До міжнародного дня води 22 березня 2016 року
22 березня у всьому світі відзначають Міжнародний день води. Резолюцію про святкування Міжнародного дня води прийнято на 47 сесії Генеральної асамблеї Організації Об”єднаних Націй у листопаді 1992 року.
Міжнародний день води відзначається з 1993 року у відповідності до рекомендацій Конференції ООН з довкілля та розвитку - Порядку денного на ХХІ сторіччя.
Головна мета започаткування Дня води – проведення активного інформування серед широких верств населення та привернення уваги громадськості і політиків до проблем води.
Сьогодні вода розцінюється не лише як природний ресурс, вона має виражену соціальну цінність, оскільки наявність води в достатній кількості і належної якості є однією з основних передумов безпечних умов життя, так і сталого розвитку держави. Міністерською декларацією П-го Всесвітнього водного форуму у Гаазі у 2000 р., Міжнародною конференцією по прісній воді (Бонн, грудень 2001 р.), наступними міжнародними водними форумами воду визнано головним фактором збалансованого розвитку, розвитку суспільства, його безпеки та існування в цілому.
За прогнозами, у 2025 році 2/3 населення планети буде потерпати від нестачі води або від незадовільної її якості.
Сьогодні за даними ВООЗ, вже понад 100 млн. людей лише в Європі не мають задовільного доступу до якісних водних ресурсів. 3 млн. людей на землі щорічно помирає від хвороб, напряму пов¢язаних з водою.
Можна з певністю сказати, що жоден приодний ресурс не має такого явного впливу на усі складові сталого розвитку – економічну, соціальну і екологічну, як вода. Особливо це стосується України.
Серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Річна забезпеченість водою становить 1,7 тис. куб.м/рік на 1 чол. (і це разом з транзитним стоком, який не завжди відповідає якості і на який ми не можемо впливати). Обсяг водного стоку місцевого формування становить близько1 тис.куб.м на рік на одного жителя. Для Франції ця цифра становить 4,57 тис. куб.м., Швейцарії - 7, 28 тис. куб.м/рік, Австрії 7,7, у Швеції – 24. Стає очевидним, наскільки уважне ставлення до водних ресурсів повинно бути в Україні, де вони використовуються, а отже і забруднюються у декілька разів інтенсивніше, ніж в інших країнах.
Стає зрозумілим, що ми знаходимось на межі споживання і на межі катастрофічних втрат для довкілля.
Гострою залишається проблема забруднення поверхневих і підземних водних об’єктів, руйнації природоохоронної інфраструктури, порушення режиму господарювання у прибережних захисних смугах та на водозборах, несанкціоноване видобування піску та гравію з русел річок, надмірна, всупереч Водному Кодесу України, зарегульованість малих і середніх річок ставками та водосховищами та багато інших проблем.
Незадовільний стан водних ресурсів може стати на заваді майбутньому соціально-економічному розвитку держави.
Чинне водне законодавство у сфері охорони, використання та відтворення водних ресурсів достатньо розвинене. Однак, як і будь-яке законодавство, потребує удосконалення і має відповідати запитам суспільства і над цим працює Комітет.
Так, на розгляд Верховної Ради України внесено низку законопроектів, прийняття яких забезпечить удосконалення системи управління водними ресурсами та наближення її до кращих світових практик. Зокрема,
- проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування (реєстр. № 1107), підготовлений Комітетом до другого читання;
- проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом (реєстр. № 3603), поданий народними депутатами України М.Томенком, П.Дзюбликом, І.Рибаком та іншими передбачає перехід від адміністративно-територіального до басейнового управління водними ресурсами і спрямований на впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами і адаптації водного законодавства до законодавства ЄС;
- проект Закону України про оцінку впливу на довкілля (реєстр. № 2009а-д), поданий народними депутатами України - членами Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи М.Томенком та іншими встановлює правові та організаційні засади здійснення оцінки впливу на довкілля, що дозволить убезпечити довкілля, зокрема і водні ресурси, від негативного впливу господарської діяльності;
- проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру (реєстр. №3323), поданий народним депутатом України Рибаком І.П., яким повноваження щодо видачі дозволів на спеціальне водокористування надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері розвитку водного господарства (Державному агентству водних ресурсів України) та чітко визначаються повноваження органів виконавчої влади;
- проект Закону України про стратегічну екологічну оцінку (реєстр. № 3259), поданого народними депутатами України О.Єднаком, Г.Гопко та іншими дозволить запобігти негативному впливу на довкілля, у тому числі і на водні ресурси, документів державного планування.
На виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Додаток ХХХ Глава 6), а також Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 4 червня 2015 року № 509-VIII Комітетом ведеться робота щодо наближення законодавства України у сфері водних ресурсів до законодавства ЄС, зокрема, щодо впровадження низки директив ЄС у цій сфері:
- Директиви № 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики зі змінами і доповненнями, внесеними Рішенням № 2455/2001/ЄС і Директивою 2009/31/ ЄС;
- Директиви № 2007/60/ЄС про оцінку та управління ризиками затоплення;
- Директиви № 2008/56/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища;
- Директиви № 91/271/ЄЕС про очистку міських стічних вод зі змінами та доповненнями, внесеними Директивою № 98/15/ЄС та Регламентом (ЄС) № 1882/2003 і Регламентом (ЄС) № 1137/2008;
- Директиви № 98/83/ЄС про якість води, призначеної для споживання людиною, зі змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) № 1882/2003 і Регламентом (ЄС) 596/2009;
- Директиви № 91/676/ЄС про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел, зі змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) № 1882/2003.
Комітет докладе зусиль до удосконалення законодавства у сфері охорони та відтворення водних ресурсів для збереження водних об’єктів, підвищення якості природних водних ресурсів, якості питної води, адаптації водного законодавства до законодавства ЄС.