18 листопада 2013 року відбулися слухання у Комітеті на тему «Природно-заповідний фонд: проблеми та шляхи вирішення».
Після проведених комітетських слухань, як зазначає Заступник Голови Комітету Глазунов С.М., стало зрозумілим, що на сьогодні у заповідній справі, не дивлячись на існуючі проблеми, все ж таки спостерігається розвиток і прогрес, як для такої молодої Держави – Україна. Бо за часи незалежності «показник заповідності» збільшився більш ніж в два рази і становить 6,05% на 01.01.2013 року. Має у своєму складі 8032 території та об’єктів природно-заповідного фонду (далі ПЗФ) загальною (фактичною) площею 3650,91 тис. га в межах сухопутної території України і 402,5 тис. га в межах акваторії Чорного моря.
В Україні діє 644 території та об'єкти ПЗФ загальнодержавного значення: 19 природних і 4 біосферних заповідників, 47 національних природних парків, 309 заказників, 132 пам'ятки природи, 18 ботанічних садів, 7 зоологічних парків, 19 дендрологічних парків, 89 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.
Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», дорученням Адміністрації Президента України від 05.06.2012 № 03/01/1573 відповідно до міжнародних зобов’язань, взятих Україною в рамках участі у конвенціях «Про охорону біологічного різноманіття» та «Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі», наближення стану довкілля до стандартів Європейського Союзу поставлено завдання у найближчі роки збільшити площу природно-заповідного фонду до 10-15 % від площі країни.
У Списку водно-болотних угідь міжнародного значення, що створений на виконання Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя, знаходяться
33 українські водно-болотні угіддя загальною площею біля 678 тис. га.
Україна бере участь у транскордонному природоохоронному співробітництві в рамках виконання заходів Програми ЮНЕСКО "Людина і Біосфера" і Конвенції про захист всесвітньої культурної та природної спадщини шляхом створення транскордонних біосферних резерватів та об'єктів всесвітньої природної спадщини відповідно.
Головною метою створення транскордонних біосферних резерватів є розвиток міждержавного співробітництва з вирішенням питань спільного інтересу щодо забезпечення сталого соціально-економічного розвитку територій із збереженням в їх межах природних комплексів і об'єктів.
У червні 2011 року ЮНЕСКО прийнято рішення про включення біосферного резервату «Розточчя» (Україна) до Всесвітнього списку біосферних резерватів ЮНЕСКО.
Комітетом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в ході 35-ої сесії у червні
2011 року прийнято рішення про розширення території об’єкту «Букові праліси Карпат» з включенням до його складу німецької частини у складі 5 ділянок та зміною назви об‘єкту на «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини».
Президент України своїм дорученням від 02.04.2013 № 1-1/749 та Кабінет Міністрів України дорученням від 13.04.2013 № 13626/1/1-13 визначили пріоритетні завдання та встановили відповідальні центральні та місцеві органи виконавчої влади для збереження зазначеної природної спадщини. Доручення Президента України стосується всіх аспектів збереження букових пралісів: укладання міжнародного документу про співпрацю, підвищення кваліфікації з питань букових пралісів і сталого розвитку забезпечення підтримки місцевих громад, розташованих у зоні впливу букових пралісів, виконання заходів із будівництва та відновлення інфраструктури.
Україна, Словаччина та Німеччина провели декілька міжміністерських зустрічей та опрацювали спільний документ, який визначає рамки співробітництва для менеджменту та збереження букових пралісів на міжнародному рівні. Проект Меморандуму з робочою назвою «Декларація про наміри між міністерствами довкілля України, Словацької Республіки та ФРН щодо співробітництва у сфері збереження та управління спільного об'єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини», був розроблений та пройшов процедуру внутрішньодержавних погоджень в Україні, Словаччині та Німеччині. Проект був розглянутий на засіданні Спільного керівного комітету об'єкта Всесвітньої спадщини 21 вересня 2013 року та схвалений і рекомендований для подальшого підписання, розглянуто пропозиції щодо часу та місця його підписання.
З метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" протягом 2010-2013 років затверджено 353 положення про новостворені території та об’єкти природно-заповідного фонду та у новій редакції положення для існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
У період з 2010 по 2013 роки затверджено
14 Проектів організації територій національних природних парків, охорони, відтворення та рекреаційного використання їх природних комплексів і об’єктів (Азово-Сиваський, "Великий Луг", "Сколівські Бескиди", Ужанський, "Гомільшанські ліси", "Вижницький", "Подільські Товтри" (доповнення), Яворівський, "Деснянсько-Старогутський", "Гуцульщина", Ічнянський, "Великий Луг", Мезинський, "Прип’ять-Стохід"), 5 Проектів організації територій природних заповідників та охорони їх природних комплексів ("Розточчя", "Дніпровсько-Орільський", Український степовий (відділення – Хомутівський степ), "Єланецький степ", Опукський), Проект організації території Дунайського біосферного заповідника та охорони його природних комплексів.
Положення про наукову діяльність заповідників і національних природних парків України, яке затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2000 №103 та зареєстровано в Мінюсті 27.08.2000 №548/4769В визначає основні напрями організації діяльності наукових відділів та науково-технічної ради установи, порядок ведення Літопису природи та взаємодії заповідників і національних природних парків з сторонніми науковими організаціями та спеціалістами з питань проведення НДР на природно-заповідних територіях.
Основною формою узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних комплексів, виконаних у природних заповідниках, біосферних заповідниках та національних природних парках, є їх Літописи природи, матеріали яких використовуються для оцінки стану навколишнього природного середовища, розроблення заходів щодо охорони та ефективного використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Протягом 2013 року в установах ПЗФ, що знаходяться у підпорядкуванні Мінприроди працювало близько 192 наукових співробітників. За результатами їхньої роботи у 1012 році підготовлено 44 томи Літописів природи у середньому по 300 сторінок, опубліковано 407 наукових публікації, серед них 5 монографій. За результатами наукової діяльності підготовлено 152 наукові рекомендації щодо здійснення природоохоронної діяльності серед них розроблені плани заходів щодо відновлення популяцій рідкісних та мисливських тварин, збереження рідкісних видів флори та фауни, створення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду, постійно здійснюються біотехнічні заходи.
Законом України від 16.10.2012 № 5456-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні" зміни у Закон України "Про природно-заповідний фонд України" не внесено.
Таким чином, питання щодо передачі повноважень, визначених Законом України "Про природно-заповідний фонд України", від територіальних органів центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям законодавчо не врегульоване. І, відповідно, не врегульовані питання пов'язані з організацією, охороною і використанням територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління на місцевому рівні у цій галузі.
Не завершено організацію діяльності нових національних природних парків в частині оформлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками на площі 53 тис. га в межах лісового фонду.
Незважаючи на те, що під час розроблення проектів Указів Президента України про створення установ природно-заповідного фонду погоджено питання необхідності вилучення земельних ділянок, частина держлісгоспів відмовляє установам природно-заповідного фонду в наданні нотаріально засвідчених згод на вилучення з їх користування земельних лісових ділянок.
Враховуючи існуючу практику прийняття Кабінетом Міністрів України зазначених рішень, Мінприроди підготовлено проект розпорядження Кабінету Міністрів України, основною метою і завданням якого є надання дозволу Мінприроди, Мінагрополітики, Держземагентству та Держлісагентству відповідно до законодавства на прийняття рішень про погодження питання щодо надання згоди установам природно-заповідного фонду на вилучення земельних ділянок орієнтовною загальною площею 53010,1 гектара із земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, розташованих на територіях відповідних районів у областях, з подальшою передачею їх у постійне користування для збереження та використання земель установ природно-заповідного фонду.
Зазначений акт був прийнятий Урядом 09.10.2013, його реалізація дозволить установам природно-заповідного фонду отримати нотаріально засвідчені письмові згоди державних лісогосподарських підприємств на вилучення необхідних ділянок та в подальшому звернутися до Кабінету Міністрів України з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення.
Але, звичайно проблеми є.
Це і проблема державного фінансування утримання установ природно-заповідного фонду та здійснення природоохоронних заходів не дивлячись на те, що воно постійно збільшується, а все ж залишається недостатнім.
І проблема неузгодженості і недосконалості законодавства – земельного, лісового, природоохоронного та законодавства про місцеве самоврядування – у частині заповідної справи, що потребує внесення відповідних змін до чинного законодавства та розробки нових законодавчих актів. Необхідно врегулювати суперечності між різними законодавчими актами, що стосуються природно-заповідного фонду (Лісовий та Земельний кодекси України, Закон України "Про природно-заповідний фонд України", Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" тощо).
Під час слухань у виступах представників наукових кіл лунали вислови про те, що народні депутати України мало залучають їх до розробки законопроектів, а громадські ініціативи не завжди мають наукове обґрунтування. А відтак, ми не працюємо на позитивні наслідки.
Глазунов С.М. зазначає, що запорукою вирішення існуючих проблем у сфері природно-заповідного фонду може бути тільки єдність між законодавцями, виконавчою владою, науковими колами і громадськістю.
А перший приклад вже є, 20 листопада 2013 року на своєму засіданні, Комітет разом з Мінприроди та представниками громадських організацій, підтримав та рекомендує Верховній Раді України прийняти за основу проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо охорони заповідних територій) реєстр. № 3400 від 10.10.2013 року), який повинен створити правове підґрунтя для ефективної охорони та розширення мережі та площі об’єктів природно-заповідного фонду обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.