиму Чорнобильського заповідника, забезпеченню проведення радіоекологічної інвентаризації виведених з господарського обороту територій зони безумовного (обов’язкового) відселення.