Нещодавно, 4 квітня відзначався Міжнародний день просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги в розмінуванні, започаткований Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція № A/RES/69/97 від 08.12.2005). У 2022 році цей день для України пройшов під невщухаючі вибухи ракет, обстріли з танків та артилерії на тлі інших страшних злочинів РФ з використанням заборонених видів зброї (мін), що збільшує небезпеку для навколишнього середовища та громадян країни. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну проблема мінування і засмічення природних і агроландшафтів вибухонебезпечними залишками війни набуває все більшої гостроти.
22.03.2022 громадською організацією «Асоціація саперів України» було оприлюднено дані щодо загальної площі потенційно небезпечних територій України, які можуть містити вибухонебезпечні предмети внаслідок агресії з боку РФ. За даними Асоціації та оператора протимінної діяльності Demining Solutions загальна площа територій України, яка підлягає обстеженню (зокрема нетехнічному обстеженню у відповідності до IMAS 08.10) для визначення точного рівня забруднення вибухонебезпечними предметами, становить щонайменше 82525 кв. км, а для гуманітарного розмінування всіх наших територій, в тому числі і природних ландшафтів, потрібно щонайменше 250 млрд дол. США. Саме в таких обсягах можна уже сьогодні передбачати необхідні кошти для розмінування територій країни. У перспективі за даними Держаної служби України з надзвичайних ситуацій такі площі можуть сягати 300 тис. кв. км.
Мінування природних та агроландшафтів окрім небезпеки для громадян країни становить також істотну екологічну загрозу і для компонентів навколишнього середовища, потенційну небезпеку для різноманіття ґрунтів, рослин та біотопів.
Зокрема це стосується віддаленого впливу продуктів розривів мін, обладнаних системами самоліквідації, та вибухових пасток на об’єкти флори і фауни, лісові та ґрунтові ресурси. Розриви зазначених інженерних боєприпасів призводять до загибелі або поранення крупних тварин та значного зростання стану тривоги у місцях їх звичайного знаходження (харчування, розмноження, відпочинку, зимівлі та ін.), а також до порушення життєвих циклів у тварин і рослин.
Біотична інвазія – ще одна віддалена небезпека, пов’язана із застосуванням мін, яка становить загрозу для автохтонних видів флори і фауни.
Розриви мін призводять до хімічного забруднення ґрунтів важкими металами (свинцем, стронцієм, титаном, кадмієм, нікелем). Висока концентрація важких металів і токсичних речовин, спричинена внаслідок потрапляння вибухових речовин та їх трансформації у ґрунті, робить ґрунт небезпечним для подальшого сільськогосподарського використання. Використання таких ґрунтів може у перспективі становити серйозну небезпеку, оскільки важкі метали з плином часом із ґрунту потраплять в продукти харчування і в організм людини. Позаяк важкі метали накопичуються в організмі і не виводяться, через певний час їх кількість може досягти критичної позначки і спричинити хвороби нирок, серцево-судинної, нервової системи, онкологічні захворювання.
Розриви інженерних боєприпасів також спричинюють пожежі чагарників, лісів
та трав’яного покриву у степовій зоні країни, особливо у суху пору року.
В результаті відбувається значне порушення трофічних ланцюгів у біотичних
спільнотах. У майбутньому може відбуватися інтервенція степових видів у лісових
фітоценозах, пошкоджених пожежами чи вирубками, а також неконтрольоване
розповсюдження карантинних видів рослин.
За даними інформаційного агентства Міністерства оборони України АрміяINFORM російські терористичні війська починаючи з 25 березня вдаються до злочинних способів ураження громадян України та мінують природні ландшафти та сільськогосподарські угіддя країни залповими дистанційними системами (інженерна система дистанційного мінування ІСДМ «Земледелие») на територіях Харківської та Сумської областей. Дані системи розміщують неконтрольовано протипіхотні міни на відстані від 5 до 15 кілометрів на великі площі, незалежно від місця чи території здійснення бойових дій.
Від таких дій російських окупаційних військ (заборонених Конвенцією про заборону протипіхотних мін) будуть страждати все більша кількість цивільного населення та дітей, а також ставати непридатними для використання у сільськогосподарському виробництві значні площі сільськогосподарських угідь. Продовження мінування із застосуванням зазначених систем сільськогосподарських земель невідомими для майбутніх операторів протимінної діяльності видами протипіхотних мін несе у перспективі значні загрози щодо унеможливлення використання таких земель у галузі сільськогосподарського виробництва упродовж тривалого періоду. Це буде дуже великою проблемою навіть після завершення війни. Збитки від недоотримання сільськогосподарської продукції з таких територій важко піддаються підрахункам.
Хоча масштаб небезпеки, пов’язаної з мінами та боєприпасами, що не розірвалися, в Україні упродовж березня-квітня стрімко зростає, вона посідає 14 місце за обсягом донорської підтримки протимінної діяльності, що є дуже низьким показником з огляду на наявні заміновані природні та агроландшафти і ступінь їх засміченості вибухонебезпечними предметами та їх залишками.
У випадку продовження мінування території країни російськими окупантами виникає гостра потреба в розробленні системи комплексних заходів із мінімізації впливу мінування на природні і агроландшафти, а також забезпечення можливості використання останніх після розмінування у сільськогосподарському виробництві. Без сумніву, проблема мінімізації екологічної загрози компонентам навколишнього природного середовища в результаті мінування природних та агроландшафтів вимагає вирішення. Для повернення замінованих сільськогосподарських угідь у господарський обіг необхідні витрати значних ресурсів і часу. У цьому випадку зазначена проблема також вимагає підвищеної уваги зі сторони вищих органів державної влади з метою вдосконалення законодавчої бази протимінної діяльності в Україні.
За рішенням Комітету Держекоінспекції разом із Міндовкілля, Мінагрополітики, Міноборони та ДСНС рекомендовано розглянути питання щодо:
розроблення комплексної системи законодавчих, організаційних, фінансових, інженерно-технічних та інших екологічно обґрунтованих заходів з відновлення порушених в результаті мінування природних та агроландшафтів компонентів навколишнього середовища;
розроблення методики розрахунку екологічних збитків від мінування та розривів вибухонебезпечних предметів;
удосконалення механізмів залучення міжнародної допомоги у зазначеній сфері, зокрема щодо співпраці зі Службою з питань розмінування ООН Департаменту миротворчих операцій (UNMAS/DPO), Женевським міжнародним центром гуманітарного розмінування (GICYD), Світовою продовольчою програмою (WFP).
Розроблення і практична реалізація зазначеної системи комплексних заходів
із мінімізації впливу мінування на природні і агроландшафти дасть змогу зменшити
кількість жертв та незворотні наслідки впливу мін та вибухонебезпечних
предметів на компоненти навколишнього природного середовища.
Цю інформацію підготовлено на виконання рішення Комітету з питань екологічної політики та природокористування № 121/4 від 20.04.2022.