Всесвітній день навколишнього середовища
Сьогодні, 5 червня в усьому світі відмічається Всесвітній день навколишнього середовища.
Це свято засновано Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй відповідно до Резолюції, прийнятої у червні 1972 року на Стокгольмській конференції з проблем навколишнього середовища. Одним з результатів цього стало заснування Програми ООН з навколишнього середовища. Цей день святкується з 5 червня 1973 року.
У 2000 році розпочалась Программа ООН "Тисячоліття навколишнього середовича".
Щорічне святкування цього дня допомагає привернути увагу суспільства до проблем навколишнього середовища та нагадує про необхідність зміни ставлення людей до природних ресурсів.
Ситуація зі збереженням довкілля в усьому світі не є благополучною.
За оцінками експертів, 27 вересня 2011 року людство на 35 відсотків перевищило обсяги споживання природних ресурсів, які біосфера здатна виробити.
Згідно з найбільш поміркованими припущеннями, до 2030 року людству для забезпечення своїх потреб знадобиться дві планети Земля.
У суспільстві, на жаль, ще не запанувала думка, що природні ресурси - це базовий матеріальний чинник існування будь-якої людської спільноти. Від ставлення до них та характеру їхнього використання залежить економічна, політична, духовна модель цивілізації, держави, громади.
На жаль, екологічну ситуацію сьогодні не можна назвати такою, що забезпечує реалізацію проголошених Конституцією України прав та гарантій на чисте та безпечне довкілля і в Україні.
Навантаження на природне середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров’ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави.
В результаті, немає такого ресурсу, до якого б ми не втрутились і який би не потребував нашої уваги сьогодні.
Варто лише зазначити, що Україна за техногенним навантаженням на природне середовище у 4-5 разів перевищує аналогічний показник у розвинутих країнах. А енергомісткість валового національного продукту в Україні вища у 10 разів. Ресурсоємність кінцевого національного продукту у 3 рази перевищує світовий рівень. Водокористування в 2-5, а подекуди і в 10-13 разів перевищує сучасні технологічні потреби. Щороку лише в міських населених пунктах утворюється близько 40 млн.куб.м твердих побутових відходів, які далеко не завжди належним чином складуються чи знешкоджуються.
Використання застарілих технологій та обладнання, висока концентрація потенційно небезпечних об’єктів, значна зношеність основних фондів несуть реальну загрозу виникнення техногенних аварій та катастроф з тяжкими наслідками для довкілля та безпеки життя.
І цей колосальний тягар лягає на природні ресурси.
В результаті сьогодні у природному або близькому до нього стані знаходиться трохи більше 12% території України.
Однак, важливо пам’ятати, що в Україні також є досить вагомі здобутки.
Це, передусім, досить розвинене природоохоронне законодавство і системна інституційна структура: центральні органи виконавчої влади, територіальні органи контролю, структури з охорони довкілля у місцевих органах влади.
Слід зазначити, що природоохоронне законодавство в Україні в цілому сформовано і воно є одним з найбільш розвинутих та системних. Звичайно, воно потребує розвитку та удосконалення, але це природний процес, властивий законодавству будь-якої країни. І зараз ми прикладаємо немало зусиль для його удосконалення та підвищення вимог до збереження довкілля. Питання у його безумовному дотриманні.
Інша головна складова – визнання необхідності екологізації економіки як політичного пріоритету держави. А це - інноваційні технології та раціональний, збалансований підхід до використання ресурсів з врахуванням віддалених стратегічних наслідків.
Закон України "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року" дає відповідь на ці питання і як головну мету національної екологічної політики визначає поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.
Основними принципами національної екологічної політики визначені, зокрема, такі:
відповідальність нинішнього покоління за збереження довкілля на благо прийдешніх поколінь;
посилення ролі екологічного управління в системі державного управління України з метою досягнення рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної);
міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;
невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи прикладає немало зусиль для удосконалення екологічного законодавства та підвищення вимог до збереження довкілля.
Сьогодні у Верховні Раді України розглядається ряд важливих законопроектів екологічного спрямування. Вони, зокрема, стосуються збереження водних ресурсів, забезпечення функціонування існуючих та створення нових об’єктів природно-заповідного фонду, створення системи оцінки впливу на навколишнє природне середовище суб’єктів господарювання, удосконалення системи поводження з відходами, збереження тваринного та рослинного світу тощо.
Вітаємо усіх з Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища та висловлюємо впевненість, що спільними зусиллями ми зможемо не тільки зупинити негативні для довкілля процеси, але і закласти підвалини для його збереження та відтворення на майбутнє.