16 листопада 2026 року в Українському павільйоні на 31-й Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (COP31) в Анталії відбулися тематичні дискусії за участю голови Комітету Олега Бондаренка та заступниці голови Комітету Олени Криворучкіної. Парламентський вимір тематичних обговорень — законодавчі умови для екологічно безпечного відновлення, узгодження реформ із правом Європейського Союзу та належне документування наслідків війни. У центрі виступів народних депутатів України були модернізація промисловості відповідно до європейських екологічних вимог, кліматичний вимір реформи управління відходами та підготовка вимог про відшкодування шкоди довкіллю, завданої російською збройною агресією.

Під час панельної дискусії про найкращі практики декарбонізації та наближення до законодавства ЄС щодо промислового забруднення Олег Бондаренко представив законодавчі пріоритети зеленої трансформації української промисловості.
Голова Комітету відзначив ухвалення у 2024 році, в умовах повномасштабної війни, Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення». Перехід до інтегрованого довкіллєвого дозволу дає змогу комплексно враховувати вплив промислової установки на довкілля. Впровадження найкращих доступних технологій та методів управління поєднує зменшення забруднення з підвищенням енергоефективності, ощадливим використанням сировини та скороченням викидів парникових газів.
Окрему увагу Олег Бондаренко приділив подальшому наближенню українського законодавства до оновлених у 2024 році європейських вимог щодо промислових викидів. Серед напрямів майбутньої роботи він назвав розширення сфери інтегрованого регулювання, підготовку планів трансформації великих промислових установок, підвищення ресурсоефективності та розвиток циркулярних виробничих процесів.
За його словами, контроль промислового забруднення, підготовка системи торгівлі викидами, декарбонізація та адаптація до європейського механізму вуглецевого коригування імпорту мають розвиватися як узгоджена державна політика. Спрощення й цифровізація дозвільних процедур також розглядалися як необхідна умова модернізації підприємств і збереження їхньої конкурентоспроможності.

У межах дискусії «Відходи і клімат: від реформи до скорочення викидів», організатором якої виступив Комітет, Олег Бондаренко наголосив на необхідності узгодженого розвитку законодавства у сферах управління відходами та протидії зміні клімату.
Йшлося про скорочення захоронення відходів, запобігання їх утворенню, розвиток рециклінгу та повернення вторинної сировини у виробництво. Окремо було порушено питання викидів метану з місць видалення відходів, дегазації, закриття та екологічного відновлення об’єктів, які не відповідають сучасним вимогам.
Голова Комітету визначив п’ять взаємопов’язаних напрямів: узгодження кліматичної політики; управління відходами; використання реформи для декарбонізації; впровадження найкращих доступних технологій у промисловості; науково обґрунтоване планування інфраструктури з урахуванням вуглецевого сліду; розвиток промислового симбіозу та ринку вторинних ресурсів.
Окрему увагу було приділено створенню умов, за яких відходи одного підприємства стають ресурсом для іншого. Такий підхід зменшує потребу в первинній сировині та поєднує екологічні цілі з розвитком економіки. Водночас вибір інфраструктури і технологій для відбудови має враховувати як нагальні потреби країни, так і довгострокові кліматичні завдання.
На панельній дискусії «Відшкодування шкоди довкіллю після війни: міжнародні прецеденти та перспективи компенсаційних вимог України», організованій ПРООН спільно з Комітетом, увага була зосереджена на наслідках російської агресії та необхідності перетворення задокументованих фактів на належно обґрунтовані компенсаційні вимоги.
Заступниця голови Комітету наголосила на тривалому характері шкоди, завданої ґрунтам, водним об’єктам, лісам, природоохоронним територіям і морським екосистемам. Вона звернула увагу на катастрофу Каховської ГЕС та забруднення Чорного моря, підкресливши, що екологічні й кліматичні наслідки війни виходять за межі України, а відновлення природних систем може потребувати десятиліть.
Окремою темою виступу стало створення національного реєстру екологічних збитків як єдиного цифрового інструменту збереження та систематизації доказів. Олена Криворучкіна відзначила роботу Державної екологічної інспекції України в умовах війни, а також підтримку ПРООН і Уряду Швеції у посиленні спроможності документувати шкоду довкіллю, зокрема завдяки наданому обладнанню для моніторингу та обстежень.
У виступі було розмежовано призначення національного реєстру та міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України (RD4U). Національна система має забезпечувати належну доказову основу та збереження даних, тоді як міжнародний реєстр приймає заяви й докази для майбутнього компенсаційного механізму.
Під час панелі також розглядалися досвід Компенсаційної комісії ООН, вимоги до наукового обґрунтування екологічних втрат, причинного зв’язку та оцінювання вартості відновлення. Обговорення засвідчило значення взаємодії екологів, інспекторів, науковців, економістів і юристів для підготовки компенсаційних вимог України.

Три тематичні дискусії поєднали завдання скорочення майбутнього забруднення та належного документування вже завданої шкоди. У виступах представників Комітету законодавче наближення до ЄС, модернізація виробництва, розвиток циркулярної економіки та екологічна відповідальність держави-агресора були представлені як взаємопов’язані складові відновлення України.
Для парламентської роботи це означає потребу в узгоджених правових механізмах: від прозорих правил для інвестицій у сучасні технології до збереження доказової бази екологічних збитків. Представлені на COP31 позиції підкреслюють, що відбудова України має забезпечувати безпечне довкілля, стійкість громад та виконання європейських і міжнародних кліматичних зобов’язань.