26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській АЕС.
Нині ми віддаємо шану Тим, хто не залишив варту, рятуючи світ від небачених масштабів катастрофи та висловлюємо щирі співчуття тим, хто залишив свої домівки, своє життя та мрії там, у Прип’яті, у квітні 86-го.
Перший рік ліквідації був найтяжчим. Одразу після аварії постало питання про консервацію 4-го енергоблока, що обмежило б вихід радіоактивних речовин та іонізуючого випромінювання у навколишнє середовище. До кінця 1986 року зруйнований реактор був накритий так званим саркофагом – об’єктом «Укриття».
Однак, зважаючи на екстреність та унікальність ситуації, об’єкт «Укриття» створювався за відсутності спеціальних норм та правил проєктування, будівництва, введения в експлуатацію та експлуатації. Його будівельні конструкції не відповідали вимогам нормативно-технічних документів з безпеки у частині структурної цілісності та надійності. А тому перед ліквідаторами стояли нові завдання.
Завдяки міжнародному співтовариству у квітні 2012 року розпочалось будівництво унікальної споруди – нового безпечного конфайнменту, до його спорудження було залучено близько 3 тисяч робітників, працювали вахтовим методом, аби не перевищувати дозу допустимої радіації. Два роки тому проєкт реалізували і наразі триває наступний етап – створення інфраструктури для демонтажу нестабільних конструкцій об’єкта «Укриття», видалення паливовмісних матеріалів та РАВ з метою подальшого поводження з ними, включаючи захоронення.
Хоч і здається, що основна небезпека позаду, минають роки, територія очищується, але з наслідками людству доведеться боротися ще не одне десятиріччя. Важливо, щоб таких помилок людство не допускало, а питання безпеки ставило понад економічні чи політичні інтереси.
Але скільки б часу не відділяло нас від 1986-го - не стихає і не зменшується глибокий смуток і біль через втрачені життя і здоров’я людей, покалічені долі тих, хто втратив рідних, або назавжди свій дім.
Вічна пам’ять жертвам катастрофи, вдячність і шана ліквідаторам, сил і здоров‘я всім, хто був змушений покинути свої рідні місця і нині живе в різних куточках країни.
