Для вирішення загрозливої проблеми захисту народногосподарських об'єктів Прикарпаття від шкідливої дії річкових вод та унеможливлення повторення ситуації, коли після катастрофічного паводку в липні 2008 року держава понесла мільярдні збитки, в Україні з 2009 року діє Державна цільова програма комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету.

Використання торфу як одного з найдешевших і найперспективніших видів палива і сировини для багатьох галузей економіки (сільського господарства, будівництва, металургії тощо) разом з іншими альтернативними видами енергоресурсів уже в 2020 році має становити 20 відс. від загального обсягу споживання палива в Україні, що зазначено у законі "Про альтернативні види палива".

У районі Дніпродзержинська розташовані сховища (загальна площа понад 2,7 млн. кв. м), що містять 40 млн. тонн потенційно небезпечних радіоактивних відходів від переробки уранових руд та уранового виробництва часів СРСР. Колишнє виробниче об'єднання «Придніпровський хімічний завод» (ВО "ПХЗ"), на якому наприкінці 1940-х років вироблялася сировина для першої атомної бомби СРСР, на сьогодні є екологічно і техногенно небезпечним об'єктом, оскільки, у порушення санітарних правил, хвостосховища та об'єкти заводу не були ліквідовані, законсервовані або перепрофільовані. Небезпека полягає і в тому, що радіоактивні відходи можуть у результаті зсувів ґрунту потрапити у дніпровську воду, яка є питною для значної частини населення України.

Міністерство вугільної промисловості України та Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості протягом 2008-2010 років не забезпечили належного використання коштів державного бюджету та надходжень з інших джерел на утримання і розвиток гірничорятувальної служби у вугільній промисловості. Із виділених на її утримання 750,9 млн. грн. бюджетних ресурсів 109,7 млн. грн. освоєно підрозділами ДВГРС неефективно, 34 млн. грн. - з порушенням чинного законодавства, у тому числі 16,7 млн. грн. - за нецільовим призначенням. Такий висновок Колегії Рахункової палати за результатами відповідного аудиту.

Рахункова палата провела аудит виконання Державної цільової соціальної програми першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, на період до 2010 року. Метою цієї програми, затвердженої Урядом у серпні 2008 року, було задоволення потреб в АР Крим і 15 областях 45 тисяч мешканців 54 сіл і селищ.

Надзвичайна екологічна ситуація склалася у Калуському промисловому вузлі внаслідок прийняття свого часу неправильних технічних, екологічних рішень щодо розміщення, експлуатації хімічних підприємств, а також варварського використання землі, корисних копалин, злочинного нехтування природоохоронним законодавством. Накопичення невирішених проблем не просто загострилося до краю, а перезріло. У 2010 році проблеми Калуша нарешті набули резонансу. Було підписано указ Президента, ухвалено постанову та закон про визнання Калуша зоною надзвичайної екологічної ситуації. Виділено з державного бюджету майже півмільярда гривень, що у 25 разів більше, ніж виділялося протягом минулих років.