Напередодні 40-річчя катастрофи світового масштабу, аварії на Чорнобильській АЕС, ми знову повертаємося до теми, яка для України залишається не лише болючою сторінкою історії, а й справді “незагоєною раною”. Це біль, який не зник із часом, і виклик, що не втратив актуальності. Наслідки аварії й досі впливають на довкілля, здоров’я людей і державну політику загалом. Чорнобиль – це не лише про пам’ять, це про відповідальність перед сьогоденням і майбутнім.
Сьогодні ця відповідальність має чіткий правовий вимір. Російська агресія створила безпрецедентний випадок використання ядерних об’єктів як інструменту тиску та шантажу, що має ознаки ядерного тероризму. Окупація Чорнобильської АЕС, порушення фундаментальних принципів ядерної безпеки, є не лише загрозами – це факти, які мають отримати належну міжнародно-правову оцінку. Беззаперечно такі дії мають розглядатися в контексті злочинів проти довкілля та формування практики відповідальності за екоцид.
Додатковим тривожним сигналом взимку цього року стала ситуація, коли Чорнобильська АЕС тимчасово залишилась без зовнішнього електропостачання – подія, яка ще раз нагадала про вразливість об’єкта і потенційні ризики для радіаційної безпеки. Адже сьогодні ЧАЕС – це вже не об’єкт генерації електроенергії, а складна система, що потребує безперервного контролю, професійного управління та роботи фахівців. Саме від їхнього професіоналізму залежить безпека не лише України, а й усього світу, оскільки будь-яке втручання в стабільну роботу ЧАЕС створює ризики транснаціонального масштабу. Міжнародні партнери, зокрема МАГАТЕ, неодноразово висловлюють серйозне занепокоєння з цього приводу.
І ці сигнали мають бути для всіх не просто інформацією, а стимулом до дії, ми маємо враховувати гіркі уроки Чорнобиля, і продовжувати формувати нову правову реальність, у якій подібні дії не залишаються безкарними. Тому питання захисту ядерних об’єктів у період збройних конфліктів повинно перейти у площину чітких юридичних зобов’язань і механізмів, з метою посилення міжнародного гуманітарного та екологічного права, розвитку механізмів фіксації шкоди довкіллю та забезпечення невідворотності відповідальності.
У суспільстві дедалі частіше звучить критика: ми не засвоїли всіх уроків трагедії, а тема нерідко зводиться до формальних заходів і ритуалів пам’яті. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну нерідко лунають застереження про ризики нових техногенних катастроф вже європейського та світового масштабу, зважаючи на те, що одна з найбільших атомних електростанцій Європи, Запорізька АЕС, перебуває під окупацією ворога. Крім того, ми натрапляємо на твердження представників громадянського суспільства про брак системних превентивних кроків від органів влади.
Як Голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, наголошую: питання подолання наслідків Чорнобиля, недопущення подібних трагедій – серед наших пріоритетів. Це означає не лише вшанування героїзму ліквідаторів, а й щоденну роботу над законодавчими ініціативами, контролем їх виконання та формуванням сучасної державної політики, направленої на запобігання ризикам майбутніх катастроф. Ми повинні перейти від символічних кроків до реальних, системних змін.Водночас ефективна відповідальність неможлива без міжнародної солідарності і жодна інституція не впорається з цим викликом самотужки. Радіаційна та ядерна безпека більше не є внутрішньою справою окремої держави – це сфера спільної відповідальності. Світ має виробити чіткі механізми реагування на акти ядерного тероризму, включно з правовими інструментами, які унеможливлять їх повторення. Крім того, ми здатні об’єднати зусилля з науковцями, експертами та громадянським суспільством.
Єдність, верховенство права та невідворотність відповідальності – це наш шанс не лише зберегти пам’ять, а й основа, на якій має будуватися безпечне майбутнє.
Тож, вшануймо пам'ять героїв-чорнобильців, які уберегли у 1986 році населення України та всіх сусідніх держав від тотального знищення. Окрім того, не забуваймо про подвиг всіх фахівців, хто сьогодні сумлінно продовжує виконувати професійні обов’язки на ЧАЕС, а також відвагу військових, які захищаючи територіальну цілісність України, дозволяють нам напрацьовувати дієві механізми унеможливлення майбутніх аварій.
Інформація оновлюється…